Рішення № 883233, 12.02.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

12.02.07 Справа № 332/17-06

За позовом Комунального підприємства "Білоцерківтепломережа"

до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи

ОСОБА_1

про стягнення 2964,70 грн.

Суддя Суховий В.Г.

Представники:

позивача: Колесник Т.А.;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № 332/17-06 за позовом Комунального підприємства "Білоцерківтепломережа" до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 2964,70 грн. заборгованості, з яких 2501,71 грн. -основний борг, 31,82 грн. -пеня, 361,33 грн. - інфляційні та 69,84 грн. -3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору НОМЕР_1 на споживання теплової енергії щодо оплати отриманої теплової енергії.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних документів розгляд справи відкладався.

Позивач подав клопотання, в якому він просить зменшити суму позову на 31,82 грн. - пені, а в решті позовних вимог просить задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та інших витребуваних ухвалами суду документів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою (АДРЕСА_1), яка відповідає і адресі зазначеній самим відповідачем у Договорі НОМЕР_1 на споживання теплової енергії. Ухвали суду від 13.12.2006р. та 19.01.2007р. були повернуті поштовим відділенням зв'язку з відмітками на конвертах “за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі від 13.11.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення НОМЕР_2 в графі “вручено 28.11.2006р. особисто ОСОБА_1”.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:

25.06.2002р. між Комунальним підприємством "Білоцерківтепломережа" та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір НОМЕР_1 на споживання теплової енергії (далі Договір) та Додаткову угоду НОМЕР_3 до Договору. За цим договором “Теплопостачальна організація” (далі - Позивач) бере на себе зобов'язання постачати “Споживачеві” (далі - Відповідач) теплову енергію, а “Споживач” виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.3 розділу 6 Договору розрахунки “Споживачем” виконуються в термін до 10-го числа наступного місяця на підставі рахунків-фактури, які направляються “Споживачеві” “Теплопостачальною організацією”.

На підставі Договору НОМЕР_1 на споживання теплової енергії та Додаткової угоди НОМЕР_3 до Договору позивач передав, а відповідач прийняв теплову енергію за період з вересня 2004р. по жовтень 2006р. на загальну суму - 4734,09 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі теплової енергії.

На виконання умов договору щодо його оплати, позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури (копії в матеріалах справи).

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково, а саме сплатив 2232,39 грн. про що позивач зазначив в позовній заяві.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію згідно з Договором НОМЕР_1 та Додатковою угодою НОМЕР_3 до Договору станом на 01.11.2006р. становить -2501,71 грн.

Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами Договору.

За змістом п.4 Прикінцевих положень ГК України та п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності вказаними законами, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Отже, у зв'язку з існуванням обов'язку відповідача сплатити заборгованість перед позивачем на момент прийняття рішення у справі, господарський суд при винесенні даного рішення керується положеннями ГК України від 16.01.2003р. та ЦК України від 16.01.2003р.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України та умовами Договору замовник зобов'язаний оплатити продукцію в строки обумовлені Договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за одержану теплову енергію за Договором НОМЕР_1 та Додатковою угодою НОМЕР_3 до Договору 2501,71 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 361,33 грн. -інфляційних та 3% річних у розмірі 69,84 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) на користь Комунального підприємства "Білоцерківтепломережа" (09109, Київська області, м. Білі Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) 2932,88 грн. - заборгованості, з яких 2501,71 грн. -основний борг, 361,33 грн. -інфляційних, 69,84 грн. - 3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя