Рішення № 88336296, 18.03.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8552/17

Провадження №2-азз/524/1/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судового засідання Коваль Т.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИВ:

10.11.2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування п. 4 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13 жовтня 2017 року «Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення технічних документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам в м. Кременчуці» та зобов`язати Кременчуцьку міську раду Полтавської області на черговій сесії міської ради розглянути повторно заяву фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічних документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 1590 кв.м. для експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 04 квітня 2000 року актом обстеження земельної ділянки для влаштування тимчасової автомобільної стоянки по АДРЕСА_2 Автокразівському в м. Кременчуці, комісійно визначено, що земельна ділянка придатна для влаштування тимчасової автомобільної стоянки. 24 квітня 2000 року рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 632 «Про дозвіл ПП ОСОБА_1 влаштування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 . АДРЕСА_1 » надано дозвіл на влаштування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_3 травня 2000 року Кременчуцькою міською радою Полтавської області видано архітектурно-планувальне завдання № 70 від 05.05.2000 року на проектування тимчасової відкритої автостоянки на 50 машиномісць по АДРЕСА_1 . 10 липня 2000 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1251 від 30.06.2000 «Про відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в тимчасове довгострокове користування, строком на 5 років (на умовах оренди) земельної ділянки для будівництва, експлуатації і обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 » між позивачем та Кременчуцькою міською радою було укладено Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 463. Даний договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 23 травня 2001 року за номером 463. 27 липня 2000 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Кременчука видано дозвіл № 667В на виконання будівельних робіт з будівництва відкритої автостоянки по АДРЕСА_4 листопада 2000 року затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, а саме відкрита автостоянка по бульвару Автокразівському загальною площею 1590 кв.м. Даним актом прийнято об`єкт в експлуатацію. З огляду на викладене, позивач вважає, що у відповідності до частини 2 статті 331 ЦК України, він є власником об`єкту нерухомого майно, що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1590 кв.м. по АДРЕСА_2 Автокразівському в м. Кременчуці та у відповідності до частини 2 статті 120 ЗК України, відповідач неправомірно прийняв рішення від 13 жовтня 2017 року «Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення технічних документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам в м. Кременчуці», яким відмовив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельних ділянок в натурі, площею 1590 кв.м. для експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_4 .

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 не з`явилася у судове засідання 18.03.2020 року через поважну причину – карантин, розгляд справи просила суд відкласти. Водночас, до заяви про відкладення розгляду справи додала письмові дебати.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що укладений між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 463 припинив свою дію. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало саме невідповідність місця розташування тимчасової відкритої автостоянки містобудівній документації, що відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України. Свої заперечення обґрунтовує і тим, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не являється власником нерухомого майна, збудованого на земельній ділянці площею 1590 кв.м. для по АДРЕСА_4 , оскільки в силу частини 3 статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та частини 1 статті 182 ЦК України, не надав доказів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Представник відповідача у судове засідання 18.03.2020 року не з`явився, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву про слухання справи без його участі, щодо розгляду справи в письмового провадженні не заперечував.

Згідно частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 2 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Згідно частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Представник позивача в судове засідання не з`явилася повторно (04.03.2020 року просила відкласти розгляд справи через хворобу позивача та через хворобу її самої; у подальшому доказів поважності своєї неявки в судове засідання не надала). Представник позивача приймала участь у розгляді справи, в тому числі в підготовчому судовому засіданні, і під час розгляду справи по суті. Потреби заслухати свідка чи експерта у справі немає. За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою суді від 13.11.2017 року у справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року сторонам надано строки для подання відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.02.2018 року (справа № 524/8552/17; провадження № 2-аз/524/3/18) задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, заборонено до набрання чинності рішенням по справі № 524/8552/17 Кременчуцькій міській раді Полтавської області вчиняти будь-яких заходів щодо відчуження (продаж, передача в оренду) земельної ділянки площею 1590 кв.м., переданої ОСОБА_1 в оренду згідно Договору № 463 від 10.07.2000 року для будівництва, експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 26.04.2018 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 06.11.2018 року у справі зупинялось провадження.

Ухвалами суду від 28.12.2019 року провадження у справі відновлено.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та доводи сторін, встановив наступне.

04 квітня 2000 року актом обстеження земельної ділянки для влаштування тимчасової автомобільної стоянки по АДРЕСА_4 в м АДРЕСА_1 , визначено, що земельна ділянка придатна для влаштування тимчасової автомобільної стоянки.

24 квітня 2000 року рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 632 «Про дозвіл ПП ОСОБА_1 влаштування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 » позивачу надано дозвіл на влаштування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 .

05 травня 2000 року Кременчуцькою міською радою Полтавської області видано архітектурно-планувальне завдання № 70 від 05.05.2000 року на проектування тимчасової відкритої автостоянки на 50 машиномісць по АДРЕСА_1 .

10 липня 2000 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1251 від 30.06.2000 «Про відведення земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в тимчасове довгострокове користування, строком на 5 років (на умовах оренди) земельної ділянки для будівництва, експлуатації і обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 » між позивачем та Кременчуцькою міською радою укладено Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 463. Даний договір зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 23 травня 2001 року за номером 463.

27 липня 2000 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Кременчука позивачу видано дозвіл № 667В на виконання будівельних робіт з будівництва відкритої автостоянки по

АДРЕСА_4 листопада 2000 року затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, а саме відкрита автостоянка по бульвару Автокразівському загальною площею 1590 кв.м.

13 жовтня 2017 року рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення технічних документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам в м. Кременчуці» відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, площею 1590 кв.м. для експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_4 . Підставою для прийняття відмовного рішення слугували закінчення 30.06.2005 року терміну дії договору на право тимчасового користування землею за № 463 від 10.07.2000 року, обов`язковість набуття права оренди землі на земельних торгах відповідно до статті 134 Земельного кодексу України та невідповідність місця розташування тимчасової відкритої автостоянки містобудівній документації.

З наданої відповідачем постанови Верховного Суду по справі № 1640/2862/18 від 03.11.2019 року вбачається, що розглянувши касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 (головуючий суддя: Шевяков І.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 (головуючий суддя: Ральченко І.М., судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є.) у справі №160/2862/18 за позовом ФО-П ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа: Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування рішень Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 «Про необхідність дострокового внесення змін до генерального плану міста Кременчука» та від 07.09.2017 «Про затвердження внесення змін до плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука», Верховний Суд відмовив в задоволенні касаційної скарги та рішення судів першої і апеляційної інстанції залишив без змін.

Приймаючи відповідне рішення Верховний Суд встановив: «Одним із правових питань у справі є наявність у позивача матеріально-правової заінтересованості, яка є передумовою для захисту їх порушених прав.

Загальні підходи до цього питання були сформульовані у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №522/3665/17. У цій постанові Суд зазначив, що заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (п. 58); заінтересованість повинна мати об`єктивну основу (п. 59); позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень (п. 74).

Причиною звернення до суду стала незгода позивача з рішеннями про необхідність внесення змін до генерального плану міста Кременчука та про затвердження внесення змін до плану зонування території (зонінгу) міста Кременчука. Позивач зазначає, що ці зміни позбавляють його як власника нерухомого майна, оформити право оренди на земельну ділянку під даним об`єктом нерухомого майна.

При цьому Суд звертає увагу, що 10.07.2000 між Кременчуцькою міською радою та ФО-П ОСОБА_1 укладено договір № 463 на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до умов якого земельна ділянка загальною площею 0,1590 надана на умовах оренди строком на 5 років для будівництва, експлуатації і обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_4 .

… Водночас, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що договір на право тимчасового користування земельною ділянкою, укладався позивачем у 2000 році терміном на 5 років та доказів пролонгації такого договору позивачем не надано, як і не надано документів, що підтверджують державну реєстрацію будь-яких речових прав, у тому числі права користування цією земельною ділянкою.

Посилання позивача на порушення його прав як власника нерухомого майна, збудованого на даній земельній ділянці, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доводів щодо обмеження таких прав ним не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскаржувані рішення відповідача не створюють для позивача правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та безпосередньо не породжували для позивача будь-яких обов`язків».

Згідно частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №522/3665/17, суд приходить до висновку про відсутність у позивача переважного права на отримання дозволу на розроблення технічних документів із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_4 , як власника нерухомості, розміщеної на даній земельній ділянці та відсутність переважного права на пролонгацію договору оренди земельної ділянки.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Кременчуцька міська рада Полтавської області входить до системи місцевого самоврядування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

Таким чином, територіальна громада м. Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області є власником земель комунальної власності, розташованих в межах м. Кременчука Полтавської області.

Відповідно до підпункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Водночас, в абзаці 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що у разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 9 статті 118 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність чи користування.

Частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Проаналізувавши наведені норми Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність чи користування. Відтак, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку позивача, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати в оренду земельну ділянку.

Натомість, відповідно до частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність чи користування або залишення клопотання без розгляду.

Наведені висновки щодо правильного вирішення спорів, пов`язаних із зверненням до суду фізичних осіб з позовом до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, в якому предметом позову є зобов`язання визнати протиправними рішення щодо відмови у виданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою, відповідають правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 31.01.2018 у справі № 814/741/16 та від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб`єктів владних повноважень. Обов`язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

05.03.2020 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд із заявою про скасування заходів забезпечення позову у справі № 524/8552/17, які були вжиті ухвалою суду від 19.02.2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

На підставі наведеного, враховуючи вимоги ст. 157 КАС України, суд приходить до висновку, що заяву Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування заходів забезпечення необхідно задовольнити, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 244-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про скасування п. 4 рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13 жовтня 2017 року «Про надання та відмову в наданні дозволу на розроблення технічних документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам в м. Кременчуці» та зобов`язання Кременчуцької міської ради Полтавської області на черговій сесії міської ради розглянути повторно заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічних документів із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 1590 кв.м. для експлуатації та обслуговування тимчасової відкритої автостоянки по АДРЕСА_1 – залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.02.2018 року по справі № 524/8552/17, а саме: зняти заборону Кременчуцькій міській раді Полтавської області до набрання чинності рішенням по справі № 524/8552/17, вчиняти будь-яких заходів щодо відчуження (продаж, передача в оренду) земельної ділянки площею 1590 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Стягувач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Боржник: Кременчуцька міська рада (ідентифікаційний код 24388300, адреса: 39600, м. Кременчук, пл. Перемоги, 2).

Інші відомості суду не відомі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м. Кременчука. Перебіг строку апеляційного оскарження починається з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж.О. Кривич