Рішення № 88325696, 19.03.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 203/31/19

провадження 2а/201/36/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04 січня 2019 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ГУ ДПС (раніше ДФС) у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною і скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що вона, ОСОБА_1 , є бухгалтером ТОВ «Азимут-Трейд», вказане товариство перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС (зараз ДПС) у Дніпропетровській області. В період з 25 жовтня 2018 року по 14 листопада 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Азимут-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року єдиного внеску загальнообов`язкове державне за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Азимут-Трейд» від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223. У встановлений строк цим підприємством було подано заперечення на акт перевірки. 27 грудня 2018 року позивачем було отримано постанову № 52/13-06 про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року, якою притягнуто її, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. за порушення п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова винесена на підставі протоколу № 343/13-06 від 14 грудня 2018 року та акту перевірки від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223. Цей протокол також позивачкою не було отримано, вона взагалі не знала про його існування, а тому і позбавлена була можливості щодо його оскарження.

В результаті перевірки встановлено, що підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із додаткового блага у вигляді сплати за послуги міжнародного роумінгу фізичній особі-директору підприємства, чим порушено вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Однак, таке твердження є помилковим, оскільки кошти, перераховані за послуги мобільного зв`язку не є додатковим благом з огляду на наступне. Додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку пп. 14.1.47 ст. 14 ПК України. Таким чином, для того, щоб додаткове благо у вигляді коштів або виплат було базою нарахування та ПДФО сплачені кошти або витрати мають бути не пов`язаними з виконанням трудового договору. Позивачем зазначається, що понесені витрати з послуг міжнародного роумінгу пов`язані з виконанням працівниками підприємства позивача трудових договорів. Зазначені локальні нормативно-правові акти підприємства встановлюють порядок використання мобільних телефонів на підприємстві. Відповідно до них, працівникам товариства був наданий мобільний телефон, яким вони могли користуватися виключно в господарських потребах підприємства або поповнювався рахунок їх особистого телефону з метою здійснення дзвінків виключно в господарських потребах підприємства. Таким чином, працівниками підприємства використовувались мобільні послуги в межах господарської діяльності. Підстав вважати плату за послуги мобільним зв`язком додатковим благом немає, а тому така плата не є базою нарахування ЄСВ. Отже, висновок податкового органу про заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування винесено протиправно, а тому має бути скасовано.

При притягненні позивача до адміністративної відповідальності та складанні постанови про накладання адміністративного стягнення відповідачем не конкретизована об`єктивна сторона правопорушення в діях фізичної особи, зокрема не зазначено, де, коли, за яких обставин позивачем було допущено порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік санного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в чому саме вони полягали, там порушено право на захист позивача, оскільки будь-яке обвинувачення повинно бути конкретним, особа, яку притягують до відповідальності повинна розуміти в чому її обвинувачують, щоб мати змогу ефективно захищатися від висунутого обвинувачення. Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена відповідачем з порушеннями вимог закону, оскільки при її винесенні не дотримані загальні правила притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, тому постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 287, 289 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду протягом 10 днів з дня її прийняття. Зважаючи на те, що прийняття оскаржуваної постанови відбувалось без присутності позивача, а про її існування останній дізнався лише після її фактичного отримання поштою, то строк на оскарження постанови пропущено з поважних причин, а тому його необхідно поновити. Отже, оскаржувана постанова складалася відповідачем без врахування зауважень позивача, доказів правопорушення не надано, факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону; вважає дії, вчинені відповідачем протиправними і незаконними, оскаржувана постанова є протиправною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з порушенням законодавства, тому просили визнати дії відповідача по складанню вказаної постанови незаконними і скасувати цю постанову, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнала, надали письмові заперечення суду про те, що у вказаний позивачем день і час відповідачем дійсно було зафіксоване адміністративне правопорушення з боку позивача ОСОБА_1 , в передбаченому законом порядку ними було складено постанову з роз`ясненням йому її змісту, постанова направлена поштою. Оспорювана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності обґрунтована, вважають її законною, складена вона вірно, всі істотні умови при її складанні дотримано і правильно відображено. Вважають, що все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов`язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Позов вважають не доведеним і безпідставним та не можливим його задоволення. Просили справу розглянути без їх участі і в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаного відповідача згідно ст. 205 КАС України.

З`ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

У судовому засіданні встановлено, що в період з 25 жовтня 2018 року по 14 листопада 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Азимут-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року єдиного внеску загальнообов`язкове державне за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Азимут-Трейд» від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223.

У встановлений строк цим підприємством було подано заперечення на акт перевірки. 27 грудня 2018 року позивачем було отримано постанову № 52/13-06 про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. за порушення п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова винесена на підставі протоколу № 343/13-06 від 14 грудня 2018 року та акту перевірки від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суд вважає, що позивачем по даній справі пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з поважних причин, позивач відразу отримав вказану оскаржувану постанову поштою і з цього часу в десятиденний термін (з урахуванням отримання інформації про постанову і пошту) звернувся з позовом до суду, не позбавлений права на оскарження постанови ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

У тексті постанови зазначено, що в період з 25 жовтня 2018 року по 14 листопада 2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Азимут-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року єдиного внеску загальнообов`язкове державне за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Азимут-Трейд» від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223. У встановлений строк цим підприємством було подано заперечення на акт перевірки. Відповідачем було винесено і направлено позивачу, тим отримано постанову № 52/13-06 про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. за порушення п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова винесена на підставі протоколу № 343/13-06 від 14 грудня 2018 року та акту перевірки від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223.

Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи. Істотне значення мають ті обставини, що в постанові прямо не відображено об`єктивна сторона правопорушення, пояснення від порушника ніхто не відбирав, додатків до постанови немає, належних доказів про інше суду не надано. Тобто порушено принцип юридичної визначеності, а отже і права позивача.

Постанова відповідача є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав: Піскунова Т.С. є бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (код ЄДРПОУ 34986223). Вказане товариство перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, дата взяття на облік: 20 березня 2007 рік, номер взяття на облік: 8741, є платником єдиного внеску з 20 березня 2007 року, здійснює такі види діяльності: Код КВЕД 10.61 виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; Код КВЕД 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами; Код КВЕД 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний); Код КВЕД 82.92 пакування; Код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

В період з 25 жовтня 2018 року по 14 листопада 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Азимут-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року єдиного внеску загальнообов`язкове державне за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року. За результатами проведеної перевірки податковим органом було складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Азимут-Трейд» від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223. У встановлений строк цим підприємством було подано заперечення на акт перевірки. 27 грудня 2018 року позивачем було отримано постанову № 52/13-06 про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. за порушення п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова винесена на підставі протоколу № 343/13-06 від 14 грудня 2018 року та акту перевірки від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223.

Проте, вказаний протокол позивачкою не було отримано, вона взагалі не знала про його існування, а тому і позбавлена була можливості щодо його оскарження. В свою чергу, оскаржуваний в адміністративному порядку акт перевірки, який і послугував винесенню протоколу та постанови визначає наступне: «Перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати встановлено наступне. ТОВ «АЗИМУТ-ТРЕЙД» за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року нараховано єдиного внеску із заробітної плати, що підлягає сплаті у сумі 413 225.07 грн. Перевіркою повноти визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання, єдиного внеску із сум заробітної плати не встановлено його заниження або завищення... Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету єдиного внеску із сум заробітної плати порушень не встановлено... Постановою КМУ № 1170 від 22 грудня 2010 року затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за ж коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, в якому не передбачено витрати на оплату стільникового зв`язку, наданих ПрАТ «Київстар» за послуги міжнародного роумінгу. Додаткове благо у вигляді сплати за послуги міжнародного роумінгу за період січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, липень 2016 року, вересень 2016 року, грудень 2016 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, червень 2018 року отримано посадовою особою суб`єкта господарювання, що відповідальність за фінансово-господарську діяльність підприємства-керівником ТОВ «Азимут- Трейд» ОСОБА_2 включається до бази нарахування ЄВ.

В результаті перевірки встановлено, що підприємством не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із додаткового блага у вигляді сплати за послуги міжнародного роумінгу фізичній особі-директору підприємства, чим порушено вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Перевіркою дотримання обов`язків щодо своєчасного подання звітності по єдиному внеску із сум заробітної плати порушень не встановлено».

Однак, таке твердження є помилковим, оскільки кошти, перераховані за послуги мобільного зв`язку не є додатковим благом з огляду на наступне. Додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку пп. 14.1.47 ст. 14 ПК України. Таким чином, для того, щоб додаткове благо у вигляді коштів або виплат було базою нарахування та ПДФО сплачені кошти або витрати мають бути не пов`язаними з виконанням трудового договору.

Понесені витрати з послуг міжнародного роумінгу пов`язані з виконанням працівниками підприємства позивача трудових договорів. Так, перебуваючи у чисельних устках, працівники здійснювали дзвінки з метою ведення господарської діяльності підприємства; вказане може бути підтверджено наказами про відрядження.

Зазначені локальні нормативно-правові акти підприємства встановлюють порядок використання мобільних телефонів на підприємстві. Відповідно до них, працівникам товариства був наданий мобільний телефон, яким вони могли користуватися виключно в господарських потребах підприємства або поповнювався рахунок їх особистого телефону з метою здійснення дзвінків виключно в господарських потребах підприємства. Таким чином, працівниками підприємства використовувались мобільні послуги в межах господарської діяльності. Підстав вважати плату за послуги мобільним зв`язком додатковим благом немає, а тому така плата не є базою нарахування ЄСВ. Отже, висновок податкового органу про заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування винесено протиправно, а тому має бути скасовано.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого врядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 5) добросовісно; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності визначені ч. 1 ст. 268 КУпАП, зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вимоги до постанови в справі про адміністративне правопорушення визначені ст. 283 КУпАП. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається орава (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення і також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Поняття доказів у справі про адміністративне правопорушення визначено ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, згідно п.п. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12 розділу II, п. 4 розділу III Інструкції з оформлення органами одів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 566 від 02 липня 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 року за № 1046/29176, відповідно до частини першої статті 255 КУпАП уповноважені посадові особи органів доходів і зборів мають право складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення за статтями 51-2,155-1,162-1,162-2,163-1-163-4,163-12,164,164-5,164-16,166-16,166- II, 177-2,204-3 КУпАП. Частиною другою статті 255 КУпАП також передбачено, що уповноважені особи органів доходів і зборів у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання цих органів, відповідно до статті 234-2 КУпАП мають право складати протоколи про правопорушення ш статтями 163-13, 163-15, 164-1, 165-1, 166-6 (частини третя - шоста), 188-23 КУпАП. Посадові особи органів доходів і зборів при виявленні адміністративного правопорушення складають протокол про адміністративне правопорушення на бланку за формою згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. Зміст протоколу повинен відповідати вимогам, викладеним у статті 256 КУпАП. У протоколі під час його складання обов`язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Про ознайомлення із протоколом особа щодо якої він складений, ставить у протоколі свій підпис. У разі відмови поставити підпис про це робиться відповідний запис у протоколі, засвідчується підписом посадової особи органу доходів і зборів. Один примірник протоколу під підпис ручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі неможливості складання протоколу за місцем вчинення адміністративного правопорушення протокол складається в органі доходів і зборів. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, запрошується до органу доходів і зборів для складання та підписання протоколу. У запрошенні зазначаються дата, час та місце складання протоколу. Запрошення вважається належним чином врученим, якщо воно надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено особисто такій особі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності та складанні постанови про накладання адміністративного стягнення відповідачем не конкретизована об`єктивна сторона правопорушення в діях фізичної особи, зокрема не зазначено, де, коли, за яких обставин позивачем було допущено порушення вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік санного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в чому саме вони полягали, там порушено право на захист позивача, оскільки будь-яке обвинувачення повинно бути конкретним, особа, яку притягують до відповідальності повинна розуміти в чому її обвинувачують, щоб мати змогу ефективно захищатися від висунутого обвинувачення.

Суттєве значення мають і ті обставини, що в даній постанові під час встановлення обставин для повного та всебічного розгляду справи, згідно з вимогами ст. 251, 280 КУпАП у постанові немає даних чи були свідки правопорушення, дані цих осіб є відомостями, які мають зазначатися у постанові (сам характер порушення і його обставини, про які йде мова, говорить про неможливість його вчинення без свідків або доказів вище викладеного). У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних свідків грубо протирічить вищезазначеним нормам та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. Взагалі суть правопорушення і об`єктивна сторона скоєного не тільки не роз`яснені порушнику, але і не розписані в постанові і не зрозумілі з пояснень і заперечень проти позову.

Таким чином, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена відповідачем з порушеннями вимог закону, оскільки при її винесенні не дотримані загальні правила притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, тому постанова про накладення адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що 25 квітня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено рішення у справі №160/1136/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Азимут-Трейд» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій від 03 січня 2019 року. В даному рішенні зазначається, що відповідно до листа від 03 січня 2019 року № 574/10/04-36-14-02-19 «Про результати розгляду заперечень до акту ТОВ «Азимут- Трейд» від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223» за результатами розгляду заперечень позивача, відповідач прийшов до висновку про необхідність викладення висновків акту перевірки в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення ТОВ «Азимут-Трейд»: - п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 447 752 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 357 723 грн., за 2016 рік на суму 90 029 грн., - п.201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних. Таким чином, варто зазначити, що порушення, які нібито були встановлені актом перевірки, не знайшли свого підтвердження та відповідач відмовився від них, у зв`язку з чим постанова № 52/13-06 і постанова № 51/13-06 про накладення адміністративного стягнення від 18 грудня 2018 року, винесена на підставі протоколу № 343/13-06 від 14 грудня 2018 року та акту перевірки від 21 листопада 2018 року № 66838/04-36-14-02/34986223 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Окрім того, відповідно до постанов Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справах № 203/4445/18, 203/4441/18, 203/511/19 та 203/512/19 позивача ОСОБА_1 не було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, які нібито були виявлені відповідачем, суд визнав, що в діях цього позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, як відсутня і його подія.

Також Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська скасовано постанову про притягнення директора ТОВ «Азимут- Трейд» ОСОБА_2 .

Всі вказані рішення судів набрали законної сили і встановлене в них не потребує окремого доказування.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 77 КАС України визначено: - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В цій справі позивач не погоджується із таким рішенням суб`єкта владних повноважень та мотивує незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності; зазначене в постанові, що оскаржується, не відповідає дійсності, оскільки позивача не порушував вимог вказаних відповідачем норм закону.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, у ній відсутнє зазначення доказів, на яких грунтувався висновок відповідача про вчинення адміністративного правопорушення. Стороною відповідача також не доведено, що ним було вжито всіх можливих заходів для отримання доказів вини позивача до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв`язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесено одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Однак в діях позивача не було ніякого умислу, оскільки він діяв в передбаченому законом порядку, не створив нікому перешкод, документи надавав.

В постанові не зрозуміло і відповідачем не відображено чому саме такий штраф і за яке порушення накладено на позивача, не вказано чому саме так і як індивідуалізоване покарання та інш..

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб`єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).

При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а постанову № 52/13-06 від 18 грудня 2018 року в справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за порушення п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід вважати як винесену бездоказово, вона основана на припущеннях і в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати.

Вирішення даної адміністративної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові можуть бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що дії відповідачів стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст. 5, 15, 72-77, 79, 241-246, 250, 251 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати постанову № 52/13-06 від 18 грудня 2018 року винесену посадовою особою, що виконувала обов`язки заступника начальника ГУ ДФС (зараз ДПС) у Дніпропетровській області Сікіріною Іриною Валеріївною про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до адміністративної відповідальності за порушення п. 1 ч. 1 ст. 4 п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та ч. 1, 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді накладення штрафу у сумі 680 грн., протиправною та скасувати її.

Рішення може бути оскаржене в Третій апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 286 КАС України.

Суддя -