Рішення № 88328179, 16.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 160/10306/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій просить, з урахуванням уточненого позову, стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 15.06.2016 року по 17.03.2017 року у сумі 66557,77 грн. без вирахування податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 року у справі № 804/4060/16 позивача наказом від 17.03.2017 року № 359-тщ було поновлено на посаді заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, однак середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2016 року по 17.03.2017 року протиправно не виплачено.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що кошти на оплату праці в Держгеокадастрі закладені на оплату праці штатних працівників центрального апарату Держгеокадстру і не передбачені та не можуть бути передбачені на оплату праці осіб, що працювали в його територіальних органах, оскільки такі посади штатним розписом центрального апарату Держгеокадастру не передбачені. Також зазначає, що позивачем невірно розрахована сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки при розрахунку середньоденного заробітку врахована компенсація за невикористану відпустку у розмірі 5274,92 грн. та 554,81 грн. відрядження, що чинним законодавством не передбачено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкоди для розгляду справи, передбаченні статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 503-то від 27.04.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, як такого, що успішно пройшов стажування на цій посаді.

Наказом Держгеокадастру № 727-то від 14.06.2016 року ОСОБА_1 звільнено за згодою сторін з посади заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Вважаючи своє звільнення протиправним позивач оскаржив наказ Держгеокадастру № 727-то від 14.06.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 року у справі № 804/4060/16, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року та постановою Верховного Суду від 30.09.2019 року позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 727-то від 14.06.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", зобов`язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області, зобов`язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру нарахувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2016р. по час поновлення на роботі.

Наказом Держгеокадастру від 17.03.2017 року № 359-то скасовано наказ Держгеокадастру від 14.06.2016 року № 727-то "Про звільнення ОСОБА_1 ", поновлено позивача на посаді заступника начальника Відділу Держгеокадастру у Криничанському районі Дніпропетровської області.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 року у справі № 804/4060/16 з 14.06.2016р. по час поновлення на роботі позивачу не виплачено.

Вважаючи дії щодо невиплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Таким чином, враховуючи зазначене позивачем обґрунтування позовних вимог, предметом розгляду вказаної справи є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.06.2016 року по 17.03.2017 року у сумі 66557,77 грн., як було зазначено позивачем у первісному позові, а не стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Для зупинення виконання судових рішень, яке допускається як виняток, повинні бути вагомі причини.

Згідно частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Як встановлено судом постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 року у справі № 804/4060/16 зобов`язано Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2016р. по час поновлення на роботі.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 року у справі № 804/4060/16 саме на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру покладено обов`язок виплатити позивачу заробітну плату за час вимушеного прогулу, суд вважає безпідставним посилання відповідача на правомірність невиконання рішення суду, в цій частині, через відсутність у штатному розписі центрального апарту Держгеокадастру посади на якій було поновлено позивача.

Також суд зазначає, що Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру станом на час розгляду справи не виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2016 року по 16.03.2017 року, зокрема, й у зв`язку із наявністю спору щодо його розміру.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного здійснюється з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 року (далі - Постанова № 100).

За змістом абзацу 1 та пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, при розрахунку середнього заробітку у даному випадку враховується заробітна плата за два місяці, що передували звільненю позивача, а саме, квітень та травень 2016 року.

Згідно пункту 3 Постанови № 100, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Підпунктом «в» пункту 4 Постанови № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Відповідно до пункту 8 Постанови №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно наданої позивачем довідки від 06.03.2020 року № 21-4-0.61-1999/2-20 про нараховану заробітну плату позивача із зазначенням її складових за останні два місці, що передували звільненню, у квітні позивачу нарахована заробітна плата за 19 відпрацьованих днів у розмірі 3323,27 грн., до якої увійшли такі складові: оклад - 1558,90 грн., ранг - 49,76 грн., вислуга - 321,73 грн., надбавка - 193,04 грн., премія - 233,84 грн., перерахунок за лютий 2016 року - 966,60 грн.; у травні нарахована заробітна плата за 19 відпрацьованих днів, 2 з яких позивач перебував у відрядженні, у розмірі 5244,53 грн., до якої увійшли такі складові: оклад - 3237,16 грн., ранг - 447,37 грн., вислуга - 1068,26 грн., відрядження - 559,15 грн., перерахунок за квітень 2016 року - (-67,41 грн.).

Розрахунок середньоденного заробітку проводиться судом виходячи з 36 робочих днів та враховуються наступні постійні складові заробітної плати у квітні: оклад - 1558,90 грн., ранг - 49,76 грн., вислуга - 321,73 грн., надбавка - 193,04 грн., премія - 233,84 грн.; у травні: оклад - 3237,16 грн., ранг - 447,37 грн., вислуга - 1068,26 грн. Розмір заробітної плати у квітні підлягає зменшенню на 67,41 грн., у зв`язку із перерахунком проведеним у травні 2016 року.

Час вимушеного прогулу, враховуючи поновлення позивача на посаді наказом Держгеокадастру від 17.03.2017 року № 359-то, становить 190 днів: червень 2016 року - 10 днів, липень 2016 року - 21 день, серпень 2016 року - 22 дні, вересень 2016 року - 22 дні, жовтень 2016 року - 20 днів, листопад 2016 року - 22 дні, грудень 2016 року - 22 дні, січень 2017 року - 20 днів, лютий 2017 року 20 днів, березень 2017 року - 11 днів.

Таким чином, розмір середньоденного заробітку позивача становить 195,63 грн., а розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2016 року по 16.03.2017 року становить 37169,70 грн. (195,63 грн.х190 днів).

В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України , предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки, позивач від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (вул.. Народного ополчення, 3, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 39411771) про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.06.2016 року по 16.03.2017 року у сумі 37169 (тридцять сім тисяч сто шістдесят дев`ять) грн. 70 коп. без врахування податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 16 березня 2020 року.

Суддя С.І. Озерянська