Рішення № 88326262, 16.03.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/623/20

Провадження № 2/0182/1215/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.03.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Рунчевої О.В.

секретаря Мацоли О.А.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Нікопольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом , -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом посилаючись на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько – ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав в будинку АДРЕСА_1 .

Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді Ѕ частини житлового будинку з господарчими побудовами за адресою : будинок АДРЕСА_1 .

За життя батько заповітів не склав, а , отже, спадкування майна повинно відбуватись за законом.

Оскільки шлюб із дружиною, його матір`ю - ОСОБА_3 розірваний 29.11.1982 року, він є єдиним спадкоємцем першої черги.

У передбачений шестимісячний строк він для отримання свідоцтва про право власності за законом, звернувся до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, але постановою нотаріуса у видачі свідоцтва йому відмовлено, оскільки відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно.

Щодо іншої Ѕ частини спадкового будинку, ним отримано свідоцтво про право власності за заповітом від 30.09.2019 року.

Згідно довідки КП «НМБТІ» від 27.11.2019 року № 2240 право власності на спадкове майно зареєстровано за батьком на підставі договору про право забудови земельної ділянки від 30.03.1956 року, посвідченого Першою Нікопольською державною нотконторою 30.03.1956 року.

На підставі акту прийомки індивідуального житлового будинку в експлуатацію виконкомом Нікопольської міської ради народних депутатів від 21.04.1982 року № 193 зазначений будинок прийнято в експлуатацію.

Крім того, цей житловий будинок був поділений між подружжям на підставі рішення суду.

Зазначає, що будівля спадкового будинку була завершена батьком, було отримано технічний паспорт на житловий будинок, але реєстрація права власності на будинок проведена не була.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Враховуючи, що вищезазначеними правовими актами не передбачено виникнення права власності на житловий будинок із проведення його реєстрації, просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарчими побудовами, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Позивач, його представник в судове засідання не з?явилися, позивач згідно поданої 16.03.2020 року просить справу розглядати в його відсутність та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити (а.с.51). На офіційну електронну адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_4 (а.с. 52), в якій просить слухати справу в її відсутність, позов підтримує в повному обсязі.

Від представника Нікопольської міської ради Пометій М.І. надійшла заява, в якій просить справу розглядати в її відсутність, заперечує проти позовних вимог позивача не надано (а.с. 53).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши подані документи, з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 , його батьком є ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_3 (а.с. 6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 4).

Після смерті батька залишилось спадкове майно у вигляді Ѕ частини житлового будинку з господарчими побудовами за адресою : будинок АДРЕСА_1 .

Заповітів від імені спадкодавця не посвідчено.

Частина 2 статті 1223 ЦК України передбачає, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач є спадкоємцем першої черги спадкування, що посвідчено довідкою нотаріуса Другої Нікопольської державної нотаріальної контори В.М. Балашовою від 29.12.2018 року (а.с. 9).

Для отримання свідоцтва про право власності за законом, позивач звернувся до Другої Нікопольської державної нотаріальної контори, але постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.11.2019 року у видачі свідоцтва йому відмовлено, у зв`язку з тим, що позивачем не надано правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності на житловий будинок (а.с. 10) .

Згідно довідки, виданої КП «Нікопольске міжміське бюро технічної інвентаризації» Ѕ частина будинку АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі Договору про право забудови земельної ділянки від 30.03.1956 року, інші Ѕ частина за ОСОБА_3 на підставі рішення народного суду м. Нікополя від 20.01.1983 року (а.с. 11).

Судом встановлено, що згідно договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 20.03.1956 року ОСОБА_2 надана земельна ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. 12-13). На підставі акту прийомки індивідуального житлового будинку в експлуатацію виконкомом Нікопольської міської ради народних депутатів від 21.04.1982 року № 193 зазначений будинок прийнято в експлуатацію (а.с. 20).

Відповідно до технічного паспорта на будинок від 22.08.2019 року, складеного Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» до складу спадкового будинку входить : - житловий будинок (літ. «А-1», рік спорудження – 1959 ), літня кухня (літ «Б»). підвал (літ «В»), вбиральня ( літ «Г»), душ (літ «Д»), спорудження 2-5, І. (а.с. 24).

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Права та обов`язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.

Отже, об`єктами спадщини за ЦК України є права та обов`язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Розділ ІІІ ЦК України визначає перелік цивільних прав та їх правовий статус.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

При цьому відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїх постанові № 61-5868св18 від 10 травня 2018 року.

Таким чином, позивач є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька - ОСОБА_2 , який є власником спірного будинку, але за життя не здійснив оформлення своїх прав та не отримав відповідні правовстановлюючі документи.

Проте, постановою нотаріуса Другої Нікопольської державної нотаріальної контори від 08.11.2019 року у видачі свідоцтва ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з тим, що позивачем не надано правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності на житловий будинок.

Із листа завідувача Другої Нікопольської державної нотаріальної контори В.М. Балашової № 268/01-16 від 12.02.2020 року (а.с. 35) вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який проживав за адресою : будинок АДРЕСА_1 заведена спадкова справа № 85 (а.с. 35) .

В матеріалах спадкової справи зберігається зареєстрована заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Згідно Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 59391007 від 12.02.2020 року посвідчених заповітів від імені ОСОБА_2 не посвідчено (а.с. 36).

Але , постановою нотаріуса Другої Нікопольської державної нотаріальної контори від 08.11.2019 року у видачі свідоцтва ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку з тим, що позивачем не надано правовстановлюючий документ, що посвідчує право власності на житловий будинок (а.с. 47).

Інших спадкоємців, крім позивача, судом не встановлено.

Враховуючи те, що позивач є спадкоємцем першої черги, інших спадкоємців першої черги та спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку, судом не встановлено, спадкодавець ОСОБА_2 є власником спірного будинку, але за життя не здійснив оформлення своїх прав та не отримав відповідні правовстановлюючі документи, суд вважає, що можливо визнати право власності за позивачем на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 177, 182, 1217, 1225, 1261-1265, 1268ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 ) до Територіальної громади в особі Нікопольської міської ради ( ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04052198, місцезнаходження – вул. Електрометалургів, буд. 3 м. Нікополь Дніпропетровської області) про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарчими побудовами, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева