Рішення № 88326463, 26.12.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3944/19

2/214/2172/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 грудня 2019 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Чернової Н.В.,

за участю

секретаря судового засідання – Звада Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, при заочному розгляді справи, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/3944/19 за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – товарна біржа «Криворізька» про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири на товарній біржі, суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою позовною заявою , в якій просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.12.1998 року, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , оформлений на товарній біржі «Криворізька» та зареєстрований в Криворізькому бюро технічної інвентаризації 15.01.1999 року за №16оП, стор.237, запис 237; визнати ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 грудня 1998 року між ним та відповідачами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка належала відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло № С-1949 від 13 листопада 1998 року. Договір купівлі-продажу було укладено на товарній біржі «Криворізька» та зареєстрований в Криворізькому бюро технічної інвентаризації 15.01.1999 року за №16оП, стор.237, запис 237. На час укладення договору в грудні 1998 року позивач не знав, що правочин у відповідності до ст.. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним ЗУ «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

Представник позивача Єременко Т.В. в судове засідання не з`явилась,скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст. 211ЦПК України, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, вимоги довірителя ОСОБА_1 підтримує на умовах, викладених в уточненій позовній заяві, та просить їх задовольнити.

Відповідачі та третя особа, в судове засідання не з`явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з цим, з огляду на належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду вказаної цивільної справи, суд зі згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд вказаної справи на підставі наявних в ній письмових доказів.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, у разі не подання відповідачем відзиву, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, ґрунтуючись на наступних підставах.

14.12.1998 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла за себе та як законний представник свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як продавець, та ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нерухомості реєстраційний номер 001/380-Н від 14 грудня 1998 року, зокрема, квартиру квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вище вказаного договору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла за себе та як законний представник свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продали квартиру, а ОСОБА_1 купив зазначену квартиру. Того ж дня договір було оформлено на товарній біржі «Криворізька» та зареєстрований в Криворізькому бюро технічної інвентаризації 15.01.1999 року за №16оП, стор.237, запис237. (а.с.5)

З часу укладення договору (14.12.1998 року) і на даний час позивач постійно володіє зазначеною квартирою, проживаючи в ній.

ОСОБА_1 для вирішення питання про визнання дійсним біржового договору купівлі продажу нерухомості та визнання права власності на придбане майно звернулася до суду, оскільки, на даний час неможливо внести відомості в Єдиний реєстр нерухомого майна стосовно права власності на нерухоме майно.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Крім того, ст.2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Відповідно до п.4 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у вересні 1998 року, для їх врегулювання слід застосовувати ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору стаття 47 цього Кодексу.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (1963 р.) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Право позивача, як власника майна, на звернення до суду за захистом своїх майнових прав пов`язаних з правом володіння власністю не може бути обмежено позовною давністю.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація 15.01.1999 року в Криворізькому бюро технічної інвентаризації на право особистої власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на товарній біржі «Криворізька» 14.12.1998 року, а не нотаріусом, станом на вересень 1998 року не суперечило чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, договір зареєстрований в Могилів Подільському міжрайонному бюро технічної інвентаризації», тому позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на будинок і правомірно володіє ним.

Відповідно до п. 2постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У пункті 6 вказаного біржового контракту №24 від 11.09.1998 року вказано, що відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» контракт реєструється на біржі і подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Угода обома сторонами була виконана у повному обсязі, позивач в повному обсязі виплатив відповідачу грошові кошти за придбаний житловий будинок.

Відповідно до ст.15 Закону України«Про товарну біржу» станом на 11.09.1998 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна не підлягав нотаріальному посвідченню, він вважався укладеним з моменту його реєстрації на біржі.

Тобто, на момент укладання біржового контракту мала місце суперечність законодавства, зокрема, в даному випадку діяла спеціальна норма законодавства, яка визначена ст.15 Закону України "Про товарну біржу", підстав нікчемності правочину судом не виявлено, права та інтереси сторін укладений правочин не порушував, сторони такого договору домовилися щодо усіх істотних умов, відбулося його повне виконання, відтак, такий договір є дійсним, на підставі такого договору ОСОБА_1 набув право власності на квартиру, обставин, які б вказували, що він набула право власності на будинок неправомірно в суді не встановлено.

З огляду на вище зазначені обставини, суд дійшов висновку про те, що питання про визнання дійсним біржового контракту купівлі-продажу нерухомості №001/380-Н від 14.12.1998 року не потребує додаткового вирішення, оскільки, відповідно до ст.15 Закону України «Про товарнубіржу» станом на 14.12.1998 року договір купівлі-продажу нерухомого майна не підлягав нотаріальному посвідченню, він вважався укладеним з моменту його реєстрації на біржі, про що зазначається в договорі, окрім того, дійсність договору ніким не оспорюється, тому вимоги позивача в частині визнання дійсним біржового контракту купівлі-продажу нерухомості задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.1, ч.2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.1 ст.328 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним /ч.3 с.334 ЦК України/.

Частиною 1 статті 209 ЦК встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ч.1 ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі положень цивільного законодавства, що діяли на час укладення біржового контракту купівлі-продажу нерухомості та положень цивільного законодавства, що діють на час прийняття рішення з даного спірного питання, суд дійшов висновку, що право власності на вище зазначене майно ОСОБА_1 набуто правомірно із укладеного на законних підставах між сторонами правочину.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу нерухомості від 14.12.1998 року, укладеного між продавцем та покупцем ОСОБА_1 , а також визнання за ОСОБА_1 права власності на вище зазначене нерухоме майно.

На підставі вище наведеного, суд з метою захисту майнових прав позивача ОСОБА_1 прийшов до висновку про задоволення в цій частині його позовних вимог.

При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

На підставі ст.224-225ЦК УРСР,ст.16,47,219-220,328,334ч.1, 638, 655, 657 ЦК України та керуючись ст., ст.10, 11, 81, 206 ч.4, 263 - 265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання дійсним біржового договору купівлі-продажу нерухомості за номером 001/380-Н від 14.12.1998 року, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладеного між продавцем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та як законним представником неповнолітньої дитини, ОСОБА_4 – ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , - відмовити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення, не подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 28 грудня 2019 року.

Відомості про сторін:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

третя особа – товарна біржа «Криворізька», адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд.2а, прим.16.

Суддя Н.В.Чернова