Рішення № 88316481, 16.03.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 465/7848/18

пр.№ 2/464/717/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2020 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Горбань О.Ю.,

секретар судового засідання Бігун Ю.І.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2010 року в розмірі 112 772, 26 грн. та судових витрат в розмірі 1762 грн. Обґрунтовує позов тим, що 17 грудня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 13700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Банком виконано зобов`язання за кредитним договором та надано відповідачу грошові кошти, обумовлені договором, однак відповідачем неналежним чином виконується обов`язок по його поверненню. Станом на 31.10.2018 заборгованість за кредитним договором становить 264 357,23 грн. з яких 10 131,36 грн. - заборгованість за кредитом, 251 425,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2800 грн. заборгованість за пенею та комісією. Оскільки відповідач порушив умови зобов`язань щодо повернення суми кредиту, не погашає заборгованість, тому представник позивача користуючись своїм правом, просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 112772, 26 грн. в примусовому порядку.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 12 липня 2019 року позов задоволено і вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.12.2010 у розмірі 112 772 (сто дванадцять тисяч сімсот сімдесят дві) гривні 26 копійок, яка складається: заборгованість за кредитом - 10 131, 36 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом з 17.12.2010 по 30.10.2017 - 102 640, 90 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова 21 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 12 липня 2019 року, призначено справу для розгляду в спрощеному позовному провадженні.

05.03.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно між ним та АТ КБ «Приватбанк» укладений кредитний договір № б/н від 17 грудня 2010 року у розмірі 13 700 грн. Однак із позовними вимогами банку він не погоджується виходячи з правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17. Разом із тим вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому просить відмовити у позові.

Представник позивача за викликом суду не прибув, повідомлявся належно. Суд з врахуванням клопотання про розгляд справи у їх відсутності вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив частково, вказав, що дійсно десять років назад уклав кредитний договір, на протязі тривалого часу повертав кредитні кошти, однак у зв`язку із складною фінансовою ситуацією не мав змоги погасити кредит повністю. Просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом.

Представник відповідача Жеруха Р.С. в судовому засіданні надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву. Просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши вступні слова відповідача та його адвоката, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав

Судом встановлено, що 17 грудня 2010 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та відповідачем укладено кредитний договір №б/н. Згідно умов позивач надав відповідачу кредит у розмірі 13700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за його користування, можливу неустойку (пеню, штраф) в обумовлені договором строки, що підтверджується кредитним договором .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 17.12.2010, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, штрафних санкцій, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (17.12.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (27.12.2018), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, у відповідності до ст.81 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях

У заяві позичальника від 17 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених ч.2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.12.2010 у вигляді заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна наведеним вище висновкам суду правова позиція, викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 342/180/17), яка відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинна враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про безпідставність стягнення з відповідача заборгованості у виді процентів за користування кредитом, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10131,36 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки з розрахунку, наданого позивачем вбачається, що відповідач провів платіж 31.08.2016 в розмірі 100 грн., що не спростовано відповідачем, а з даним позовом позивач звернувся 27.12.2018. тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1762 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 158 грн 23 коп.

На підставі ст.ст.509, 525-526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 625, 1046-1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 12, 76, 89, 141, 247, 258-259, 263, 265 ЦПК України,-

у х в а л и в:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.12.2010 у розмірі 10 131 (десять тисяч сто тридцять одна) грн. 36 коп.

В решті позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 17.12.2010 по 30.10.2017 в розмірі 102 640, 90 грн. - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 158 грн. 23 коп. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18.03.2020.

Суддя О.Ю.Горбань