Ухвала суду № 88341801, 20.03.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/5455/18

н\п 1-кп/490/24/2020

У Х В А Л А

19 березня 2020 року м. Миколаїв Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Мамаєвої О.В.,

за участю секретаря Малявіної Т.В.,

під час судового розгляду обвинувального акту, складеного за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження № 12018150020001666, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого: 13.06.2012 Жовтневим РС Миколаївської області за ч. 2 ст. 187, 69 КК України, до 4 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, звільненого 23.01.2014 на підставі ст. 82 КК України із заміною строку 1 рік 11 місяців та 12 днів на виправні роботи; 13.11.2014 Заводським РС м. Миколаєва за ч.2 ст. 289, ч.2 ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 17.10.2017, відповідно до ст. 81 КК України, умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 6 місяців 7 днів; не одруженого, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.187 КК України,

З участю сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення: прокурор Міхель Н.С.;

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Канівець Р.В.

ВСТАНОВИВ:

До обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 29 березня 2020 р.

Як випливає зі змісту ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор під час вирішення вказаного питання зазначила, що вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого, пославшись в обґрунтування своєї позиції на те, що ризики, задля запобігання яких до нього застосований вказаний запобіжний захід станом на теперішній час не зникли і не зменшилися. Представник потерпілих підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою, просили змінити застосований запобіжний захід на більш м`який.

Вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

Зі змісту ст.199 КПК України слідує, що суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики враховані при застосуванні такого запобіжного заходу не зменшилися.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до шести років, та до десяти років з конфіскацією майна.

Підставою для застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є також наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: - п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик переховування від органів досудового розслідування. Підставою вважати цей ризик реальним є те, що ОСОБА_1 на даний час не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, усвідомлює те, що обвинувачується у вчиненні злочинів, що відносяться до категорії тяжких, одне з яких передбачає покарання на строк до 10 років позбавлення волі, зник з місця події та в подальшому переховувався від органів досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений у розшук по кримінальному провадженню №1208150020001666;

- п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик знищити, сховати або спотворити речовий доказ, який має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Підставою вважати цей ризик реальним є те, що не встанволено місцезнаходження викраденого мобільного телефону, а оскільки на даний час справа не розглянута, кінцеве рішення не прийнято, обвинувачений може знищити речовий доказ. Крім того, потерпілий зазначив, що ОСОБА_1 під час нападу погрожував ножем, який також не вилучено, та на даний час останній також може знищити;

- п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик незаконно впливати на потерпілого у вказаному кримінальному провадженні. Підставою вважати цей ризик реальним є те, що обвинувачений знає, яким шляхом зазвичай рухається потерпілий, у якому часі, та в якому громадському транспорті їздить. Крім того, під час судового засідання зі слів законного представника потерпілого – ОСОБА_3 стало відомо, що їй на мобільний телефон приходили СМС повідомлення щодо зустрічі для вирішення питань, пов`язаних з ОСОБА_1 . На теперішній час обвинуваченому вручено обвинувальні акти та реєстри матеріалів досудового розслідування зазначених проваджень, в яких зазначено адресу проживання потерпілих, свідків;

- п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, ризик вчинити новий злочин. Підставою вважати цей ризик обґрунтованим є те, що ОСОБА_1 раніше судимий за аналогічні злочини, має не зняту та не погашену судимість, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України в період умовно-дострокового звільнення. Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні 05.06.2018р. нового кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Всі вищевикладені обставини, вказують на те, що обрання більш м`якого запобіжного заходу не зможе гарантовано запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, про наявність яких наведено вище.

Зокрема, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є доцільним, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 мешкає за межами міста, постійного місця проживання не має, що унеможливлює контроль з боку слідчого, прокурора та суду за поведінкою обвинуваченого. Також зазначений запобіжний захід не зможе запобігти спілкуванню з потерпілими та свідками та здійснення на них тиску.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави є недоцільним, оскільки обвинувачений не працює та не має іншого джерела доходів, окрім протиправної діяльності. Крім того, даний запобіжний захід не зможе запобігти вищенаведеним ризикам.

Застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не виявляється можливим у зв`язку з відсутністю у останнього міцних соціальних зв`язків з особами, що заслуговують на довіру та можуть поручитись за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування та суду.

Застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ніяким чином не перешкоджає обвинуваченому вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду і здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків.

Вік, стан здоров`я та сімейний стан ОСОБА_1 не перешкоджає його утриманню в державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».

Таким чином, під час розгляду клопотання вбачається існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст.183,194,199 КПК України є підставою для продовження строку тримання під вартою.

У зв`язку із викладеним, клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 331, 370-372, 376 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжити до 16 травня 2020 року включно.

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 7 днів з моменту проголошення ухвали, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя О.В.Мамаєва