Рішення № 88333741, 13.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.007133

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

позивач ОСОБА_1 ,

від відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000354/2 від 12.08.2019.

В обґрунтування позову позивач вказав, що митним брокером від імені позивача подано у відділення митного оформлення №2 митного поста Городок «Львівської митниці ДФС» для підтвердження митної вартості товарів автомобіля марки CITROEN BERLINGO, 2010 року випуску, необхідні документи, що передбачені чинним законодавством. Однак рішенням від 12.08.2019 посадовою особовою відповідача прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що вказане оскаржуване у цій справі рішення є протиправним, безпідставним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому його слід скасувати.

Ухвалою суду від 02.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

28.01.2020 за вх. №4508 від відповідача надійшов відзив у справі, у якому вказав, що при здійсненні митного контролю контролюючий орган керується нормами чинного законодавства України. Згідно з митною декларацією від 01.08.2019 № UA209190/2019/051831 задекларовано легковий автомобіль марки Citrien модель Berlingo. 2010 року випуску, універсал, категорія М1, що використовувався, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна не визначений, об`ємом 1560 см. куб., тип двигуна - дизельний, колісна формула 4х2, сірого кольору. Митну вартість товару декларантом визначено за 1 методом у сумі 3500,00 польських злотих згідно з рахунком-фактурою від 29.07.2019. Відповідач вказав, що додана до позовної заяви копія банківської квитанції №11/146/3/20109 як доказ оплати не долучалася до митної декларації, а тому не може досліджуватися судом як доказ при оцінці правомірності оскаржуваного рішення.

У контролюючого органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість не відповідає інформації щодо вартості відповідного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1077 від 12.12.2018 АСАУР та складає 2900,00 Євро, а також не підтверджена документально.

З позиції відповідача, позивачем належних документів, які підтверджують оплату не надано, а тому і не підтверджено одну із складових митної вартості - ціну. З огляду на викладене контролюючим органом визначено ціну транспортного засобу самостійно. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано рівень ціни, за який транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов певної конкуренції, визначений за результатами спрацювання АСАУР - 2900,00 Євро.

З огляду на викладене вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 12.08.2019 відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає залишенню в силі.

28.01.2020 за вх. №4507 від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких вказав, що позивач первинно надав відповідачу усі документи, які підтверджують його вартість та давали можливість визначити митну вартість за основним методом. Позивачем вжито усіх заходів для її належного підтвердження та доведення. Покликання відповідача на приписи Закону України «Про захист прав споживачів» не має жодного відношення до ситуації з купівлею-продажем автомобіля за межами України. Рахунок-фактура є належним документом підтвердження вартості транспортного засобу. Жодних вагомих аргументів на правомірність обрання саме резервного методу для визначення митної вартості транспортного засобу в оскаржуваному рішенні не наведено.

Вважає оскаржуване рішення протиправним, винесеним не у порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому таке слід скасувати.

Ухвалою суду від 21.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 13.03.2020 судом в порядку ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача на його процесуального правонастуника - Галицьку митницю Держмитслужби.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, запереченні на відзив, просив позов задовольнити.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

З врахуванням приписів ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України та думки позивача, розгляд справи продовжено за даною явкою.

Суд заслухав вступне слово позивача, з`ясував підстави позову, відзиву, заперечень на відзив, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 29.07.2019 на підставі рахунку-фактури №FST/2019/7/1 придбав у фірми Bartosz sp.J Bujwicki, Sobiech марки Citrоen модель Berlingo. 2010 року випуску, універсал, категорія М1, що використовувався, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна не визначений, об`ємом 1560 см. куб., тип двигуна - дизельний, колісна формула 4х2, сірого кольору за ціною 3500,00 польських злотих /а.с.21/.

Агентом з митного оформлення 01.08.2019 подано до митного оформлення митну декларацію №UA209190/2019/051831. У вказаній митній декларації заявлено до митного оформлення товар - автомобіль легковий, який був у використанні; марка: Citrоen; модель: Berlingo; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , за основним методом - за ціною договору в розмірі 3500,00 злотих /а.с.57-58/.

На виконання вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, до вказаної декларації надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення: рахунок фактуру-інвойс (Commercial invoice) FST/2019/7/1 від 29.07.2019; декларацію про походження товару (Declaration of origin) FST/2019/7/1 від 29.07.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/60510 від 31.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 29.07.2019; договір про надання послуг митного брокера б/н від 30.07.2019; фото від 01.08.2019; копія митної декларації країни відправлення №19PL402010E0853493 від 31.07.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України; паспорт громадянина України.

Під час автоматизованого контролю, у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано форми митного контролю: «101-1 Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації або засвідчених в установлено порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів»; « 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених ЄАІС Держмитслужби»; « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; « 111-5 Перевірка правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення, своєчасності та повноти їх сплати»; « 210-1 Проведення митного огляду транспортного засобу».

Крім того у контролюючого органу виникли сумніви щодо вартості товару, оскільки автоматизованою системою управління ризиками ціна на такий транспортний засіб складала 2900,00 Євро.

Також 01.08.2019 розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевезні) документи, а також документи, що містять відомості про перевезення товару; висновки про якісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення.

За результатами розгляду поданої електронної митної декларації №UA209190/2019/051831 від 01.08.2019 та доданих до неї документів, прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000354/2 від 12.08.2019.

У цьому рішенні зазначено, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 ст. 53 Митного кодексу України (відсутні касові аьо товарні чеки, банківські платіжні документи, додаткові документи не подавалися).У органів доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1077 від 12.12.2018, АСАУР складає 2900,00 Євро. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст. 368 Митного кодексу України), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Додаткових документів декларантом не надавалося. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Митного кодексу України) та методу 2б (ст. 60 Митного кодексу України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 Митного кодексу України) та методу 2г (ст. 63 Митного кодексу України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з ситеми АСАУР ДФС. Виходячи із зазначеного, митна вартість товару становитиме 2900,00 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості товару використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначеному за результатами спрацювання АСАУР /а.с.59-60/.

Цього ж дня сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення /а.с.61-62/.

Водночас позивачем 13.08.2019 подано МД №UA209190/2019/053759 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України та вказаний транспортний засіб оформлено у вільний обіг /а.с.16/.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару від 12.08.2019, вважаючи, що таке порушує його права, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відносини, що виникають при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України) та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Питання митної вартості товарів та методи її визначення регулюються нормами розділу ІІІ МК України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст. 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України установлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Відповідно до ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Викладене свідчить про те, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - легкового автомобіля Citroen Berlingo, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 3500,00 польських злотих та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних, необхідних для визначення митної вартості, у зв`язку із чим декларанту пропонувалося надати додаткові документи. Оскільки декларантом усі документи для підтвердження заявленої митної вартості надано не було, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 2900,00 Євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо: використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У повідомленні відповідача від 01.08.2019 викладено вимогу надати:

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- копію митної декларації країни відправлення.

Суд вважає за доцільне зауважити, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Згідно із ч. 7 ст. 58 МК України, платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Позивач у судовому засіданні ствердив, що товар - автомобіль придбано у Польщі за ціною 3500,00 польських злотих, готівкою, після огляду автомобіля.

На підтвердження платежу позивач надав митному органу рахунок-фактуру від 29.07.2019, складену між покупцем та продавцем - Фірмою Bаrtosz SP.J. Bujwicki, Sobiech,, у якій вказано про сплату ОСОБА_2 коштів у сумі 3500,00 польських злотих при купівлі автомобіля готівкою /а.с.20,21/.

При цьому суд погоджується з позицією позивача, що оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі безпосередньо продавцю, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами.

Копію підтвердження платежу від 29.07.2019 долучено до матеріалів справи /а.с.32, 33/.

Суд не погоджується з покликанням контролюючого органу на те, що оскільки таке до митного оформлення не було надано, відтак, не повинно досліджуватися судом та бути враховані при оцінці правомірності винесення рішення про коригування митної вартості товару, оскільки таке додатково підтверджує ціну, яку позивач дійсно сплатив за придбаний товар. При цьому критично оцінюється покликання на вказаний документ як банківську квитанцію, оскільки такий документ є заявою.

Щодо витребування висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією та копію митної декларації країни відправлення суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відсутність висновків про якісні характеристики товару та копія митної декларації країни відправлення не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Разом з тим судом зі змісту декларації від 01.08.2019 з`ясовано факт подання до митної декларації митної декларації країни відправлення. Пояснень щодо вказаного контролюючим органом не надано.

Суд також вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що технічні розбіжності в графі 14 копії митної декларації країни відправлення в частині невірного зазначення номера фактури спростовано відповідно до заяви від 06.11.2019 /а.с.24,25/

Крім того, відповідач ставить під сумнів митну вартість товару у зв`язку з тим, що не надано додаткових документів.

Разом з тим, додаткові документи, зокрема, транспортні (перевізні), мають бути надані, якщо за умовами поставки покупець має нести витрати на транспортування, але вони не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом ч. 2 ст. 53 МК України, визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку.

Зокрема, у п. 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України №1118 від 17.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є: а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-Фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ; в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.

У даному випадку зовнішньоекономічний контракт між сторонами (фізичною особою та юридичною особою) не оформлявся, натомість продавець видав покупцю рахунок-фактуру. Інші умови поставки, ніж ті, що вказані у цьому документі, не визначені сторонами.

При цьому суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (ч. 5 ст. 54 МК України), однак, при цьому він повинен довести підстави застосування приписів ч. 3 ст. 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі ст. 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Однак ні в повідомленні, у якому вказано про необхідність про надання додаткових документів від 01.08.2019, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації (хоча ціна, зазначена у документах, відповідає ціні, зазначеній у митній декларації); не зазначив які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах (хоча подані документи чітко визначають, що розрахунок за автомобіль було здійснено позивачем в день його передачі, при чому ціна у розмірі 3500,00 грн.; які саме складові митної вартості не підтверджені документально.

Дослідивши подані письмові докази суд дійшов висновку, що подані позивачем при митному оформленні відомості підтверджені документально та визначені кількісно; достовірність заявлених у при митному оформленні даних не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин купівлі-продажу між позивачем та продавцем нерезидентом - компанією фірми Bartosz sp.J Bujwicki, Sobiech товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними чи за своїм змістом не відповідають дійсним обставинам, про які вказав декларант.

Позивач також пояснив, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомостей про здійснення такого за умовами купівлі-продажу за рахунок позивача жодними документами не підтверджується. Тому вимога надати документи про вартість страхування автомобіля є необґрунтованою, оскільки обов`язку застрахувати цей автомобіль у позивача не було.

Відповідачем не надано пояснень чому позивачу запропоновано надати документи щодо транспортування (перевезення), оскільки у рахунку-фактури вимог щодо транспортування не встановлено.

Таким чином, з поданих при митному оформленні документів не з`ясовано понесення позивачем додаткових витрат, які могли б бути включеними до митної вартості імпортованого товару, що визначені ч. 10 статті 58 МК України.

З огляду на викладене, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Разом з тим, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За змістом п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України №689 від 11.09.2015, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Отже наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України.

Згідно з ч.ч. 3, 8 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Суд звертає увагу на те, що перед застосуванням наступних методів визначення митної вартості товару здійснюється процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості відповідно до приписів ст.ст. 59 і 60 МК України, під час якої орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

З огляду на викладене, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.

Покликаючись на проведення консультацій, відповідач не надав доказів того, що така проведена у належний спосіб, саме лише покликання на її проведення не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Своєю чергою, рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2019 містить лише вказівки про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості через відсутність інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим.

Відповідач в ході судового розгляду доказів на підтвердження того, що ним використовувались конкретні дані, чи які б спростовували формальний підхід щодо встановлення неможливості застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості товару, не надав.

Таким чином відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР. Покликання відповідача на спрацювання системи управління ризиками АСАУР не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Також враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11.09.2012 у справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладену у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15, слід звернути увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що під час митного декларування транспортного засобу щодо розмитнення якого виникли спірні правовідносини, після коригування відповідачем його митної вартості, зазначено резервний метод визначення митної вартості. Відповідна обставина, на переконання суду, не може безумовно підтверджувати правильність рішення відповідача про коригування митної вартості автомобіля у разі наявності обставин, що свідчать про непослідовність дій відповідача під час здійснення процедури митного оформлення та помилковість його рішення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000354/2 від 12.08.2019 та надана за насідками такого картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209190/2019/00907, є необґрунтованими, винесеними без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору на загальну суму 768,40 грн., згідно з квитанцією №0.0.1567235249.1 від 26.12.2019 такі судові витрати відповідно слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 294, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2019/000354/2 від 12.08.2019.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, ЄДРПОУ 43348711) судові витрати у виді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2020.

Суддя Кравців О.Р.