Рішення № 8832493, 08.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.10                                                                                 Справа № 17/32

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м. Київ

до Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 12606092 грн. 48 коп.

Суддя О.С. Фонова

Представники:

від позивача –Басова Г.А., довіреність №16-02/10-001Д від 16.02.2010;

від відповідача –Крісак Ю.С., довіреність №03/5-1106 від 25.12.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за періоди з грудня 2007 року по вересень 2009 року у сумі 9541690,90 грн. та з вересня 2009 року по січень 2010 року у сумі 938868,90 грн., а також 3% річних за періоди з 19.12.2007 по 04.09.2009 у сумі 1394714,78 грн. та з 04.09.2009 по 12.02.2010 у сумі 328976,41 грн.

Позивачем у судовому засіданні 08.04.2010 було надано заяву про збільшення позовних вимог № 36/02-ю/Ф від 20.04.2010, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 10935022,51 грн. та 3% річних у сумі 1671069,97 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.03.2010 надав суду заперечення на позовну заяву №03/9-141 від 17.03.2010, згідно якого просить суд задовольнити вимоги позивача частково у розмірі 355776,23 грн., з підстав вказаних у запереченні.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників, що прибули у судове засідання, суд

встановив:

Господарським судом Донецької області 28.11.2007 було прийнято ухвалу у справі № 3/363пн за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, яке є також позивачем у даній справі до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Церадон-М”, про зміну способу виконання рішення від 24.10.2005 у справі № 3/363пн.

Згідно даної ухвали було змінено спосіб виконання рішення від 24.10.2005 та звернуто стягнення в сумі 29001000 грн. на активи Товариства з обмеженою відповідальністю „Церадон-М”, а саме, боргові зобов’язання Державного підприємства „Луганськвугілля”, придбані згідно з договором від 01.09.2005 по договорам № 98 від 06.11.2002 на переробку давальницької сировини, № 04/02 від 04.02.2003 на продаж вугілля, № 84 від 05.10.2005 на переробку давальницької сировини, № 93 від 13.11.2003 на продаж товару, № 40 від 01.02.2004 на переробку давальницької сировини, № 6 від 14.01.2004 на продаж товару, № 669 від 01.03.2004 на продаж вугілля, № 619 від 01.04.2004, № 3 від 23.02.2004 купівлі-продажу векселів.

Дана ухвала суду є такою, що набрала законної сили.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.11.2007 у справі № 3/363пн замінено боржника Товариство з обмеженою відповідальністю „Церадон-М” на Державне підприємство „Луганськвугілля” зазначивши суму заборгованості у розмірі 27107076,41 грн. з урахуванням зменшення.

Дана ухвала суду є такою, що набрала законної сили.

          Тому у частині з’ясування факту наявності боргу має місце преюдиція у вигляді ухвали у справі № 3/363пн, що не потребує доведення позивачем у відповідності до ст. 35 ГПК України, якою передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на час її слухання борг відповідачем погашений частково: 2400000 грн. сплачено 04.09.2009.

Позивач у справі 03.12.2009 уклав з ЗАТ „Луганська вугільна компанія” угоду про відступлення права вимоги частини боргу відповідача на суму 9780832,27 грн.

Таким чином станом на лютий 2010 року відповідач має перед позивачем заборгованість у сумі 14926244,14 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування у сумі 10935022,51 грн. за період з грудня 2007 року по лютий 2010 року з урахуванням часткових оплат та 3% річних у сумі 1671069,97 грн. за період з 15.12.2007 по 12.02.2010 з урахуванням часткових оплат.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Відповідачем не надані докази повного погашення боргу в періоди, за які нараховуються інфляційні нарахування та 3 % річних.

Інфляційні нарахування та 3 % річних були нараховані позивачем на суму основного боргу з урахуванням часткових оплат відповідачем.

Отже, доводи відповідача щодо часткового задоволення вимоги позивача у розмірі 355776,23 грн., спростовуються матеріалами справи та належним розрахунком позивача.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 10935022,51 грн. за період з грудня 2007 року по лютий 2010 року з урахуванням часткових оплат та 3% річних у сумі 1671069,97 грн. за період з 15.12.2007 по 12.02.2010 з урахуванням часткових оплат, є обґрунтованими, вірно нарахованими та такими, що підтверджені матеріалами справи та відповідають фактичним обставинам, тому позов підлягає задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1в, ідентифікаційний код 324733323, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, м. Київ, пров. Киянівський, буд.. 3-7, ідентифікаційний код 32962368, інфляційні нарахування у сумі 10935022,51 грн. та 3% річних у сумі 1671069,97 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн., видати наказ.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання: 09.04.2010.

          Суддя О.С.Фонова