Рішення № 8832007, 30.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.03.10 р.                     Справа № 40/43                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Тітовій С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

приватного підприємства „Холодторг”, м. Маріуполь

до відповідача приватного підприємства фірми „ТИТАНІЯ”, м. Маріуполь

про визнання права

за участю:

представників сторін:

від позивача: Продун А.М. – юрисконсульт; Романенко Т.І. - директор

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Холодторг” звернулося до господарського суду з позовними вимогами до приватного підприємства фірми „ТИТАНІЯ” про визнання права власності на рухоме майно, зокрема:

·          два вагони – холодильника, які розташовані на території адміністративно-торговельного комплексу за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Торгова, 2, на позначені на складеній Комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” технічній документації літерами Б-1, Г-1.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи доводи позивача, суд встановив:

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 грудня 2002 року приватне підприємство „Холодторг” відповідно до договору купівлі – продажу №6, укладеного з приватним підприємством „ МОБ-ХОЛОДТОРГ”, набуло право власності на адміністративно-торговий комплекс площею 571,2 кв.м., розташований за адресою: Донецької області, м. Маріуполь, вул. Торгова, б.2, вартістю 9800 грн.

25 грудня 2002 року відповідно до акту приймання-передачі зазначені торговий комплекс був фактично переданий у власність приватного підприємства „ Холодторг” і на момент передачі складався із:

Ш          адміністративно – торгового комплексу, зазначеного в технічному паспорті: літ. А-1, загальною площею 352,8 кв.м.;

Ш          корпуса, зазначеного у технічному паспорті: літ. В-2, загальною площею 188,3 кв.м;

Ш          сторожки, зазначеної у технічному паспорті: літ. Д-2, загальною площею 17,5 кв.м;

Ш          житлового блоку, зазначеного у технічному паспорті: літ. Ж-1, загальною площею 17,5 кв.м.;

Ш          трьох холодильників, зазначених у технічному паспорті: літ. Б-1, Е, Г.

8 серпня 2005 року за вихідним №2 приватне підприємство фірма „ ТИТАНІЯ” пред’явило на адресу приватного підприємства „ Холодторг” вимогу про передачу йому вагонів-холодильників, як знаходяться на території підприємства позивача, та звернулося у подальшому до Жовтневого РО Маріупольського МУ з заявою про викрадення вказаного майна.

За наслідками такого звернення було порушено кримінальну справу, в ході розслідування якої відповідачем було заявлено позов про стягнення вартості майна на суму 28000 грн. До наступного часу, кримінальна справа відносно колишнього директора приватного підприємства „ МОБ – ХОЛОДТОРГ” Романенко В.О., за ознаками статті 191 частини 5 Кримінального кодексу України „Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем”, Жовтневим районним судом м. Маріуполя не розглянута.

Вимоги відносно оспорювання права власності на вагон –холодильник приватне підприємство „ Холодторг” обґрунтовує наступними обставинами.

Так, 15 липня 2000 року між приватною фірмою „ТИТАНІЯ”, надалі Замовник, та приватним підприємством „МОБ-ХОЛОДТОРГ”, надалі Постачальник, було укладено договір, за змістом якого вбачається:

-          пункт 1.1 „ Замовник замовляє та оплачує, а Постачальник поставляє б/к вагон-холодильник БМЗ, товар за найменуванням, надалі „Товар”, з електрохолодильним обладнанням у справному стані”;

-          у пункті 2.1 договору передбачено, що: „Поставка товару проводиться протягом 2-х днів після оплати в касу підприємства Постачальника”;

-           пунктом 3.1 сторонами було визначено, що: „Ціна товару, що поставляється, складає 28000 грн.

З урахуванням умов договору, приватне підприємство „ МОБ-ХОЛОДТОРГ” згідно накладної ОЗВЕ №1 від 15.07.2000р. відвантажило на адресу приватної фірми „ТИТАНИЯ” холодильник вартістю 23333 грн. 33 коп., у тому числі ПДВ в сумі 4666 грн. 67 коп., а всього вартістю 28000 грн.

За період з 17 липня 2000 року по 28 липня 2000 року приватна фірма „ТИТАНИЯ” здійснила оплату отриманої продукції згідно квитанцій до прибуткових ордерів:

ь          №2 від 17.07.2000р – 3000 грн.;

ь          №3 від 18.07.2000р. -3000 грн.;

ь          №4 від 19.07.2000р. – 3000 грн.;

ь          №5 від 20.07.2000р. – 3000 грн.;

ь          №6 від 21.07.2000р. – 3000 грн.;

ь          №7 від 24.07.2000р. - 3000 грн.;

ь          №8 від 25.07.2000р. – 3000 грн.;

ь          №9 від 26.07.2000р. – 3000 грн.;

ь          №10 від 27.07.2000р. – 3000 грн.;

ь          №11 від 28.07.2000р. – 3000 грн.;

Загальна сума оплати становить 30000 грн.( за договірною ціною у 28000 грн.). а у квитанціях щодо призначення платежу було визначено : „за холодильник згідно накладної №1 від 15.07.2000р.”.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що між приватним підприємством фірма „ТИТАНІЯ”, надалі Замовник, та приватним підприємством „ МОБ-ХОЛОДТОРГ”, надалі Виконавець, було укладено договір, надалі Договір, на відповідальне зберігання №1 від 28.07.2000р., відповідно до якого Замовник передав, а Виконавець прийняв на відповідальне зберігання низькотемпературний вагон-холодильник, якого було встановлено по вул. Торговій, б.2. Придбане за накладною №1 від 15.07.2000 року обладнання було сплачено згідно прибуткових ордерів №№ 2-11, що відповідає пункту 1 Договору.

Втім, засновник приватного підприємства „ МОБ-ХОЛОДТОРГ” Романенко В.О. прийняв рішення про ліквідацію вказаного підприємства, у зв’язку з чим у газеті „Рената” від 24.10.02р. було розміщено оголошення та встановлено строк протягом двох місяців для пред’явлення та задоволення вимог кредиторів. Приватне підприємство „ТИТАНІЯ” протягом вказаного строку майно не витребувала. По витіканню двох місяців, а саме 24.12.02р., приватним підприємством „ МОБ-ХОЛОДТОРГ” був укладений договір купівлі-продажу згідно якого право власності на всі вагони - холодильники у кількості трьох, перейшло до приватного підприємства „ Холодторг”. За період з 24.12.02р. по 08.08.05р. відповідачем не було пред’явлено вимог про витребування майна.

Органами місцевого самоврядування, а саме розпорядженням Маріупольського міського голови від 17.06.03р. за № 633р було скасовано державну реєстрацію приватного підприємства „ МОБ-ХОЛОДТОРГ”, у зв’язку з чим воно було вилучено із Державного реєстру підприємств, установ та організацій України.

Засновник приватного підприємства „ МОБ-ХОЛОДТОРГ” Романенко В.О. стверджує, що Договір від 15.07.2000р. носив безтоварний характер та був складений та підписаний на прохання директора та засновника приватного підприємства „ТИТАНІЯ” Засецького О.М. з метою надання останньому можливості транспортування однотипного товару. Фінансова – господарська операція по відчуженню майна не відображена у бухгалтерському обліку приватного підприємства „МОБ-ХОЛОДТОРГ”, та у бухгалтерському обліку приватної фірми „ТИТАНІЯ”. Крім того, приватним підприємством „ТИТАНІЯ” не надало відомостей про джерело отримання грошових коштів на оплату вартості товару.

Оскільки набуття права власності приватного підприємства „ Холодторг” на спірне рухоме майно підтверджується доказами у справі позивач, як власник майна згідно вимог ст.ст. 16, 316, 328, 334, 392 ЦК України наполягає на своїх позовних вимогах щодо визнання за ним права власності на спірне майно.

Дослідивши матеріали справи, надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача обґрунтовані:

За договором від 15.05.2000р. не були визначені індивідуальні ознаки майна, а саме, який вагон – холодильник БМЗ поставляється. Фактично на території адміністративно - торгового комплексу приватного підприємства „Холодторг” облаштовано два однотипних вагона-холодильника і вони відрізняються один від одного лише за номерами заводу – виробника.

Згідно пункту 3.1 Договору від 15.07.2000р. товар повинен бути поставлений протягом двох днів після оплати його вартості. „Накладна на відвантаження ОЗВЕ” №1 від 15.07.2000р. не може вважатися належним доказом щодо передачі права власності на вагон-холодильник оскільки:

Ш          найменування товару в накладній не співпадає з найменуванням товару в Договорі від 15.07.2000р.;

Ш          відсутнє посилання на Договір від 15.07.2000р., як підставу відвантаження;

Ш          накладна складена до дати видачі квитанцій до прибуткових ордерів №№2-11, за якими за ствердженням відповідача проведена оплата товару за Договором від 15.07.2000р.

Не належить до доказів оплати товару за Договором від 15.07.2000р. і квитанції до прибуткового ордеру за №№ 2-11, оскільки відповідно до вимог бухгалтерського обліку передбачене складання „ квитанції до прибуткового касового ордеру”, ані „квитанція до прибуткового ордеру”.

У квитанціях до прибуткових ордерів вказано призначення платежу, зокрема: ..” як холодильники відповідно до накладної №1 від 15.07.2000р.” Натомість, у накладній на відвантаження ОЗВЕ №1 від 15.07.2000р., ані у квитанціях до прибуткових ордерів №№-2-11 відсутні відомості щодо виконання зобов’язань за Договором від 15.07.2000р. Також слід зазначити, що акт приймання-передачі за договором на відповідальне зберігання №1 від 28.07.2000р. не складався.

Згідно статей 35, 36 Закону України від 27.03.91р. за №887- Х11 „Про підприємства в Україні” ( в редакція, що діяла на час винесення рішення про ліквідацію приватного підприємства „МОБ – ХОЛОДТОРГ”), ліквідація підприємства здійснювалася ліквідаційною комісією, яка утворювалася власником або уповноваженим ним органом. Ліквідаційна комісія діє у межах повноважень визначених законом. Ліквідаційна комісія вирішує питання щодо стягнення дебіторської заборгованості та повідомлення кредиторів про ліквідацію підприємства тощо.

Претензії кредиторів підприємства, яке ліквідується задовольняються з майна цього підприємства. Майно, що залишилося після задоволення вимог (претензій) кредиторів і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника.

Приватне підприємство „ ТИТАНІЯ” протягом двох місяців претензій приватному підприємству „ МОБ – ХОЛОЛДТОРГ” не заявляло, що підтверджує безтоварність Договору купівлі-продажу від 15.07.2000р. Тобто, 24.12.02р. приватне підприємство „МОБ-ХОЛОДТОРГ” правомірно уклало договір купівлі-продажу адміністративно-торговельного комплексу, куди і увійшли та розташовані на його території три вагони –холодильники, а приватне підприємство „Холодторг” правомірно придбало вказане майно.

25 грудня 2002 року приватне підприємство „ МОБ-ХОЛОДТОРГ” передало, а приватне підприємство „ Холод торг” прийняло у постійне користування адміністративно - торговий комплекс”, розташований за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Торгова, 2, у тому числі і три вагони – холодильники. Договір купівлі продажу від 24.12.02р. підлягав державної реєстрації у Комунальному підприємстві „ Маріупольському бюро технічної інвентаризації”.

Законодавець встановлює, що позов про визнання права – це превентивна форма захисту права. Такий позов може пред’являтися, коли право ще не порушене, але існує загроза його порушення. Виходячи із змісту статті 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, як визнання права, який може виникати з рішення суду тільки у випадках, прямо встановлених актами цивільного законодавства.

Частина перша статті 316 ЦК України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Під захистом права розуміється державно – примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зазначена стаття стосовно підстав набуття права власності встановлює принцип “все дозволено”, крім того, що „заборонено” законом. Закріплюється презумпція правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду.

Стаття 334 ЦК України визначає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. За вимогами ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Тобто, позов про визнання права власності може пред’являтися у тому випадку, коли зацікавлена особа яка звертається до суду з таким предметом позову, довела та надала суду докази з урахуванням конкретних обставин справи про вчинення відповідачем дій, які можуть бути розцінені як невизнання його права власності.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Стаття 34 ГПК України визначає допустимість доказів у справі, які суд приймає у випадку належності їх до справи. Ніякі докази для суду не мають заздалегідь встановленої сили (стаття 43 ГПК України).

Однак, обставини справи свідчать про порушення приватним підприємством фірмою „ ТИТАНІЯ” право власності приватного підприємства „ Холодторг” на спірне майно. Відповідно до засобів масової інформації приватне підприємство „МОБ-ХОЛОДТОРГ” було ліквідовано, а відповідач у справі – приватне підприємство фірма „ТИТАНІЯ” вимоги щодо повернення майна протягом двох місяців згідно вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. №2343-ХІІ після опублікування у газеті „ Рената” від 24.10.02р. – не заявив. Приватне підприємство фірма „ ТИТАНІЯ” втратило право на повернення спірного майна, а приватне підприємство „МОБ-ХОЛОДТОРГ” передало приватному підприємству „Холодторг” вагони – холодильники. Таким чином, позивач у справі – приватне підприємство „Холодторг” є власником цього майна.

Факт невизнання такого права підтверджено матеріалами справи . В свою чергу відповідач таких доказів та заперечень відносно заявлених позивачем вимог суду не надав.

За такими обставинами, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. У зв’язку з чим слід визнання за приватним підприємством „Холодторг” право власності на майно, зокрема:

·          два вагони – холодильники, які розташовані на території адміністративно-торговельного комплексу за адресою : Донецька область, м. Маріуполь, вул. Торгова, 2, на позначені на складений Комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” технічній документації літерами Б-1, Г-1.

Витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються згідно вимог ст.ст. 44.49 ГПК України на відповідача у справі – приватне підприємство фірму „ ТИТАНІЯ”.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 316, 328, 392, ЦК України, ст. 181 ГК України ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, ч.ч. 2,3 ст. 85 ГПК України, суд

          В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного підприємства „ Холодторг” до приватного підприємства фірми „ ТИТАНІЯ” щодо визнання права власності на майно задовольнити.

2. Визнати за приватним підприємством „Холодторг” право власності на майно, зокрема:

·          два вагони –холодильники, які розташовані на території адміністративно-торговельного комплексу за адресою : Донецька область, м. Маріуполь, вул. Торгова, 2, на позначені на складеній Комунальним підприємством „Маріупольське бюро технічної інвентаризації” технічній документації літерами Б-1, Г-1.

3. Стягнути з приватного підприємства фірма „ ТИТАНІЯ”, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Моцарта 16/10, ід. код 30432164, на користь:

- приватного підприємства „ Холодторг”, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Торгова, 2, ід.код. 31738241, витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя