Рішення № 88322798, 18.03.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1193/19

провадження № 2/631/331/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Ракової С. А.

заочно та усно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та інтерес якої діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ «Про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням»,-

в с т а н о в и в:

18 листопада 2019 року до Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та інтерес якої діє адвокат Мякота Т. М. до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ «Про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням», яка зареєстрована під вхідним № 8080/19-вх., на обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 . В зазначеному будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який фактично не проживає в будинку з 2014 року. Добровільно знятись з реєстрації відповідач не бажає, що порушує її права власника щодо користування та вільного розпорядження майном. Тому просили визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщення, яке розташовано за адресом: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати (а. с. 2 – 4).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, причиною своєї неявки не повідомив, але використався правом, визначеним частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за ордером – адвоката Мякоти Т. М.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мякота Т. М що діє за ордером на надання правової допомоги від 23.09.2019 року (серії ПТ № 063624), виданим на підставі договору про надання правової допомоги (договору про надання юридичних послуг № 70/19, укладеного 09.09.2019 року між нею та ОСОБА_3 ), а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії НОМЕР_1 ), виданого 21.03.2017 року Радою адвокатів Полтавської області, у судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, однак надала заяву, зареєстровану під вхідним № 1621/20-вх від 12.03.2020 року, з проханням справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі й просить його задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення (а. с. 19, 20, 21, 22, 63).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИу судове засідання теж не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак від селищного голови Єсіна О. надійшла заява, зареєстрована під вхідним № 8971/19-вх від 23.0312.209 року, з проханням справу розглянути за відсутності представника третьої особи, проти задоволення позову не заперечує (а. с. 40).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання теж не з`явився, про місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України (шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі Судової влади України), про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав (а. с. 34, 35 – 36, 48, 49 – 51, 60, 61 – 62).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача та представника третьої особи свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання позивачем та його представником особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, яка належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, і від якої не надійшло заяви про розгляд справи за її відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував позивач та її представник.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Так, відповідно до договору купівлі – продажу, посвідченого державним нотаріусом Нововодолазького державної нотаріальної контори Зміївською Т. М. 20.11.1992 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2908, колгосп імені Щорса, від імені якого діє ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 Ѕ частину жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 6 – 7, 8).

Відповідно до будинкової книги за адресом: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9 - 11).

Згідно акту депутата округу № 5 Нововодолазької селищної ради Людоговського М. К. від 17.10.2019 року, в домоволодінні за адресом: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але фактично не проживає з 2014 року (а. с. 16).

Згідно повідомлення начальника Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківської області Глущенка А. В. від 10.10.2019 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 , в період часу з 2014 року по 27.09.2019 року до Нововодолазького ВП Первомайського ВП ГУНП в Харківській області не звертався (а. с. 17).

Як убачається з паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 27.02.2002 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 5).

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Конституції України, Цивільного кодексу України та Житлового кодексу України.

Так, з огляду на положення статті 47 Конституції України та статті 1 Житлового кодексу України кожен громадянин має право на житло.

У свою чергу, положеннями частини четвертої статті 9 Житлового кодексу України закріплена гарантія кожного громадянина, відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як убачається з положень статті 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку /стаття 72 Житлового кодексу України/.

Згідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України у пункті 10 своєї Постанови Пленуму “Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” № 2 від 12 червня 1985 року у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням /стаття 71 Житлового кодексу України/, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності /перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо/ суд може продовжити пропущений строк.

На підставі частини 2 статті 405 Цивільного кодексу України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статей 319, 321 та 391 Цивільного кодексу України - власник житла має право вимагати усунення будь яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Як убачається зі статті 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Таким чином, оцінюючи надані позивачем докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого року відсутній у спірному житлі без поважної причини, а тому він втратив право користування житловим приміщенням за адресом: АДРЕСА_1 .

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

На підставі приписів частини 1, абзацу 2 підпункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у 2019 році.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 року (із змінами та доповненнями) з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1921 гривень, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 768,40 гривень, виходячи з розрахунку: 1762 гривень х 0,4 = 768,40 гривень.

На виконання вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви ОСОБА_1 додала документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 768,40 гривень (а. с. 1).

Частина 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:

1) чи повязані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 768,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтею 47 Конституції України, статтями 1, 9, 71, 72 та 150 Житлового кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року “Про деякі питання, які виникають у практиці застосування судами Житлового кодексу України”, статтями 319, 321, 391 та частиною 2 статті 405 Цивільного кодексу України, пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23.11.2018 року (із змінами тадоповненнями),статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 – 19, 23, 76 – 81, 89, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 – 289, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та інтерес якої діє адвокат Мякота Тетяна Миколаївна до ОСОБА_2 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача – НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ «Про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням»– задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житлом в житловому будинку, розташованому за адресом: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Іншими учасниками судового процесу заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем або апеляційної скарги іншими учасниками справи, якщо їх не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_3 ), паспорт громадянина України ( НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, паспорт громадянина України ( НОМЕР_4 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці відповідача: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА,місцезнаходження (вулиця Донця Григорія, будинок № 14, селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04397997).

Рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко