Рішення № 88352851, 23.03.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/35/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 березня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокостянтинівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старокостянтинівської міської ради від 24 травня 2019 року №15 п.22/34-VII в частині відмови затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24 кв.м. га із кадастровим номером 6810800000:03:012:0142 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та надання її ОСОБА_1 безкоштовно в приватну власність;

- зобов`язати Старокостянтинівську міську раду затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 24 кв.м. га із кадастровим номером 6810800000:03:012:0142 для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та надати її ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі №1640/2594/18.

Ухвалою суду від 23.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що 23 жовтня 2015 року рішенням Старокостянтинівської міської ради було надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража з подальшим наданням її у власність (користування). Генеральний план міста Старокостянтинів затверджений рішенням Старокостянтинівської міської ради № 7 від 07 жовтня 2016 року та План зонування території м. Старокостянтинів затверджений рішенням Старокостянтинівської міської ради №9 від 14 липня 2017 року. 24 травня 2019 року рішенням Старокостянтинівської міської ради відмовлено ОСОБА_1 у наданні безкоштовно у власність земельної ділянки для будівництва індивідуальних гаражів у зв`язку з тим, що відповідно до затвердженої містобудівної документації (Генеральний план та План зонування території м. Старокостянтинів) дана земельна ділянка відноситься до підзони змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови (до 9-ти поверхів).

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій стосовно посилання відповідача на те, що вказана земельна ділянка відноситься до підзони змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови (до 9-ти поверхів), зазначає, що це жодним чином не надає право відповідачу відмовляти в затвердження технічної документації, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до категорії для будівництва індивідуальних гаражів, що підтверджується технічною документацією та кадастровим номером земельної ділянки відомості, про яку вже внесено до АС ДЗК.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, судом встановлено наступне.

23 жовтня 2015 року рішенням Старокостянтинівської міської ради №16 п.9 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови, які не надані у власність та користування, розташованої по АДРЕСА_2 блок 5 земельної ділянки орієнтовною площею 24 м.кв. для будівництва індивідуального гаража з подальшим наданням її у власність (користування).

ТОВ ЕКФ "Власна справа" у 2015 році розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач звернувся із заявою від 15.02.2016 на ім`я міського голови, у якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність

Генеральний план міста Старокостянтинів затверджений рішенням Старокостянтинівської міської ради № 7 від 07 жовтня 2016 року.

План зонування території м.Старокостянтинів затверджений рішенням Старокостянтинівської міської ради №9 від 14 липня 2017 року.

24 травня 2019 року рішенням Старокостянтинівської міської ради № 15 п.22/34/VII «Про надання земельної ділянки у власність» відмовлено ОСОБА_1 у наданні безкоштовно у власність розташованої по АДРЕСА_2 блок 5 земельної ділянки площею 24 м.кв. для будівництва індивідуальних гаражів (КВЦПЗ: 02.02.05; кадастровий номер 6810800000:03:012:0142) у зв`язку з тим, що відповідно до затвердженої містобудівної документації (Генеральний план та План зонування території м. Старокостянтинів) вказана земельна ділянка відноситься до підзони змішаної багатоповерхової житлової та громадської забудови (до 9-ти поверхів).

Згідно наданого відповідачем викопіювання з плану зонування міста Старокостянтинова, спірна земельна ділянка знаходиться у зоні Ж-3 - змішаної багатоквартирної житлової забудови та громадської забудови (до 9-ти поверхів).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 820/4149/17 вказано, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Тому, враховуючи ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України та наведену правову позицію Великої палати Верховного Суду, суд вважає помилковими посилання позивача на правову позицію, зазначену у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі №1640/2594/18, згідно якої єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Положеннями ст. 38 ЗК України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) визначено, що:

- генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2);

- план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон (п.9).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частиною 1 ст.18 Закону визначено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Згідно з ч.1 статті 26 Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Таким чином, генеральний план населеного пункту та план зонування є містобудівною документацією в розумінні норм Закону, що встановляє, в тому числі, функціональне призначення земель відповідної території. Чинність таких рішень позивачем не оскаржується, і це не є предметом судового розгляду.

Тому, приймаючи рішення з питань земельних відносин щодо земельних ділянок, яких стосується вказана містобудівна документація, орган місцевого самоврядування повинен обов`язково враховувати положення такої документації.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Однак в спірних правовідносинах позивач права власності чи користування земельною ділянкою не набув, а тільки отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою.

При цьому, у постанові від 30.05.2018 по справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не встановлює органу місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №509/4722/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка згідно з містобудівною документацією відноситься до зони змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови (до 9-ти поверхів), це не відповідало передбаченому в поданому на затвердження проекту землеустрою цільовому призначенню земельної ділянки - для будівництва індивідуальних гаражів.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з підстав невідповідності цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації, Старокостянтинівська міська рада діяла в порядку, встановленому законом, а тому таке рішення скасуванню не підлягає. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги - зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 20 березня 2020 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Старокостянтинівська міська рада (вул. К.Острозького, 41, м.Старокостянтинів, Хмельницька область,31100 , код ЄДРПОУ - 04060766)

Головуючий суддя Д.А. Божук