Рішення № 88333784, 20.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5632/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного правління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2016 року №0007081301, від 24.05.2016 року №0007091301, від 24.05.2016 року №0007071301, від 24.05.2016 року №0007101301, від 24.05.2016 року №0007061301 та вимогу від 22.04.2016 року №Ф-0005841301;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.09.2016 року №0019041700 та №0019091301.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 року по справі №815/5632/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2016 року №0007081301, від 24.05.2016 року №0007071301, від 24.05.2016 року №0007061301 та вимогу від 22.04.2016 року №Ф-0005841301. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №0007081301 скасовано та прийнято нову постанову суду, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 24.05.2016 року №0007081301 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 9629,69 грн. (дев`ять тисяч шістсот двадцять дев`ять грн. 69 коп.), що складається з 7703,75 грн. податкового зобов`язання та 1925,94 грн. штрафних фінансових санкцій. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 22.07.2019 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі 815/5632/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2016 №0007081301 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 9 629,69 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 7 703,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 925,94 грн., а також від 24.05.2016 №0007071301. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2019 року, адміністративну справу №815/5632/16 передано на розгляд судді Марину ОСОБА_2 .

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за результатами перевірки складено Акт №1332/1301-2327001703 від 22.04.2016 року та прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №0007071301 та №0007081301. Із вказаними податковими повідомленням-рішенням позивач не погоджується та вважає їх протиправними. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що встановлене відповідачем порушення стосовно зменшення позивачем загальної суми отриманого доходу у гр.4 Книги обліку доходів та витрат на суму нарахованого акцизного збору протягом 2015 року в розмірі 101 942 грн. не відповідає дійсності, оскільки серед норм Податкового кодексу України, які регулюють справляння акцизного податку, відсутні такі, що забороняють спочатку включення до ціни товару сум акцизного податку, а потім зменшення доходу на відповідні суми. Посилаючись на стор. 42,43 акту, позивач зазначає, що за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року задекларовано акцизного податку в сумі 101942,00 грн., тобто на таку ж суму на яку нібито було занижено оподатковуваний дохід.

Також позивач зазначає, що нею правомірно був роздрукований фіскальний звіт за день не в кінці робочого дня, а до початку наступного робочого дня (в ранці), у зв`язку з чим заниження суми доходу в розмірі – 7091,84 грн. не відбулось.

Позивач вказує, що понесені нею витрати на придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, у повній сумі повинні враховуватись у складі витрат, оскільки це є послугою яка надається уповноваженим органом та за яку справляється плата, а також необхідність її отримання безпосередньо пов`язана з можливістю здійснення господарської діяльності та сприяють отриманню доходу. Тому віднесення позивачем сплачені 17 500 грн. за отримання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами до складу витрат є правомірним.

Необґрунтованим вважає позивач і зазначене в акті перевірки порушення, щодо неправомірного віднесення до складу витрат передплату за обладнання (вітрина холодильна ВХС (Пр) 3,75 «Луїзіана 950») у розмірі 56630,00 грн. (з ПДВ), з огляду на те, що операція з придбання вказаного обладнання безпосередньо пов`язана зі здійсненням господарської діяльності позивача. При цьому, відповідач не заперечує факт сплати за придбаний товар та належне відображення даної операції в книзі обліку доходів та витрат.

Також позивач не погоджується з висновком податкового органу щодо встановленого порушення, яке призвело до заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 106 094 грн., оскільки в акті перевірки зазначено загальним реченням, що позивачем протягом останніх 12 місяців проводились операції з реалізації товарів (послуг), розмір яких сукупно перевищує 1000000 грн. (з 19.08.2014 року по 30.06.2015 року). Водночас, акт перевірки не містить найменування товарів/робіт/послуг, продаж яких проводився через реєстратор розрахункових операцій та на підставі звітів якого був визначений загальний обсяг операцій з реалізації.

За таких обставин, позивач вважає, що контролюючим органом не були належно та об`єктивно встановлені обставини діяльності позивача, не були взяті до уваги належним чином складені первинні документи, які підтверджують сформовані показники.

