Рішення № 88327878, 20.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2020 року Справа № 160/11331/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-СТОР» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-СТОР» до Київської міської митниці ДФС, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- №UA100120/2019/000055/2 від 12.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00261;

- №UA100120/2019/000056/2 від 12.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00263;

- №UA100120/2019/000058/2 від 17.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00267;

- №UA100000/2019/000322/2 від 24.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00270;

- №UA100000/2019/000323/2 від 24.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00271;

- №UA100000/2019/000355/2 від 08.10.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00284.

В обґрунтування пред`явленого позову зазначалося, що 01.03.2019р. між позивачем і компанією ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO, LTD (Zhejiang China) укладено контракт №0103/2019, на підставі якого у вересні-жовтні 2019 року на адресу Позивача, на умовах поставки CIF-Одесса, надійшли Товари: на суму 19 448,00 USD (доларів США) відповідно до INVOICE №000-085 від 07.08.2019 р.; на суму 11 422.00 USD відповідно до INVOICE №000-084 від 07.08.2019 р.; на суму 7 114,80 USD відповідно до INVOICE №000-086 від 15.08.2019р. ; на суму 34 387.28 USD відповідно до INVOICE №126/19-01 від 14.08.2019 р.; на суму 34 887.40 USD відповідно до INVOICE №127П/19-01 від 16.08.2019 р.; на суму 39 023.13 USD відповідно до INVOICE №129/19-01 від 28.08.2019 р. З метою митного оформлення товару позивачем до Київської міської митниці ДФС було подано електронні митні декларації (далі – ЕМД) №UA100120/2019/209591 від 12.09.2019; №UA100120/2019/209599 від 12.09.2019; №UA100120/2019/210004 від 17.09.2019; №UА100120/2019/210445 від 23.09.2019; №UA100120/2019/210446 від 23.09.2019; №UA100120/2019/211975 від 08.10.2019, в яких митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статей 49, 57, Митного кодексу України. Для митного оформлення і підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано всі наявні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 кожної ЕМД та у повному обсязі підтверджують митну вартість товару за ціною договору. Однак, за результатами митного контролю відповідач дійшов висновку що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, на думку митного органу, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару, поставленого на умовах CIF, витрат пов`язаних з транспортуванням та страхуванням цього товару. Водночас, вказані вище умови поставки товару передбачають, що продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Додатково умовами поставки CIF передбачено, що на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Отже, ціна товару вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень. Позивач окремо наголошує на тому, що включення у договір інформації про включення до ціни товару вартості тари й упаковки здійснено тільки з тих підстав, що питання їх врахування у ціні товару не регулюється умовами CIF. Також позивач наголошує, що необґрунтованими є твердження відповідача про невідповідність коносамента вимогам чинного законодавства через відсутність на ньому печаток перевізника та експедитора, оскільки норми чинного законодаства не вимагають обов`язкової наявності цих реквізитів. Крім того, безпідставними є твердження митного органу щодо неможливості перевірки терміну оплати товару через не надання до митного оформлення заявки на поставку товару, через 30 днів з моменту подачі якої має бути поставлений товар відповідно до п.3 Контракту, оскільки за змістом п.3 Контракту датою поставки вважається дата коносамента і/або дата іншого товаросупровідного документа, а відповідно до п.7 Контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 6 місяців з моменту поставки товару, отже, самі умови Контракту виключають будь-які сумніви з приводу терміну оплати товару. Також позивач зазначав, що у складі документів, які необхідно було додатково надати на вимогу митного органу, відповідач, з посиланням на ст.53 Митного кодексу України, у рішеннях про коригування митної вартості перелічив загалом весь перелік документів, визначений змістом ч.3 ст.53 Митного кодексу України, без зазначення конкретних документів, що слід надати з урахуванням спеціфики господарської операції, за якою здійснена поставка товару, що підлягає митному оформленню. На думку позивача, відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору, оскільки надані ним документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Попри викладене, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості, посилаючись на статтю 54 Митного кодексу України. Позивач наголошує на тому, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів не містить жодного обґрунтування та мотивів його прийняття. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішеннями, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушений прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 3818,40 грн.

На виконання ухвали суду від 18.11.2019 року позивачем 26.11.2019р. подана заява про усунення недоліків позовної заяви, якою вище визначені недоліки усунуто.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-СТОР» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11331/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 24 грудня 2019 року о 10:00.

Представник позивача в підготовче судове засідання 24.12.2019р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 24.12.2019р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, але 23.12.2019 року до канцелярії суду та 24.12.2019 року на електронну адресу суду подав клопотання про перенесення підготовчого судового засідання у зв`язку із необхідністю підготовки відповідачем відзиву на позовну заяву, а іншим учасникам справи - його отримання.

Підготовче судове засідання було відкладено на 28.01.2020 року на 10:00год.

08.01.2020 року Київською міською митницєю ДФС надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митними деклараціями №UA100120/2019/209591 від 12.09.2019; №UA100120/2019/209599 від 12.09.2019; №UA100120/2019/210004 від 17.09.2019; №UА100120/2019/210445 від 23.09.2019; №UA100120/2019/210446 від 23.09.2019; №UA100120/2019/211975 від 08.10.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані наступні коди критерії ризику: за МД 1 - 101-1,103-1,105-2,106-2,107-3,202-1, 202-1, 911-1; за МД 2 - 101-1, 103-1,105-2, 106-2, 107-3, 202-1, 202-1, 911-1; за МД3 - 105-2,106-2,202-1,911-1; за МД 4 - 101-1, 103-1,105-2, 106-2,107-3, 202-1, 202-1, 911-1; за МД 5- 105-2, 106-2,117-2; за МД 6- 105-2, 106-2,117-2. Так, під час здійснення Київською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: по-перше, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) встановлено, що товар поставляється на умовах CIF, відповідно до положень Інкотермс-2010, при цьому, всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передання товару першому перевізнику, таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі, тобто відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як перевезення, в той час, як в контракті передбачено, що вартість товару включає в себе вартість перевезення, отже, внаслідок цього неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; по-друге, надані позивачем для підтвердження витрат на страхування страховий поліс від 07.08.2019р. №PYIE10007637014631517 передбачає страхування вантажу від порту NINGBO (Китай) до порту Одеса (Україна), в той же час, відправлення товарів здійснено з «N0.33, ХІТА'ER ROAD, CHENGXIINDUSTRIAL ZONEJONGKANG, ZHAJIANG, CHINA», таким чином, відсутня інформація щодо складової митної вартості, а саме страхування вантажу від місця завантаження товару до порту відправлення; по-третє, надані комерційні пропозиції являють собою копію інвойсу та не містять інформації щодо пропозицій для продажу оцінюваних товарів незалежним покупцям, а висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати надані без врахування доставки до порту України, оскільки він містить посилання на зовнішні джерела інформації, в яких цінова інформація наведена на умовах FOB-nopmu Китаю, також експертом Дніпропетровської торгово-промислової палати вартісний аналіз здійснено без врахування кон`юнктури ринку та біржових котирувань вартості сировини; по-четверте, коносаменти не завірений печатками перевізника та експедитора; по-п`яте, відповідно до контракту №0103/2019, інвойсів, проформ інвойсів та пакувальних листів продавець оцінюваного товару фірма «ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO., LTD», однак відповідно до коносаменту та CMR відправником є фірма «ZHUJI FENGFAN PIPING CO., LTD», разом з тим, договору із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, до митного оформлення не надано. Зазначені обставини не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Таким чином, через наявність вищевказаних розбіжностей у поданих декларантом документах митний орган правомірно витребував у останнього додаткові документи. Однак, декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару. Отже, виявлені розбіжності не усунуті. Таким чином, відповідач вважає, що посадові особи Київської митниці при прийнятті рішення про коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та оформленні відповідних карток відмови діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, у зв`язку із чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в підготовче судове засідання 28.01.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 28.01.2020р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/11331/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-СТОР» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень до 19 лютого 2020 року.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 19 лютого 2020 року о 13:30 год.

31.01.2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій ним викладено позицію аналогічну викладеній у позовній заяві, та додатково зазначено, що відповідач не заперечує і не спростовує, що документи позивач подав з дотриманням термінів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України для подання як основних, так і додаткових документів, засвідчивши це оскаржуваними картками відмови в прийнятті кожної з митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, а також змістом графи 33 кожного з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає, що зміст відзиву свідчить про відсутність у відповідача достатніх та достовірних доказів викладених ним обставин, у зв`язку з чим винесені відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідають вимогам статті 55 Митного кодексу України, зокрема, не містять обгрунтованих причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. А консультації відповідачем проведені формально, оскільки процедура зведена лише до обміну митним органом та позивачем додатковими документами, що не має реального впливу на прийняття митницею рішення про коригування митної вартості.

Представник позивача в підготовче судове засідання 19.02.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому 19.02.2020р. останнім до канцелярії суду подана заява, в якій представник позивача просив провести підготовче судове засідання в порядку письмового провадження, та розпочати розгляд справи по суті у наступному судовому засіданні, розгляд справи здійснювати за участю представника позивача.

Представник відповідача в підготовче судове засідання 04.02.2020р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11 березня 2020 року о 13:15 год.

05.03.2020 року на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в обґрунтування якої зазначається про територіальну віддаленість Київської митниці ДФС від Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також те, що прибуття до суду представника відповідача зумовить витрачання бюджетних коштів на відрядження та транспортні витрати, що є недоцільним з огляду на обмежене фінансування відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2020 р. у задоволенні заяви представника відповідача Племянник А.С. про проведення розгляду в режимі відеоконференції адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-СТОР» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень було відмовлено.

Представник позивача в судове засідання 11.03.2020р. не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте 10.03.2020 року надав до суду клопотання про розглд справи за відсутності учасника справи, в якому останній просив розглянути справу за відсутності позивача в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судове засідання 11.03.2020р. також не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.193 КАС України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП-СТОР» 27.09.2017 року, зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро,Соборний район, вул.. Сімферопольська, буд. 21.

Так, 01.03.2019р. між ТОВ «ТОП-СТОР» і компанією ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO, LTD (Zhejiang, China) укладено зовнішньоекономічний контракт №0103/2019, відповідно до умов якого:

- п. 1 Продавець продав, а Покупець купив товари, кількість яких, я також асортимент, ціна загальна вартість і умови поставки зазначені в інвойсах на кожну партію товару відповідно;

- п. 2 Ціни на товар встановлюються в доларах США, включаючи вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплата яких за умовами поставки в редакції Інкотермс2010 передбачена Продавцем (в т.ч. транспортування, страхування та ін.). Загальна сума цього контракту складається із сум, виставлених Продавцем і оплачених покупцем рахунків, і становить не менше 3000000,00 доларів США;

- п. 3 Поставка товарів за цим контрактом повинна бути здійснена протягом 30 (тридцять) днів з дати подачі заявки Покупцем. Датою поставки вважається дата коносамента і/або дата штемпеля на товарно-транспортній накладній. Відправником вантажу за контрактом може виступати третя особа;

- п.7 Розрахунки за поставлений товар здійснюються в доларах США перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 6 (шести) місяців з моменту поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено, що у вересні-жовтні 2019 року за означеним Контрактом на адресу ТОВ «ТОП-СТОР», на умовах поставки CIF-Одесса, надійшли Товари: на суму 19 448,00 USD (доларів США) відповідно до INVOICE №000-085 від 07.08.2019 р. інших документів, які позивач подав відповідачу разом з електронною митною декларацією №UA100120/2019/209591 від 12.09.2019 з метою здійснення митного оформлення товару; на суму 11 422.00 USD відповідно до INVOICE №000-084 від 07.08.2019 р. інших документів, які позивач подав відповідачу разом з електронною митною декларацією №UA100120/2019/209599 від 12.09.2019 з метою здійснення митного оформлення товару; на суму 7 114,80 USD відповідно до INVOICE №000-086 від 15.08.2019р. інших документів, які позивач подав відповідачу разом з електронною митною декларацією №UA100120/2019/210004 від 17.09.2019 з метою здійснення митного оформлення товару; на суму 34 387.28 USD відповідно до INVOICE №126/19-01 від 14.08.2019 р. інших документів, які позивач подав відповідачу разом з електронною митною декларацією №UA100120/2019/210445 від 23.09.2019 з метою здійснення митного оформлення товару; на суму 34 887.40 USD відповідно до INVOICE №127П/19-01 від 16.08.2019 р. інших документів, які позивач подав відповідачу разом з електронною митною декларацією №UA100120/2019/210446 від 23.09.2019 з метою здійснення митного оформлення товару; на суму 39 023.13 USD відповідно до INVOICE №129/19-01 від 28.08.2019 р. інших документів, які позивач подав відповідачу разом з електронною митною декларацією №UA100120/2019/211975 від 08.10.2019 з метою здійснення митного оформлення товару

Під час декларування вказаного товару, відповідно до вищенаведених ЕМД загальна вартість товару визначена декларантом за основним методом - а саме, за ціною, що передбачена Договором.

Так, на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною із зазначених нижче митних декларацій позивач надав митному органу документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 кожної з ЕМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, в тому числі:

- по ЕМД №UA100120/2019/209591 від 12.09.2019 (відповідно до рішення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/000055/2 від 12.09.2019 року): декларація митної вартості за №9214, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №000-085 від 07.08.2019 (код документу 0271), рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №000-085 від 07.08.2019 (код документу 0325), рахунок-фактура INVOICE №000-085 від 07.08.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №WMS19074263 від 07.08.2019 (код документу 0705), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№004286 від 11.09.2019 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №000-085 від 07.08.2019 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією – Висновок експерта №ГО-2093 від 12.09.2019 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документа 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - зокрема, пропозиція OFFER б/н від 07.08.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYІЕ10007637014631517 від 07.08.2019 (код документу 3530), контракт №0103/2019 від 01.03.2019 (код документу 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) – додаткова угода № 1 від 04.03.2019 (код документу 4103), лист №1209/1 від 12.09.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- по ЕМД №UA100120/2019/209599 від 12.09.2019 (відповідно до рішення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/000056/2 від 12.09.2019 року): декларація митної вартості за №9215, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №000-084 від 07.08.2019 (код документу 0271), рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №000-084 від 07.08.2019 (код документу 0325), рахунок-фактура INVOICE №000-084 від 07.08.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №WMS19074266 від 07.08.2019 (код документу 0705), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№004285 від 11.09.2019 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №000-084 від 07.08.2019 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією – Висновок експерта №ГО-2093 від 12.09.2019 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документа 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - зокрема, пропозиція OFFER б/н від 07.08.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYІЕ10007637014631518 від 07.08.2019 (код документу 3530), контракт №0103/2019 від 01.03.2019 (код документу 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) – додаткова угода № 1 від 04.03.2019 (код документу 4103), лист №1209/2 від 12.09.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- по ЕМД №UA100120/2019/210004 від 17.09.2019 (відповідно до рішення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/000058/2 від 17.09.2019 року): декларація митної вартості за №9242, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №000-086 від 15.08.2019 (код документу 0271), рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №000-086 від 15.08.2019 (код документу 0325), рахунок-фактура INVOICE №000-086 від 15.08.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №177ХВJBJN52511А від 15.08.2019 (код документу 0705), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№002819 від 16.09.2019 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №000-086 від 15.08.2019 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією – Висновок експерта №ГО-2122 від 17.09.2019 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документа 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - зокрема, пропозиція OFFER б/н від15.08.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №PYІЕ10007637014631911 від 15.08.2019 (код документу 3530), контракт №0103/2019 від 01.03.2019 (код документу 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) – додаткова угода № 1 від 04.03.2019 (код документу 4103), лист №1709/1 від 12.09.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- по ЕМД №UA100120/2019/210445 від 23.09.2019 (відповідно до рішення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/000322/2 від 24.09.2019 року): декларація митної вартості за №9269, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №126/19-01 від 14.08.2019 (код документу 0271), рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №126/19-01 від 14.08.2019 (код документу 0325), рахунок-фактура INVOICE №126/19-01 від 14.08.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №МRFB9081392 від 29.06.2019 (код документу 0705), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№006504 від 21.09.2019 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №126/19-01 від 14.08.2019 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією – Висновок експерта №ГО-2191 від 23.09.2019 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документа 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - зокрема, пропозиція OFFER б/н від 14.08.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №100716224151156375 від 14.08.2019 (код документу 3530), контракт №0103/2019 від 01.03.2019 (код документу 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) – додаткова угода № 1 від 04.03.2019 (код документу 4103), лист №1209/1 від 12.09.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- по ЕМД №UA100120/2019/210446 від 23.09.2019 (відповідно до рішення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/000323/2 від 24.09.2019 року): декларація митної вартості за №9270, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №127/19-01 від 16.08.2019 (код документу 0271), рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №127/19-01 від 16.08.2019 (код документу 0325), рахунок-фактура INVOICE №127/19-01 від 16.08.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №МRFB9081092 від 16.08.2019 (код документу 0705), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№002775 від 20.09.2019 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №127/19-01 від 16.08.2019 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією – Висновок експерта №ГО-2192 від 23.09.2019 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документа 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - зокрема, пропозиція OFFER б/н від 16.08.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №100716224151156376 від 16.08.2019 (код документу 3530), контракт №0103/2019 від 01.03.2019 (код документу 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) – додаткова угода № 1 від 04.03.2019 (код документу 4103), лист №1209/1 від 12.09.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000);

- по ЕМД №UA100120/2019/211975 від 08.10.2019 (відповідно до рішення Київської міської митниці ДФС №UA100120/2019/000355/2 від 08.10.2019 року): декларація митної вартості за №9294, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист PACKING LIST №129/19-01 від 28.08.2019 (код документу 0271), рахунок-проформа PROFORMA-INVOICE №129/19-01 від 28.08.2019 (код документу 0325), рахунок-фактура INVOICE №129/19-01 від 28.08.2019 (код документу 0380), коносамент BILL OF LADING №МRFB9082930 від 28.08.2019 (код документу 0705), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) А№006932 від 07.10.2019 (код документу 0730), документ про походження товару INVOICE №129/19-01 від 28.08.2019 (код документу 0862), висновок про вартісні характеристики товару, підготований спеціалізованою експертною організацією – Висновок експерта №ГО-2346 від 08.10.2019 р. Дніпропетровської торгово-промислової палати (код документа 3016); некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість - зокрема, пропозиція OFFER б/н від 28.08.2019 (код документу 3022), страховий поліс CARGO TRANSPORTATION INSURANCE POLICY №100716224151156375 від 14.08.2019 (код документу 3530), контракт №0103/2019 від 01.03.2019 (код документу 4100), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) – додаткова угода № 1 від 04.03.2019 (код документу 4103), лист №1209/1 від 12.09.2019 про відсутність можливості надання інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості (код документу 9000).

Факт подання декларантом перелічених вище документів підтверджується відповідними скріншотами, які позивачем долучено до позовної заяви.

На етапі перевірки митної декларації, відповідач повідомив позивача про виникнення необхідності надання додаткових документів з метою підтвердження митної вартості товару, оскільки, відповідачем було встановлено, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не подано страхові документи або документи, що свідчать про вартість страхування.

Зазначені обставини не дали можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості в повному обсязі.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларанту було запропоновано надати документи відповідно до статті 53 Кодексу, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробників товарів; 4) копію митної декларації відправлення; 5) страхові документи або документи, що свідчать про вартість страхування.

Позивачем повідомлено відповідача письмово про те, що він не має можливості надати витребувані додаткові документи.

Перевіривши подані документи, відповідачем було встановлено наявність розбіжностей, а тому, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 52, п. 1 та 2 ч. 5 ст. 54, ч. 6 ст. 54, ч. 2 ст. 58 та ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів: №UA100120/2019/000055/2 від 12.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00261; №UA100120/2019/000056/2 від 12.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00263; №UA100120/2019/000058/2 від 17.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00267; №UA100000/2019/000322/2 від 24.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00270; №UA100000/2019/000323/2 від 24.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00271; №UA100000/2019/000355/2 від 08.10.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00284, якими скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення та яка вплинула на збільшення відповідних платежів на суму у розмірі 877758,65грн., що нараховуються за митною вартістю, в т.ч.: на збільшення ввізного мита на 5721,60 грн., на збільшення ПДВ на 508118,02 грн.

Позивач не погоджується з прийнятими відповідачем рішеннями, а тому просить суд визнати їх протиправними та скасувати.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року”.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом встановлено, що відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за вказаними електронними митними деклараціями, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності, а саме: в інвойсі поставка товару здійснюється на умовах поставки CIF-Одеса. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, при умовах поставки CIF, продавець повинен за власний рахунок укласти договори перевезення та страхування до узгодженого місця на користь покупця. При цьому, всі ризики, пов`язані з втратою чи пошкодженням товару переходять від продавця на покупця в момент передавання товару першому перевізнику. Таким чином, на момент укладання договору перевезення сума витрат на доставку може бути невідома або інформація може бути в неповному обсязі так до митного оформлення відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 МКУ не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - відповідно умови поставки CIF продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Відповідно до пункту 2 контракту в ціну товару включені вартість тари, упаковки і маркування, а також інших витрат, оплати яких за умовами поставки в редакції Інкотермс-2010 передбачена продавцем (в т.ч. транспортування, страхування), а відповідно до інвойсів №000-085 від 07.08.2019 р., №000-084 від 07.08.2019 р., №000-086 від 15.08.2019 р., №126/19-01 від 14.08.2019 р., №127/19-01від 16.08.2019 р., №129/19-01 від 28.08.2019 р. товар поставляється на умовах CIF- Одеса (термін CIF “вартість, страхування та фрахт” означає, що продавець виконав своє зобов`язання по поставці, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження, а продажна ціна товару включає вартість товару, вартість страхування та фрахт), а отже, як зазначає відповідач, декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, відповідно до пункту 2 контракту.

Зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (“вартість, страхування та фрахт”) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення, забезпечити страхування на користь покупця та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

З урахуванням вказаного, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару позивач не поніс.

Також судом встановлено, що наведеними умовами поставки CIF (в редакції Incoterms 2010) не врегульоване питання включення у ціну товару тари та упаковки. Тому, позивач додатково виніс ці відомості окремо у п.2 Контракту як такі, які були погоджені ним з постачальником при укладенні цього Договору. При цьому, постачальник не висунув покупцю вимоги відшкодувати витрати на страхування та транспортні витрати за наведеними умовами поставки.

Згідно з п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за контрактом №0103/2019 від 01.03.2019 р. та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару, тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості витрат зі страхування, митним законодавством не передбачається.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Відносно посилання митного органу у рішеннях про коригування митної вартості товарів на те, що коносамент № MRFB9082930 не завірений печатками перевізника та експедитора, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повнову обсязі, суд зазначає наступне.

Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) передбачений зміст коносаменту.

Статтею 138 Кодексу Торговельного мореплавства України передбачає передбачено, що у коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об`єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини;фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента;підпис капітана або іншого представника перевізника. Під час буксирування лісу в плотах дані, зазначені в пункті 7 цієї статті, перевізником не перевіряються і включаються до коносамента на підставі письмової заяви відправника. Якщо у разі перевезення вантажів наливом, насипом або навалом дані, зазначені в пункті 7 цієї статті, не були перевірені, перевізник вправі включити їх в коносамент з відповідним застереженням. Таке ж застереження може бути зроблено перевізником під час перевезення різних вантажів у тому випадку, коли у нього є достатні підстави вважати, що дані, згадані в пункті 7 цієї статті, вказані відправником неточно або він не мав розумної можливості їх перевірити. При перевезенні вантажів у закордонному сполученні в коносамент можуть бути внесені за згодою сторін і інші умови та застереження.

Таким чином, законодавець не встановлює такоє обов`язкової вимоги, як печатками перевізника та експедитора на коносаменті, в огляду на це, суд вважає даний довод відповідача таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо тверджень відповідача про неможливість перевірити термін оплати в документах, поданих разом з електронними митними деклараціями на підтвердження митної вартості товарів, то суд погоджується з позицією позивача, та зазначає, що це врегульовано умовами зовнішньоекономічного контракт №0103/2019 від 01.03.2019 року.

Так, за змістом п.3 Контракту датою поставки вважається дата коносамента і/або дата іншого товаросупровідного документа, а відповідно до п.7 Контракту розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 6 місяців з моменту поставки товару, отже, самі умови Контракту виключають будь-які сумніви з приводу терміну оплати товару.

Щодо доводів відповідача про те, що відповідно до контракту №0103/2019, інвойсів, проформ інвойсів та пакувальних листів продавець оцінюваного товару фірма «ZHEJIANG TITAN MACHINERY CO., LTD», однак відповідно до коносаменту та CMR відправником є фірма «ZHUJI FENGFAN PIPING CO., LTD», разом з тим, договору із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, до митного оформлення не надано, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту п.3 Контракту відправником вантажу за контрактом може виступати третя особа, отже фактично на позивача не було покладено обов`язку укладання договорів або будь-яких додаткових угод з третіми особами про поставку товарів, тобто це було виключно правом продавця, яким останній і скористався. З огляду на викладене, дана обставина не може впливати на визначення митної вартості товарів.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 “Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року”, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено.

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні, є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим, неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі № 810/1479/16.

Також суд зазначає, що хоч відповідач і вказує, що за митними деклараціями поданими позивачем спрацювали критерії УСАУР (автоматична системи керування ризиками) за кодами: за МД 1 - 101-1,103-1,105-2,106-2,107-3,202-1, 202-1, 911-1; за МД 2 - 101-1, 103-1,105-2, 106-2, 107-3, 202-1, 202-1, 911-1; за МД3 - 105-2,106-2,202-1,911-1; за МД 4 - 101-1, 103-1,105-2, 106-2,107-3, 202-1, 202-1, 911-1; за МД 5- 105-2, 106-2,117-2; за МД 6- 105-2, 106-2,117-2, проте спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

За таких обставин, оскаржувані рішення, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС - є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ Стор” підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11526,00 грн., понесені позивачем при зверненні до суду із цим позовом, підлягають стягненню на його користь з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (код ЄДРПОУ 41618110, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21) до Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39422888, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- №UA100120/2019/000055/2 від 12.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00261;

- №UA100120/2019/000056/2 від 12.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00263;

- №UA100120/2019/000058/2 від 17.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00267;

- №UA100000/2019/000322/2 від 24.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00270;

- №UA100000/2019/000323/2 від 24.09.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00271;

- №UA100000/2019/000355/2 від 08.10.2019 р., з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100120/2019/00284.

Стягнути з Київської міської митниці ДФС (ЄДРПОУ 39422888, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП СТОР» (код ЄДРПОУ 41618110, 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 11526,00грн. (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять шість грн.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 20.03.2020 року.

Суддя О.М. Турова