Ухвала суду № 88324801, 19.03.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3644/20

Провадження № 2/161/1871/20

У Х В А Л А

про відмову відстрочення сплати судового збору

19 березня 2020 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Філюк Т.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Луцьккооптранс» Волинської облспоживспілки», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Виконавчий комітетет Луцької міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно та скасування державної реєстрації права власності попередніх власників,-

встановила:

05 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ТзОВ «Автотранспортне підприємство «Луцьккооптранс» Волинської облспоживспілки» про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно та скасування державної реєстрації права власності попередніх власників.

Ухвалою від 06 березня 2020 року дану позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із тим, що позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру та не сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру.

18 березня 2020 року на виконання вимог ухвали суду від 06 березня 2020 року, позивачем було сплачено судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру про що долучено відповідні квитанції, та додано клопотання про відстрочення сплати судового збору за вимогу майнового характеру до ухвалення рішення у даній справі. В обґрунтування свого клопотання покликається на скрутне матеріальне становище.Вказує, що розмір судового збору, який йому необхідно сплатити становить 10510 гривень, вказаний що перевищує 5% розміру його річного доходу за 2019 рік. Крім того, в провадження Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває цивільна справа з приводу поновлення на роботі, також на його утриманні знаходиться малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

По відношенню до поданого позивачем клопотання слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави».

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Відстрочка – це встановлення судом більш пізнього строку сплати судового збору, як це передбачено законом, а саме ч.4 ст. 177 ЦПК України.

Основна умова, за якою може мати місце відстрочка чи розстрочка, - це майновий стан сторони, який повинен бути підтверджений суду достовірними доказами.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Фактичний аналіз змісту вищевказаних законодавчих норм свідчить про те, що процесуальна можливість відстрочки судом належних до оплати судових витрат, зокрема й судового збору, належить до дискреційних повноважень суду, а тому немає імперативного характеру.

В свою чергу судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати цивільних справах» роз`яснено, що відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Основна умова, за якою може мати місце відстрочка чи розстрочка, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати - це майновий стан сторони, який повинен бути підтверджений суду достовірними доказами.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ЦПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, належних і допустимих доказів на підтвердження майнового стану позивача, який би давав підстави для задоволення клопотання про відстрочку сплати судового збору, позивачем суду не надано.

Долучена позивачем до клопотання довідка Луцької ДПІ Луцького управління Головного управління ДПС у Волинській області від 02.03.2020 року, свідчить про отримані доходи позивачем за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, а тому не може достовірно підтверджувати майновий стан на момент звернення до суду з позовом. Та обставина, що в Луцькому міськрайонному суді розглядається справа про поновлення ОСОБА_1 на роботі також не може слугувати підставою для відстрочки сплати судового збору за звернення до суду із даною позовною заявою.

Відстрочка сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду з позовною заявою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Позивач не надав суду достатніх доказів, які б свідчили, що за своїм майновим станом, останній позбавлений можливості сплатити судовий збір, а відтак відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. 136 ЦПК України, ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», суддя,-

постановила:

В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Луцьккооптранс» Волинської облспоживспілки», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Виконавчий комітетет Луцької міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на майно та скасування державної реєстрації права власності попередніх власників- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.