Представником відповідача 18.10.2019 року до суду надано відзив на адміністративний позов (а.с.95 т.3), згідно якого відповідач зазначає, що за результатом планової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 19.08.2014 року по 31.12.2015 року та дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, був складений акт від 22.04.2016 року №1332/1301-2327001703. відповідно наданим до перевірки документам встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п 177.1 п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України занижено суму одержаного податкового доходу у розмірі 101 942,00 грн., яке виникло у зв`язку з включенням акцизного податку. Також перевіркою встановлено порушення п. 177.4 ст. 177 ПК України позивачем завищено вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю (шляхом включення до витрат сум оплати за ліцензії) на суму – 17500,00 грн.

В письмових запереченнях на відзив від 28.10.2019 року позивача зазначає, що твердження відповідача про заниження нею оподатковуваного доходу у розмірі 101942,00 грн. шляхом включення сум акцизного податку є абсолютно невірним та суперечить підпункту 199.3.1 ст. 177 ПКУ. Також помилковим є твердження відповідача, що позивачем завищена вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, шляхом включення суми оплати за ліцензію 17 500 грн., оскільки це суперечить пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України.

Ухвалою суду від 23.09.2019 року дану справу прийнято до провадження, після направлення Верховним судом на новий розгляд в частині до суду першої інстанції, та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління ДФС в Одеській області та розпочато розгляд справи спочатку.

Ухвалою суду від 03.01.2020 року дану справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Позивачем 20.01.2020 року надано до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що скасовуючи постанови Одеського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду, постановлені за результатом розгляду даної справи, колегія суддів Верховного суду зазначила, що з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній належний та достовірний розрахунок збільшеної згідно з податковим повідомленням-рішенням від 24.05.2016 №0007081301 суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності (7 703,75 грн.) за кожним окремим епізодом з урахуванням застосованих сум штрафних (фінансових) санкцій (1 925,94 грн.), у суду відсутня можливість виокремити суму грошового зобов`язання, збільшену правомірно, від тих, які донараховані безпідставно. Відтак, судові рішення в частині задоволення цієї позовної вимоги підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також, судом зазначено, що для встановлення обставин пов`язаних з донарахуванням контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 106094,00 грн. необхідно встановити розмір виручки отриманої суб`єктом підприємницької діяльності протягом останніх 12 календарних місяців, врахувавши при цьому, що перевищення граничного розміру виручки, встановленого у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, має бути без урахування податку на додану вартість.

Вказано, що судами попередніх інстанцій, в порушення принципу офіційного з`ясування обставини у справі, дійсний обсяг виручки отриманої позивачем у період з 19.08.2014 року по 30.06.2015 року не встановлювався та не перевірявся, а тому однозначно стверджувати про протиправність податкового повідомленнях-рішення від 24.05.2016 року №0007071301 без з`ясування цих обставин, неможливо. Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи в частині податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №0007071301 суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 19.08.2014 року за №25560000000112720, види діяльності, якими займається позивач є: код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. (а.с. 50 т.1)

Судом встановлено, що на підставі п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI та відповідно п.2 ст.13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464- VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з наказом №126-п від 03.03.2016 року, направлень від 23.03.2016 року №138, 139 посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена комплексна документальна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , вимог податкового та іншого законодавства за період з 19.08.2014 року по 31.12.2015 року та дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2014 року по 31.12.2015 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатом якої складений акт №1332/1301-2327001703 від 22.04.2016 року. (а.с. 10-32, 96-100 т.1)

Відповідно до висновків, викладених посадовими особами відповідача в акті перевірки від 22.04.2016 року №1332/1301-2327001703, позивачем порушено: п.177.1, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями занижено суму податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі – 9067,53 грн, у т.ч. за 2015 рік – 9067,53 грн.; п.п. 181.1 ст. 181, п.п. 183.1 ст. 183, п.п. 183.2 ст. 183, п. 188.1 ст. 188, п.п. 202.1 ст. 202, п.п. 203.1 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями встановлено заниження сум податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 106765 грн., яке виникло у зв`язку з заниженням податкових зобов`язань на суму 107 265,00 грн., у т.ч. за липень 2015 року – 30236 грн., серпень 2015 року – 63891 грн., вересень 2015 року – 11967 грн., грудень 2015 року – 1171 грн., та завищення податкових зобов`язань на суму 500 грн., у т.ч. за жовтень 2015 року – 333 грн., за листопад 2015 року на суму – 167 грн.

