Ухвала суду № 88325407, 29.11.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

29.11.19

Провадження 1-кп/200/693/18

Справа 202/1033/18

УХВАЛА

Іменем України

25 листопада 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді Карягіної Н.О.

при секретарі Кошевой Л.

прокурора Матяш А.

захисника адвоката Салтисюк Ю.

обвинуваченої ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015040660000125, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, громадянкии України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ

До Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська 16 серпня 2018 року з Дніпровського апеляційного суду надійшов обвинувальний акт та додатки до нього, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190 КК України. Щодо обвинуваченої, як вбачається з реєстру, не застосовувався запобіжний захід.

16 серпня 2018 року по кримінальному провадженню винесена ухвала про призначення підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з наступних підстав. В порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт містить відомості щодо потерпілого ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 звинувачується у заволодінні грошовими коштами останнього в сумі 21000 доларів США під час продажу квартири, однак у відповідності до ст.55 КПК України – потерпілим може бути виключно особа, якій вже завдано шкоди, а зі змісту викладених в обвинувальному акті фактичних обставин не вбачається, що ОСОБА_2 був позбавлений майнових прав на придбане нерухоме майно, чи іншим чином зазнав майнових втрат внаслідок придбання зазначеного нерухомого майна. Крім того в порушення п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт не містить чітко сформульованого обвинувачення, оскільки викладені фактичні обставини справи містять суперечності, а саме ОСОБА_1 звинувачується у вчиненні умисного злочину за попередньою змовою групою осіб при цьому зазначається участь у вчиненні злочину підставних осіб обвинуваченої - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначений вираз не дає можливості обвинуваченій визначитися з правовою позицією обвинувачення, оскільки не визначена роль зазначених осіб, що порушує таким чином її право на захист. Крім того в обвинувальному акті спочатку зазначена підставна особа ОСОБА_3 , а потім вже ОСОБА_3 , т.б незрозуміло викладені обставини стосуються однієї і тієї особи чи різних осіб. Також обвинувальний акт містить некоректність формулювання обвинувачення в частині забезпечення обвинуваченої укладання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладення удаваного правочину. Зазначена неконкретність та неповнота обвинувального акту порушує право обвинуваченої на захист.

Обвинувачена підтримала клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти клопотання захисника та вважав за можливе призначити справу до судового розгляду.

Вислухавши позиції учасників процесу щодо можливості призначення справи до розгляду, судом було встановлено, що кримінальна справа не може бути призначена до розгляду по суті та клопотання захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно діючого законодавства обвинувальний акт та додатки до нього повинні відповідати вимогам КПК України.

Відповідно до ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), в ньому повинні бути викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно ст.3 КПК України – обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір матеріальної шкоди спричиненої вчиненням кримінального правопорушення. Зазначені данні повинні бути викладені в формулюванні обвинувачення з іншими кваліфікуючими ознаками вчиненого кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Як вбачається з направленого до суду обвинувального акту, слідчий не виклав конкретизованого формулювання обвинувачення, а встановлені фактичні обставини викладені неповно та некоректно.

У відповідності до кримінально-процесуального законодавства України судовий розгляд справи проводиться у межах висунутого особі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті і законом передбачена можливість прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду справи по суті тільки у разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Як вбачається з вимог ст.374 КПК України суд у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначає – формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнано судом недоведеним; а в разі визнання особи винуватою – формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Як вбачається з обвинувального акту , всупереч вимогам ст.291 КПК України в ньому неповно та некоректно викладені фактичні обставини справи та відсутнє конкретно викладене формулювання обвинувачення, оскільки викладені фактичні обставини справи містять суперечності, а саме, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 вчинила умисний злочин за попередньою змовою групою осіб при цьому зазначається участь у вчиненні злочину підставних осіб обвинуваченої - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при цьому в викладі фактичних обставин слідчим не визначена роль зазначених осіб та форма їх участі. Крім того, в обвинувальному акті спочатку зазначена підставна особа ОСОБА_3 , а потім вже ОСОБА_3 , т.б незрозуміло викладені обставини стосуються однієї і тієї особи чи різних осіб і роль кожного з них у скоєнні злочину не зазначена слідчим. Також обвинувальний акт містить некоректність фактичних обставин справи в частині забезпечення обвинуваченою укладання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 удаваного правочину.Таким чином обвинувальний акт містить неповно та некоректно викладені встановлені фактичні обставини та не містить викладення формулювання обвинувачення у розумінні ст.291 КПК України, а саме юридичного висновку, заснованого на фактичних обставинах справи, зміст якого складають правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції застосовуваної нормами КК України з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, складових правової кваліфікації дій кожного з співучасників злочину та їх ролі. Зазначена неконкретність та неповнота обвинувального акту порушує право обвинуваченої на захист.

Таким чином обвинувачення не конкретизовано, викладено загальними фразами. При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення слідчим в обвинувальному акті не викладено обставини вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою осіб, не викладена роль кожного (обвинуваченої, її підставних осіб та співучасників злочину) у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується, спосіб вчинення нею кримінального правопорушення, мотиви його вчинення.

В рішенні від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» та в рішенні від 09.10.2008 у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має право бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, т.б. про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту»; «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». Таким чином надання у кримінальній справі повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду в тлумаченні ст.6 Конвенції.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, має як найменш таке право: бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причину обвинувачення проти неї.

Вказані недоліки обвинувального акту, його не конкретність та неповнота, порушують право обвинуваченої, передбачене ст.42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення він обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист, чим істотно порушується право на захист обвинуваченої.

У відповідності до ст.ст.409, 412 КПК України безумовною підставою для скасування будь-якого рішення суду першої інстанції – обвинувального чи виправдувального вироків – є порушення права на захист обвинуваченого, яке полягає в тому числі у відсутності конкретизованого формулювання обвинувачення у вироку суду. Тому виходячи з того, що суд повинен забезпечити реалізацію права на захист обвинуваченій як під час судового розгляду справи так і під час підготовчого судового засідання суд приходить до висновку про повернення обвинувального акту з додатками з наведених підстав прокурору.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним обвинувальний акт та додатки до нього повернути прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12015040660000125, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 7 діб з дня її проголошення.

Суддя Бабушкінського

районного суд м. Дніпропетровська Н.О Карягіна