Рішення № 88338877, 11.03.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5165/18

Номер провадження 2/570/89/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року

Рівненський районний суд Рівненської області у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

за участю секретаря судового засідання Іллюк С.Р.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку загального позовного провадження та в порядку заочного розгляду) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в :

Позивач ТзОВ “Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та просить у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту №11238718000 від 22.10.2007 р. у 830 619 грн. 94 коп., з яких борг за кредитом/процентами згідно рішення суду (гривневий еквівалент) – 300 546 грн. 89 коп.; інфляційні втрати (гривневий еквівалент) – 478 510 грн. 05 коп.; 3% річних (гривневий еквівалент) – 71 563 грн. 00 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №67786, посвідчений 22.10.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу – Шпинтою А.Є., зареєстрований в реєстрі за №2127, шляхом надання ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра і Гарантія» права на продаж предмета іпотеки, а саме: нерухоме майно – двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будь-якій особі-покупцеві в порядку, визначеному ст.38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною 192 500 грн.; та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказує, що 22.10.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11238718000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 38000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 20.10.2037 р. та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12.90% річних.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №67786, посвідчений 22.10.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Шпинтою А.Є., зареєстрований в реєстрі за №2127.

Відповідно до договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно – двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право вимоги за кредитним договором №11238718000 від 22.10.2007 р. відступлено ПАТ «Дельта Банк» на підставі укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р.

11.07.2018 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав, посвідченого приватного нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В. Антиповою, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки відступлено до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». На підставі зазначеного договору внесено зміни про іпотекодержателя до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тому ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» є єдиним власником всіх прав вимоги за вказаним кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених договором.

Позичальником належним чином не виконувались обов`язки щодо повернення кредитів, у зв`язку з чим банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у справі №2-458/10 від 30.09.2010 р. вирішено стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у загальному розмірі 300 546 грн. 89 коп.

Станом на дату звернення до суду рішення суду не виконане.

У зв`язку з непогашенням в повному обсязі заборгованості за кредитним договором, заборгованість перед новим кредитором складає 830 619 грн. 94 коп., з них: борг за кредитом/процентами згідно рішення суду (гривневий еквівалент) – 300 546 грн. 89 коп.; інфляційні втрати (гривневий еквівалент) – 478 510 грн. 05 коп.; 3% річних (гривневий еквівалент) – 71 563 грн. 00 коп., що підтверджується рішенням суду у справі №2-458/10 від 30.09.2010 р. та розрахунком інфляційних.

Станом на дату звернення до суду вказана сума заборгованості погашена не була.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, ТОВ ФК "Довіра і гарантія" як Новий кредитор (новий іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації Предмета іпотеки за рішенням суду відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

20 листопада 2018 року ухвалою суду відрито загальне позовне провадження у справі.

22 квітня 2019 року ухвалою суду витребувано від Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2, кв. 12) та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Коновальця, буд. 36-Б) копію Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» та Витяг з реєстру боржників до цього договору щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

07 червня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

12 лютого 2020 року ухвалою суду витребувано від Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (м.Київ, вул.Андріївська, буд.2, кв.12) належним чином засвідчену копію Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» на 37 аркушах.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить суд їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи. Крім того, пояснив, що позивачем не вживалося заходів щодо позасудового врегулювання спору відповідно до договору, а відразу звернувся до суду з позовом, оскільки таке право передбачено договором іпотеки.

Відповідач в судове засідання не з`явився жодного разу. Враховуючи, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання судові повістки ним не отримано, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин суд, враховуючи згоду представника позивача, відсутність відзиву від відповідача, прийшов до висновку, що справа може бути розглянута без участі відповідача, на підставі наявних у справі доказів, з постановленням заочного рішення.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.10.2007 р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11238718000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 38000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 20.10.2037 р. та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 12.90% річних.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №67786, посвідчений 22.10.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Шпинтою А.Є., зареєстрований в реєстрі за №2127.

Відповідно до договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно – двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право вимоги за кредитним договором №11238718000 від 22.10.2007 р. відступлено ПАТ «Дельта Банк» на підставі укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р.

11.07.2018 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір №667/К купівлі-продажу майнових прав, посвідченого приватного нотаріусом Київського міського нотаріального округу І.В. Антиповою, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором та за договором іпотеки відступлено до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». На підставі зазначеного договору внесено зміни про іпотекодержателя до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилаючись на ст.39 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором, позивач ТОВ ФК "Довіра і гарантія" як Новий кредитор (новий іпотекодержатель) просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації Предмета іпотеки за рішенням суду.

Як вбачається із договору іпотеки №67786, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , посвідченого 22.10.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Шпинтою А.Є. (зареєстрований в реєстрі за №2127), у розділі 4 "Звернення стягнення" визначено у яких випадках та на якій підставі іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки (п.4.1 та 4.2).