На підставі акту перевірки від 22.04.2016 року №1332/1301-2327001703, ДПІ у Київському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення – рішення від 24.05.2016 року №0007081301, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на 11334, 41 грн., у т.ч. за основним платежем – 9067,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 2266,88 грн.; № 0007071301 від 24.05.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 133 456, 25 грн., у т.ч. за основним платежем – 106765,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 26691,25 грн. (а.с. 51,53 т.1).

15.06.2016 року позивачем подано до ГУ ДФС в Одеській області скаргу від 14.06.2016 року №1, в якій просила скасувати податкові повідомлення-рішеня, прийняті контролюючим органом на підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_1 від 22.04.2016 року №1332/1301-2327001703. (а.с. 57-59).

За результатами розгляду первинної скарги Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення від 12.08.2016 року №933/Щ/15-32-10-01-08, яким податкові повідомлення – рішення від 24.05.2016 року №0007071301 та №0007081301 залишені без змін. (а.с. 64-72 т.1).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями – рішеннями від 24.05.2016 року №0007071301 та №0007081301 та рішенням ГУ ДФС в Одеській області, позивач звернулась до суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1.2, п. 75.1 ст. 75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Як вбачається з акту перевірки №1332/1301-2327001703 від 22.04.2016 року, посадовими особами відповідача встановлено заниження суми оподатковуваного доходу в розмірі 99700,52 грн., у тому числі за 2014 рік на суму – 2000,00 грн., та за 2015 рік на суму – 97700, 52 грн.

За результатами перевірки фінансово - господарської діяльності позивача за 2014 рік, відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у графі 2 книги обліку доходів та витрат відображала суму доходу: дохід за наслідком місяця (по звітам РРО) та суми в актах виконаних робіт (по першій події). ФОП ОСОБА_1 до складу валового доходу від надання в суборенду включила суму у розмірі 1500,00 грн. (по актах виконаних робіт), а не по фактично отриманому доходу 3500,00 грн. Грошові кошти у розмірі 2000,00 грн. не були включені до складу волового доходу.

За результатами перевірки фінансово - господарської діяльності позивача за 2015 рік, відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у графі 2 «сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності» Книги доходів і витрат відображала суму доходу: звіти РРО за місяць, суми обсягів виконаних робіт (послуг) по факту їх надання, згідно актів виконаних робіт та зменшувала загальну суму отриманого доходу у гр.4 Книги обліку доходів і витрат на суму нарахованого акцизного збору протягом 2015 року на загальну суму – 101942,00 грн. В порушення п 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України підприємцем занижено суму одержаного оподатковуваного доходу у розмірі – 101942,0 грн., яке виникло у зв`язку з виключенням сум акцизного податку.

Також ФОП ОСОБА_1 фіскальний звітний чек (Z-звіт – за 31.12.2015 року був надрукований 01.01.2016 року о 10:05, фіскальний чек №0468 від 01.01.2016 року на загальну суму – 8430,00 грн. відповідно розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги РРО загальна сума розрахунків у розмірі 8430,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 1338,16 грн.) вписана 01.01.2016 року та відповідно книги обліку доходів та витрат грошові кошти, які фактично отримані 31 грудня 2015 року не включені до суми доходу отриманого від підприємницької діяльності за 2015 рік. Тим самим ФОП ОСОБА_1 занижено суму одержаного доходу у розмірі 7091,84 грн. (8430,00 – 1338,16 (ПДВ)), яке виникло у зв`язку з заниженням виручки у грошовій формі (за 31.12.2015 року).

Також, при перевірці книги доходів і витрат виписок по розрахунковому рахунку, актів виконаних робіт, актів звірок встановлено, що підприємцем завищено суму оподаткованого доходу на суму 11333,32 грн. яке виникло у зв`язку з невірним визначенням дати отримання загального оподатковуваного доходу для фізичної особи – підприємця.

Таким чином, позивачем, за даними перевірки, занижено суму одержаного оподатковуваного доходу у розмірі – 99700,52 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму – 2000,00 грн., та за 2015 рік на суму – 97700,52 грн. (101942 грн. + 7091,84 грн. -11333,32 грн.)

Згідно з даними перевірки, викладеним в акті перевірки від 22.04.2016 року, відповідно до книги доходів та витрат за 2015 рік ФОП ОСОБА_1 у графі 8 «інші витрати, пов`язані з одержанням доходу» відображала суми сплати за ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму – 17500,00 грн., які в свою чергу були відображені у гр. 7 додатку ф.4 до податкової декларації про майновий стан і дохід за 2015 рік. В акті перевірки посадовими особами відповідача зазначено, що фізична особа – підприємець на загальній системі оподаткування не має право включати до складу своїх витрат, понесені на придбання ліцензії, інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності.

Також перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до складу витрат, пов`язаних з господарською діяльністю сплачену постачальнику передплату за обладнання (вітрина холодильна) у розмірі 47191,67 грн. (без ПДВ).

Таким чином, позивачем, за даними перевірки, в порушення п. 177.4 ст. 177 ПКУ ФОП ОСОБА_1 завищено вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю на суму 64 691,67 грн., а саме: на суму 17500,00 грн. (шляхом включення до витрат сум оплати ліцензії), на суму – 47191,67 грн. (шляхом включення до витрат сплаченої суми передоплати придбання основних засобів).

Разом з тим, перевіряючими встановлено, що позивач протягом 2015 року зменшувала вартість документально підтверджених витрат (вартість придбаних товарно – матеріальних цінностей, що реалізовані) на суму акцизного податку на загальну суму - 101942,00 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 занижено суму вартості документально підтверджених витрат за 2015 рік на суму 37250,33 грн. (64691,67 грн. -101942,00 грн.)

За таких обставин перевіркою встановлено заниження суми оподаткованого доходу на суму 62450,19 грн., у т.ч. за 2014 рік у розмірі – 2000,00 грн. та за 2015 рік у розмірі – 60450,19 грн. (99700,52 грн. – 37250,33 грн.), у зв`язку з чим встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб у сумі 9367,53 грн., а саме: 2014 рік – 300 грн. (2000*15%), 2015 рік – 9067,53 грн. (60450,19*15%).

На підставі п. 123.1 ст. 123 ПКУ до ФОП ОСОБА_1 за донарахування податку на доходи фізичних осіб 9067,53 грн. застосовані штрафні санкції на суму 2266,88 грн. (9067,53 грн. *25%) та прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №0007081301.

При цьому в акті перевірки зазначено, що підприємцем було занижено суму податкового зобов`язання за 2014 рік на суму 300,00 грн., але це порушення не веде до податкових наслідків, у зв`язку з тим, що сума коштів сплачена за торговельний патент перевищує суму нарахованого податку на доходи фізичної особи від підприємницької діяльності.

Щодо включення позивачем до доходу акцизного податку, суд зазначає наступне.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла у період, що перевірявся) встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

З наведених норм вбачається, що податок на додану вартість та акцизний податок мають однакову правову природу, а саме: обидва цих податки є непрямими. Однак, норма пункту 177.3 Податкового кодексу України не робить виключення для фізичних осіб-підприємців щодо не включення акцизного податку до доходу.

Разом з тим, нормами чинного податкового законодавством передбачено основоположні принципи функціонування податкової системи країни, зокрема такі як єдиний підхід до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), нейтральність оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), відповідно до якого установлення податків та зборів повинно відбуватись у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Враховуючи наведене, акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.

Наказом Міністерства фінансів України № 73 від 7 лютого 2013 року “Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Встановлено, що юридичні особи (крім банків та бюджетних установ), які зобов`язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством, застосовують форми фінансової звітності, визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до складання фінансової звітності”, затвердженим цим наказом, починаючи із звітності за I квартал 2013 року і в наступних звітних періодах.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 та є нормативно-правовим актом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (надалі Положення).

Цим Національним положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи складання фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Відповідно до пункту 3 Положення - доходи, це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Отже, враховуючи, що акцизний податок в подальшому підлягає перерахуванню до бюджету, він не призводить до зростання власного капіталу, отже, не може бути врахований як доход.

Крім того, відповідно до пункту 6.1 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів, не визнається доходами.

В подальшому законодавцем врегульовано це питання, та Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні” № 1797-VІІІ від 21 грудня 2016 року пункт 177.3 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 177.3.1 такого змісту: не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Вказана норма є чинною на теперішній час.

Вищезазначене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини та відповідає основоположним принципам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколів до неї.

Щодо включеної позивачем до складу витрат плати на придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами (всього на суму 17500 грн.), суд зазначає, що ці документально підтверджені витрати необґрунтовано включені до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Зазначений перелік витрат є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За таких обставин, відсутні правові підстави для включення фізичною особою-підприємцем до витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, вартості придбаної ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами.

Щодо висновку контролюючого органу про завищення позивачем вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю на суму 47 191,67 грн. шляхом включення до витрат сплаченої суми передоплати за придбання холодильного обладнання, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ “Вік “Хітлайн” було укладено договір від 03.11.2015 №2446 на постачання обладнання, а саме вітрини холодильника ВХС Луїзіана 950 вартістю 111 630 грн. (а.с. 33-34 т.1)

На виконання умов договору позивачем сплачено постачальнику передплату у розмірі 56 630 грн., в т.ч. ПДВ., що підтверджується записом в книзі обліку доходів та витрат, та не заперечується відповідачем.

21.12.2015 між сторонами укладено додаткову угоду до договору постачання від 03.11.2015 №2446 за №1, якою продовжено строк виконання зобов`язань сторін до 01.02.2016. (з/б а.с. 35 т.1)

Станом на 01.01.2016 обладнання не виготовлено.

Відповідно до підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг).

Придбання холодильного обладнання безпосередньо пов`язане із здійсненням позивачем господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі, в т.ч., алкогольними напоями. Відповідач не заперечує факт сплати (передоплати) за придбаний товар та належне відображення даної операції в книзі обліку доходів та витрат.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно відображено у складі витрат операцію з придбання холодильного обладнання.

Разом з тим, встановлений відповідачем факт завищення позивачем оподатковуваного доходу за 2015 рік у розмірі 11333,32 грн. позивачем не заперечується.

За таких обставин, з урахуванням встановлених під час розгляду справи фактів та обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем за результатом перевірки завищено суму оподатковуваного доходу на 11333,32 грн., а також занижено суму витрат на 84442,00 грн., що в свою чергу не призводить до заниження оподатковуваного доходу, а отже прийняте ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкове повідомлення – рішення від 24.05.2016 року №0007081301 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0007071301, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2 статті 183, пункту 188.1 статті 188, пункту 202.1 статті 201, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено грошове зобов`язання з податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 106 765 грн.

Так, як зазначено в акті перевірки, згідно наданих до перевірки документів (звіти про використання РРО, книги обліку розрахункових операцій, розрахунковий рахунок) у суб`єкта підприємницької діяльності за період з 19.08.2014 по 30.06.2015 обсяг виручки від продажу товару склав 1 062 733,28 грн. Тобто, відповідач зазначає, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1000 000, 00 грн. (без урахування податку на додану вартість). Відтак, на думку відповідача, з огляду на те, що позивач своєчасно не зареєструвалась платником ПДВ та відповідно не сплатила ПДВ за серпень 2015 року та вересень 2015 року (відповідно до книги обліку доходів і витрат, книг РРО, банківських виписок дохід від провадження господарської діяльності за період з 11.07.2015 по 08.09.2015 склав 530 469,89 грн.), контролюючим органом донараховано податкових зобов`язань на суму 106094 грн. (530 469,89*20%).

Суд вважає необхідним зазначити, що з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суд зобов`язав позивача надати належним чином податкові декларації, подані до ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за період 2014 – 2015 рік (річні податкові декларації та декларації з податку на додану вартість); засвідчені належним чином книги обліку розрахункових операцій та фіскальних звітних чеків за період з 19.08.2014 року по 31.12.2015 року), а відповідача надати засвідчені належним чином копії документів, за результатом перевірки яких посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновок, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців (з 19.08.2014 року по 30.06.2015 року) сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), а саме 1062733,82 грн., а також помісячний розрахунок з зазначенням документу, на підставі якого встановлюється сума.

Так позивачем до суду надано заяву про надання доказів, в якій зазначено, що книги обліку розрахункових операцій були нею втрачені. При цьому позивачем надані копії податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014 рік, 2015 рік, податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року.

Як вбачається з акту перевірки №1332/1301/2327001703 від 22.04.2016 року, фізична особа – підприємець ОСОБА_1 на протязі з 19.08.2014 року по 31.12.2015 рік здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування. Зареєстрована платником податку на додану вартість 08.09.2015 року.

Разом з тим, надані до суду відповідачем, завірені копій книги обліку доходів і витрат, фіскальних звітів та банківської виписки, які були отримані від ФОП ОСОБА_1 та використані під час здійснення перевірки, свідчать про те, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, а саме з 19.08.2014 року по 31.1.2015 року, отримана позивачем складає 1 062 748,79 грн.

Відповідно до фіскальних звітів виручка від реалізації складає 1032233,30 грн., в т.ч. помісячно:

- жовтень 2014 року – 62258,48 грн.;

- листопад 2014 року – 74339,82 грн.;

- грудень 2014 року – 97428,45 грн.;

- січень 2015 року – 110536,30 грн.;

- лютий 2015 року – 106611,85 грн.;

- березень 2015 року – 136469,05 грн.;

- квітень 2015 року – 146270,10 грн.;

- травень 2015 року – 149576,70 грн.;

- червень 2015 року – 148742,55 грн.

Відповідно до виписки банку виручка від реалізації складає 30500 грн., в т.ч. щомісячно:

- листопад 2014 року – 3500 грн. (оплата суборенди);

- березень 2015 року – 4500 грн. (оплата суборенди);

- квітень 2015 року – 3000 грн.(оплата суборенди);

- червень 2015 року – 19500 грн. (оплата суборенди)

Відповідно до Книги обліку доходів і витрат - грн., в т.ч. щомісячно:

- жовтень 2014 року - 62269,13 грн.: РРО – 62258,45 грн., банк – 10,68 грн.;

- листопад 2014 року - 74844,63 грн.: РРО – 74339,82 грн., суборенда – 500 грн., банк – 4,81 грн.;

- грудень 2014 року – 97928,45 грн.: РРО – 97428,45 грн., суборенда – 500 грн.;

- січень 2015 року – 105772,30 грн.: РРО – 110536,30 грн., суборенда – 500 грн.;

- лютий 2015 року – 107111,86 грн.: РРО – 106611,86 грн., суборенда – 500 грн.;

- березень 2015 року – 136969,05 грн.: РРО – 136469,05 грн., суборенда – 500 грн.;

- квітень 2015 року – 146770,10 грн.: РРО – 146270,10 грн., суборенда – 500 грн.;

- травень 2015 року – 150076,70 грн.: РРО – 149576,70 грн., суборенда – 500 грн.;

- червень 2015 року – 149242,55 грн.: РРО – 148742,55 грн., суборенда – 500 грн.

Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

При цьому згідно з п.183.1 ст.183 ПКУ будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

При обов`язковій реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст.181 ПКУ (п.183.2 ст.183 ПКУ).

Пунктом 183.10 ст. 183 ПКУ передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ.

Отже, особа, яка не подала своєчасно заяву на реєстрацію платником ПДВ, але при цьому підлягала обов`язковій реєстрації, не має змоги самостійно сплатити до бюджету суму податку, нараховану до моменту її реєстрації як платника ПДВ.

На підставі викладеного, з урахуванням зібраних по справі доказів, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до ФОП ОСОБА_1 норми ПК України, оскільки сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом отримана нею протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), а отже позивач зобов`язана була зареєструватися як платник податку у контролюючому органі з моменту перевищення суми 1000000 грн., тобто не пізніше 10 липня 2015 року.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано жодних доказів, які б спростовували зазначені обставини. При цьому, як при первинному розгляді даної справи, так і при новому розгляді, з урахуванням висновків Верховного суду, позивач зазначала про відсутність у неї первинних документів за перевіряємий період, нехтуючи своїм обов`язком довести ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №0007071301 винесено відповідачем правомірно, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного правління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління ДФС в Одеській області №0007081301 від 24.05.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ФОП ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5).

Відповідач: ДПІ у Київському районі ГУ ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39549642, 65104, м. Одеса, пр.-т Ак. Глушка, 17/2)

Суддя П.П.Марин

.