Рішення № 88336304, 20.03.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/707/20

Провадження №2-а/524/107/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2020 року Автозаводського районного суду м. Кременчука Вінтоняк Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Хриптієвського Євгена Вікторовича, третя особа: УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАК №2075282 від 06 лютого 2020 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 06.02.2020 року відносно нього винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2075282 за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що він, керуючи транспортним засобом, перевищив встановленні обмеження руху більше, як на 28 км/год в населеному пункті, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі -ПДР України). З постановою позивач не згоден та вважає її такою, що підлягає скасуванню, оскільки ПДР України він не порушував, швидкість не перевищував. Крім того, відповідач не має жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а показники лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000763) не є належним доказом, так як в постанові відповідачем не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксацію порушення.

Також у позовній заяві позивач посилався на те, що інспектором не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, а відразу винесено постанову без з`ясування всіх обставин справи, а також порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, визначеної ст. ст. 278, 279 КУпАП.

Ухвалою судді від 13.02.2020 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, витребувано документи та запропоновано відповідачу подати відзив на позов та докази.

12.03.2020 року від відповідача надійшли витребувані судом документи та відзив на позов, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що викладені позивачем обставини не відповідають фактичним обставинам справи. Вказано, що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, показниками лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000763), а також додатково зазначено, що відсутність у постанові посилання на технічний пристрій, яким здійснювалась фото- або відео фіксація, не є причиною для скасування постанови та не спростовує факт фіксації правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06 лютого 2020 року поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Хриптієвським Є.В. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2075282, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 5).

З постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАК №2075282 вбачається, що 06.02.2020 року о 16 год. 10 хв. водій, керуючи транспортним засобом Lexus LX 450D, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаєві по вул. Веселинівська, 55А, зі швидкістю78 км/год, внаслідок чого перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 28 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

З матеріалів справи вбачається, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20, що використовувався під час фіксації дій позивача, був зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12, затверджений сертифікатом № UA-MI/1-2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17863, чинного до 19.12.2020 року, лазерний вимірювач швидкості 20/20 № ТС000763 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості - від 2 км/год до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах :+/- 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; +/-1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

За технічними характеристиками вимірювач можна використовувати у ручному режимі.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 КУпАП. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі - ПДР України), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідальність за порушення п. 12.4 ПДР України передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

В п.1 ст.247 КУпАП зазначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд відзначає, що для правомірного притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідним є наявність двох критеріїв: 1) належним чином зафіксований факт вчинення правопорушення та 2) додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що відповідачем на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, надано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, фото з приладу TruCam, диск з відеозаписами (з приладу TruCam та нагрудного відеореєстратора), фото дорожніх знаків на місці скоєння правопорушення.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що в постанові про накладення адміністративного стягнення відповідачем не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеофіксацію правопорушення, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Оскільки в постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксацію правопорушення, відеозапис, наданий відповідачем та роздруківка фото з приладу TruCam, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного суду від 24 січня 2019 року по справі № 428/2769/17.

Отже, єдиним наданим доказом є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така позиція суду узгоджуються з висновками Верховного суду, викладеними в постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Посилання позивача на те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, так як постанова інспектором винесена на місці, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можуть бути прийняті судом, з огляду на наступне.

Законом України від 14 липня 2015 року №596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Отже, винесення інспектором постанови про накладання адміністративного стягнення на місці відповідає вимогам закону.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам закону, оскільки зазначати в постанові технічний засіб, яким здійснювалася фіксація правопорушення не в автоматичному режимі, не потрібно, так як відповідачем неправильно тлумачаться норми чинного законодавства та не враховано практику Верховного суду з цього питання.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 статті 122 КУпАП, належить органам Національної поліції та відноситься до дискреційних повноважень останніх.

Суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Такі висновки викладені в постанові Верховного суду від 27 лютого 2020 року по справі №344/4629/16-а.

Таким чином, суд вважає протиправним притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ЕАК №2075282 від 06.02.2020 року, а відтак, у відповідності до положень ст. 286 КАС України, скасовує постанову про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 14, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до інспектора 1 батальйону 2 роти УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Хриптієвського Євгена Вікторовича, третя особа: УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення– задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2075282 від 06 лютого 2020 року, винесену інспектором 1 батальйону 2 роти УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Хриптієвським Євгеном Вікторовичемпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП – скасувати.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Д. Вінтоняк