Ухвала суду № 88315272, 17.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19805/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Капшитар Володимира Олександровича,

установив:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла скарга на дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Капшитар В.О., в якій скаржник просить визнати неправомірними дії виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 60285918 від 11.10.2019 року. Скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження відкрито незаконно, так як станом на 11.10.2019 року вже було відкрито виконавче провадження № 57730719 на підставі постанови приватного виконавця Плесюка О.С. від 19.11.2018 року. Однак, державний виконавець не здійснив перевірку наявності інформації у реєстрі боржників, та відкрив провадження на стягнення коштів, які вже стягуються приватним виконавцем. Окрім того, вона на даний час боргові зобов`язання вирішила з АТ «Укрсоцбанк», який не має до неї жодних претензій. Вважає дії виконавця незаконними і з тих підстав, що сплинув трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

До суду скаржник не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи сповіщалась згідно норм процесуального законодавства. У матеріалах справи міститься заява представника про слухання справи без їх присутності.

До суду представник стягувача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

До суду виконавець не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Дана скарга надійшла до Дніпровського районного суду м. Києва 09.12.2019 року (подана поштою 06.12.2019 року).

09.12.2019 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 20.12.2019 року по даній справі відкрито провадження, витребувано матеріали виконавчого провадження.

20.02.2020 року, 24.02.2020 року та 27.02.2020 року надійшли копії виконавчого провадження № 60285918.

В суді встановлено, що 20.03.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/4288/15-ц на стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 565 574,26 грн.

11.10.2019 року старшим державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Капшитар В.О. відкрито виконавче провадження № 60285918.

Як убачається з клопі виконавчого листа, він неодноразово пред`являвся для виконання в примусовому порядку.

З наданих скаржником документів слідує, що 19.11.2018 року приватним виконавцем Плесюком О.С. відкрито виконавче провадження № 57730719. Підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. виданий 31.10.2017 року, зареєстрований за № 24970, яким стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_2 боргу у розмірі 61 650,85 грн.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 18 ЦПК України визначено, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою, - караються штрафом від семисот п`ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом установлено, що відносно скаржника відкрито два виконавчих провадження - № 57730719, відкрито приватним виконавцем з приводу виконання виконавчого напису нотаріуса, та № 60285918, відкрите державним виконавцем з приводу виконавчого листа, виданого судом. Дані виконавчі провадження відкриті на підставі різних виконавчих документів, що свідчить про правомірність дій державного виконавця. В цій частині суд не погоджується з твердженнями скаржника, вважає їх такими, що суперечать діючому законодавству України.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців. Інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до п. 5 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2016 року) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2016 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Не погоджується суд і з тим, що строк пред`явлення виконавчого листа № 755/4288/15-ц сплинув, оскільки, даний виконавчий лист неодноразового пред`являвся до виконання.

Згідно норм ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документу до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом.

Строки пред`явлення виконавчого документу до виконання перериваються його пред`явленням до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного для після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у справі № 3-698гс16.

Наданий стороною скаржника договір відступлення права вимоги № 21/11/19ВП від 21.11.2019 року судом не враховується, оскільки сторона не обгрунтувала на підтвердження чого, чи спростування чого даний документ. Крім того, вказаний договір укладений 21.11.2019 року і не може мати будь-яке відношення до постанови державного виконаввця про відкриття виконавчого провадження, яка є предметом спору, і яка була винесена 11.10.2019 року.

Таким чином, аналізуючи норми діючого законодавства та обґрунтування скаржника, суд дійшов висновку, що скарга є безпідставною.

З огляду на викладене, суд, враховуючи матеріали справи (докази надані скаржником та суб`єктом оскарження), вимоги законодавства, дійшов висновку, що державний виконавець діяв в рамках закону, і підстав для задоволення скарги немає. Викладені скаржником обґрунтування не знайшли свого підтвердження в суді, та спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 18, 76-89, 258, 259, 260, 353, 354, 447-451, 453 ЦПК України,

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», на дії державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Капшитар Володимира Олександровича - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення 17.03.2020 року.

Суддя: