Постанова № 88326907, 10.03.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/1905/20

2-а/296/144/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді – Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Рабчинської Я.В.,

представника позивача Юхимчук О.М.,

відповідача Лутфієва А.Б.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та примусового видворення з території України, –

В С Т А Н О В И В :

І. СУТЬ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1.1. 06.03.2020 Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області звернулося до Корольовського районного суду м. Житомира із позовом до ОСОБА_1 в поряду статей 288 та 289 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому просило:

(1) примусово видворити громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України в країну громадянської належності – Республіку Узбекистан;

(2) затримати громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення видворення останнього за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

1.2. Поданий позов обґрунтовувався тим, що відповідач проживає в Україні без документів на право проживання в ній, до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем перебування із заявою про продовження строку перебування на території України не звертався, чим порушив будь-які строки перебування іноземців на території України у зв`язку з чим є необхідність затримання з метою ідентифікації зазначеного громадянина та подальшого примусового видворення з території України.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН

2.1. 06.03.2020 ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира відкрито провадження у справі №296/1905/20, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

2.2. 10.03.2020 представник позивача Юхимчук О.М. у судовому засіданні підтримала позов, з викладених в ньому обставин та просила його задовольнити.

2.3. 10.03.2020 відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував, що бажає самостійно отримати паспортні документи, відвідати могилу батька в м. Слов`янськ та самостійно покинути території України.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

3.1. 04.12.2012 вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 2, ст. 186 ч. 2, ст.187 ч. 3 КК України та позбавлено волі на 9 років з конфіскацією всього особистого майна (а.с. 4-8).

3.2. 03.03.2020 Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 та зобов`язано покинути територію України у термін до 11.03.2020, про що цього ж дня повідомлено відповідача під підпис (а.с. 29-30).

3.3. 10.03.2020 ОСОБА_1 був звільнений із державної установи «Житомирської установи виконання покарань (№8), що стверджується довідкою від 02.12.2019 (а.с. 12 зв.)

3.4. Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30.10.2019 після відбування покарання останній планує проживати за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

ІV. НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

4.1. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України № 3773-VI від 22 вересня 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

4.3. При цьому, правовий та процесуальний режим вирішення питання щодо можливості затримання, примусове видворення відповідної особи, яка нелегально перебуває на території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, врегульований положеннями статті 30 Закону № 3773, Типовим Положенням «Про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 (у редакції постанови КМ України від 8 лютого 2012 року № 70 із змінами) (надалі Типове Положення) та ст. ст. 288, 289 КАС України.

4.4. За приписами частини першої статті 26 Закону № 3773-VI визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

4.7. Відповідно до частини п`ятою статті 26 Закону № 3773- VI іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

4.6. Частиною першою статті 30 Закону № 3773-VI визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

V. МОТИВИ та ОЦІНКА СУДУ

5.1. З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2020 Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження громадянина Республіки Узбекистан відповідача ОСОБА_1 та зобов`язано покинути територію України у термін до 11.03.2020.

5.2. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач був звільнений з державної установи «Житомирської установи виконання покарань (№8) лише 10.03.2020, а тому Суд вважає, що перебуваючи в місцях позбавлення волі ОСОБА_1 об`єктивно був позбавлений можливості виконати рішення Богунським РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області про примусове повернення до країни походження від 03.03.2020.

5.3. Суд звертає увагу, що правовою підставою для примусового видворення з України іноземця та особу без громадянства, зокрема, невиконання ними в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення (стаття 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

5.4. При цьому, представником позивача не доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач має намір ухилятися від виконання такого рішення.

5.5. Відповідно до п.113 рішення ЄСПЛ у справі «Чахал проти Великої Британії», будь-яке позбавлення волі відповідно до § 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виправдане, тільки поки розглядається питання про висилання. Якщо ця процедура не здійснюється з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

5.6. У конвенції передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного й сімейного життя. Відповідно до параграфу 2 статті 8 Європейської Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

5.7. У контексті практики Страсбурзького суду за статтею 8 Конвенції, видворення особи з країни, де проживають її близькі родичі, становить порушення права на повагу до сімейного життя, яке гарантується положеннями зазначеної вище статті конвенції. У кожному такому випадку питання повинне розглядатися пропорційно меті, яка ставиться, відповідно до вимог конвенції. Право на сім`ю потребує гарантій від усіх випадків утручання, незалежно від того, ким воно ініційоване — органами державної влади, фізичними чи юридичними особами.

5.8. При розв`язанні спірних правовідносин Суд враховує практику ЄСПЛ у рішенні від 18.12.91 у справі «Moustaquim v Belgium», де Суд відмітив, що у випадках, коли відповідні рішення (про депортацію) являли собою втручання в права, захищені ст.8 конвенції, слід обґрунтувати суттєву суспільну необхідність. Крім того, рішення повинні бути співмірні цілям, яких прагнуть досягти за допомогою закону.

5.9. Аналогічну позицію викладено в рішенні від 21.07.98 у справі «Беррехаб проти Нідерландів». Страсбурзький суд, виходячи з конкретних обставин, уважав, що не було дотримано належного балансу між інтересами сторін, із цієї причини була відсутня пропорційність між заходами, вжитими владою, та цілями, яких прагнули досягти.

5.10. За таких фактичних обставин, враховуючи, що відповідачу не надана реальна можливість для виконання рішення про повернення до країни походження та відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Згідно вимог частини 5 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України за подання до адміністративного суду позовних заяв та апеляційних скарг у справах, визначених цією статтею, судовий збір не сплачується.

Керуючись статтями 19, 72-77, 241-246, 268-271, 288, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В :

1. У позові Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та примусового видворення з території України – відмовити.

Відповідно до частини шостої статті 288 та частини шістнадцятої статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів із дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К. В. Шалота

Позивач:

Управління Державної міграційної служби

України в Житомирській області

місцезнаходження за адресою:

10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 44

Код ЄДРПОУ 37808497

Відповідач:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

останнє місце перебування:

ДУ "Житомирська виправна колонія (№8)",

м. Житомир, проспект Незалежності, 172