Так, згідно п.4.2 договору іпотеки, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду (п.4.2.1), виконавчого напису нотаріуса (п.4.2.2), позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору за Закону України "Про іпотеку" (п.4.2.3), з інших, передбачених законодавством України, підстав (п.4.2.4).

Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю (п.4.3).

Звернення стягення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України "Про іпотеку".

У розділі 5 договору іпотеки "Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя" визначено два способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання:

- передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку" (п.5.2.1);

- отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (п.5.2.2).

Відповідно до положень ст. 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Таким чином, договір іпотеки № 67786 від 22.10.2007 р. у відповідності до положень ст. 36 Закону України "Про іпотеку" містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а також способи звернення стягнення на предмет іпотеки, які передбачені ст.ст.37,38 Закону України "Про іпотеку".

У позовній заяві позивач ТзОВ "Фінансова компанія "Довіра і Гарантія" просить суд задовольнити вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачеві права на продаж предмета іпотеки в порядку, визначеному ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" визначено порядок продажу предмета іпотеки іпотекодержателем.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і вимог.

Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов`язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

У позовній заяві позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Кредитним договором позивач ТОВ ФК "Довіра і гарантія" як Новий кредитор (новий іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації Предмета іпотеки за рішенням суду відповідно до ст.39 Закону України "Про іпотеку".

У позовних вимогах позивач ТОВ ФК "Довіра і гарантія" просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права на продаж предмета іпотеки в порядку, визначеному ст.38 Закону України "Про іпотеку".

Фактично позивачем ТзОВ "Фінансова компанія "Довіра і Гарантія" обрано два способи звернення стягнення на предмет іпотеки, визначені у п.4.2 договору іпотеки: за рішенням суду та шляхом позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору за Закону України "Про іпотеку" (пункти 4.2.1 та 4.2.3).

В свою чергу позасудовий порядок задоволення вимог іпотекодержателя відсилає до розділу 5 договору іпотеки "Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя" (п.4.5).

Крім того, пунктом 5.2.2 договору іпотеки обумовлено отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (п.5.2.2).

Положення статті 38 Закону України "Про іпотеку" не вимагають окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у випадку наявності застереження у іпотечному договорі.

З огляду на положення ч.3 ст.36 Закону України "Про іпотеку", відповідне застереження в іпотечному договорі прирівнюється до окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається зі змісту ст. 38 Закону України "Про іпотеку" окремий договір між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, окремий договір між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, відстуній.

Наявність окремого договору визначена п.5.2.2 договору іпотеки, де вказано, що окремий договір слугує підставою для укладення Іпотекодавцем від свого імені договору купівлі-продажу предмета іпотеки з будь-якою особою, як позасудовий спосіб звернення стягнення, обумовлений у договорі іпотеки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом не встановлено, що позивач використав будь-який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, визначених сторонами у договорі іпотеки.

Позивач як іпотекодержатель згідно з договором іпотеки та частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" може задовольнити свої кредиторські вимоги під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі, встановленому статтею 38 цього Закону.

Продаж іпотекодержателем предмета іпотеки третій особі відповідно до статей 36, 38 цього Закону та згідно з умовами іпотечного застереження, визначеного у договорі іпотеки, є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд звертає увагу на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі 643/17966/14-ц, провадження 14-203цс19.

Сторонами у договорі іпотеки визначено, що позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але у будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (п.5.3).

У пунктах 33-36 постанови ВП ВС від 29 травня 2019 року № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19) зазначається, що на відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов`язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону (див. висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16).

Тому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту (п.61 постанови).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/17423/17).

Позивачем не доведено, що ним було здійснено позасудове врегулювання спору з відповідачем, яке в свою чергу не привело до задоволення вимог іпотекодержателя в повному обсязі. Відповідних доказів, які б підтверджували виникнення перешкод для іпотекодержателя у реалізації позасудового способу звернення стягнення на підставі іпотечного застереження у договорі іпотеки, позивачем суду не подано. Отже, позивачем не обґрунтовано порушення, невизнання або оспорення права, за захистом якого він звернувся до суду.

Судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

За вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , за Договором про надання споживчого кредиту №11238718000 від 22.10.2007 р. у 830 619 грн. 94 коп., з яких борг за кредитом/процентами згідно рішення суду (гривневий еквівалент) – 300 546 грн. 89 коп.; інфляційні втрати (гривневий еквівалент) – 478 510 грн. 05 коп.; 3% річних (гривневий еквівалент) – 71 563 грн. 00 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №67786, посвідчений 22.10.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу – Шпинти А.Є., зареєстрований в реєстрі за №2127, шляхом надання ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра і Гарантія» права на продаж предмета іпотеки, а саме: нерухоме майно – двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будь-якій особі-покупцеві в порядку, визначеному ст.38 ЗУ «Про іпотеку», за ціною 192 500 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", ЄДРПОУ 38750239, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, поверх 6, оф.32.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 20.03.2020 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.