Рішення № 88313097, 11.03.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/800/20

Справа № 522/4436/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про зобов`язання не чинити перешкоди у виховані та спілкуванні з донькою за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, яким просить зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіку зустрічей відповідно до висновку відділу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перебування позивача у рейсі далекого плавання відповідачка розлучилася з ним та переїхала з донькою на орендовану квартиру за невідомою позивачу адресою. До 2016 року він дуже рідко бачив доньку в торгових центрах, а у 2016 року ОСОБА_2 взагалі заборонила позивачу бачитися з донькою та використовувала спілкування дитини з метою шантажу, адже хотіла погасити її кредит в розмірі 18300 дол. США перед ПАТ «Марфін Банк». Висновок органу опіки та піклування, яким встановлено способи участі виховані доньки ОСОБА_2 не виконує.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 08.05.2019 року.

До суду 07.05.2019 року надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Врона А.В., згідно якого просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне. У ОСОБА_1 наявні заборгованість зі сплати аліментів, яка на момент подачі позову становить 38 000 грн., та позивач намагався її уникнути, шляхом звернення до суду з позовом про скасування актового запису, де його вказано батьком ОСОБА_3 ОСОБА_1 виконувала висновок органу опіки та піклування, втім позивач не з`являвся на зустрічі з дитиною, про що відповідач сповістила службу у справах дітей, в свою чергу ОСОБА_1 надіслав лист про те, що на умовах, які визначені висновком бачитися з дитиною не буде. ОСОБА_1 за власним бажанням ухиляється від здійснення батьківських прав, ніяких перешкод у спілкуванні з донькою йому не чинить ні відповідач ні хтось інший.

У зв`язку з неявкою відповідача та подачею представником клопотання про відкладення у підготовчому засіданні 08.05.2019 року розгляд справи було відкладено на 10.07.2019 року.

До суду 08.05.2019 року надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, згідно якої просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_3 .

В обґрунтування зустрічного позову відзначено, що батько ухиляється від виховання доньки. Мотивування зустрічного позову тотожне раніше поданому відзиву.

У підготовчому засіданні 10.07.2019 року було прийнято зустрічний позов, з метою підготовки відзиву, розгляд справи відкладено до 28.08.2019 року.

До суду 26.07.2019 року надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов, згідно якого вказує, що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав, адже він хоче та може брати участь у виховані дитини та не здійснив нічого для позбавлення його зв`язку з донькою.

В результаті проведених підготовчих дій, у підготовчому засіданні 28.08.2019 року протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 24.10.2019 року.

Ухвалою суду від 17.10.2019 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді, провадження у справі зупинено.

Ухвалою судді Домусчі Л.В. від 18.10.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Бондаря В.Я.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 24.10.2019 року.

У зв`язку з неявкою позивача та третьої особи судове засідання 24.10.2019 року було відкладено до 03.12.2019 року.

У судовому засіданні 03.12.2019 року ОСОБА_2 та її представник Врона А.В. вважали за неможливе розглядати справу за такої явки та просили відкласти розгляд справи. Клопотання задоволено, наступне судове засідання призначено на 30.01.2020 року.

Врона А.В. у судовому засіданні 30.01.2020 року просив відкласти розгляд справи, клопотання представника відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 11.03.2020 року.

У судовому засіданні 11.03.2020 року було допитано свідка ОСОБА_5 , яка пояснила, що є рідною сестрою позивача, вказала, що позивач стояв на обліку з приводу нав`язливих станів у зв`язку з перенесеною черепно-мозковою травмою в дитинстві, втім він людина розважлива. За життя він багато пиячив та двічі був кодований. Пояснила, що ОСОБА_1 бажає бути батьком, проте він не може йти на жертви заради дитини, втім зазначила, що свідком спілкування позивача з донькою вона не була.

Малолітня ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що тато їй не телефонує, до школи не приходить, подарунків не дарує. На запитання судді вказала, що не хоче спілкуватися з татом, але з хорошим татом вона б хотіла гуляти, ходити в кіно.

ОСОБА_2 та її представник Врона А.В. заперечували проти задоволення позову, підтримали позовні вимоги за зустрічним позов.

Представник третьої особи - ОСОБА_7 вказала, що підтримує позовні вимоги відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради також вказала, що в 2019 році орган опіки та піклування прийняли рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції (а.с.12).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №1512/4733/2012 від 04.07.2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнуто ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі ј частини від заробітку щомісячно починаючи з 02.04.2012 року до 22.04.2028 року (а.с.13).

Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради висновком №01-11/703 від 01.06.2016 року вирішив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати зустрічам і спілкуванню батька ОСОБА_1 у виховані малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено способи участі шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожну другу та третю суботу місяця з 14:00 до 19:00 год., у присутності матері, а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків (а.с.14).

Вищевказаний висновок залишається дійсним про що свідчить лист служби у справах дітей надісланий адвокату Врону А.В. за №10745 від 12.11.2019 року (а.с.164).

З висновку експерта №111 Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» вбачається, що експертиза щодо встановлення батьківства ОСОБА_1 проведена на підставі ухвали судді Бойчука А.Ю. в справі №522/1404/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини (а.с.16-19).

ОСОБА_2 зверталася до служби у справах дітей Одеської міської ради з листом від 08.06.2016 року, яким повідомляла невиконання ОСОБА_1 висновку, вказувала, що ОСОБА_1 лише телефонує та погрожує доньці (а.с.38). Додано електронний лист написаний ніби то ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 , втім такий лист не може взятися судом до уваги, у зв`язку з відсутністю ідентифікуючих даних учасників переписки (а.с.39).

ОСОБА_1 звертався до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради з заявою від 23.08.2018 року щодо невиконання ОСОБА_2 висновку органу опіки та піклування, про що свідчить відповідь ПРА ОМР №1-2698 від 31.08.2018 року, якою рекомендовано звертатися до суду (а.с.15).

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування висновком №01-13/220/1вих встановила цільове використання ОСОБА_2 коштів сплачених як аліменти(а.с.42-43).

З характеристики ОСОБА_3 наданої Одеським навчально-виховним комплексом №90 ім. О.С. Пушкіна від 07.05.2019 року вбачається, що до шкоди за період навчання дитини, тобто з 01.09.2018 року приходить лише ОСОБА_2 , батько дитини жодного разу не з`являвся (а.с.69).

Супровід малолітньої ОСОБА_8 на курси з корекції мовлення, які вона відвідує з 23.01.2019 року здійснює ОСОБА_2 (а.с.70).

З листа Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка №3» Одеської міської ради від 08.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку у невролога з діагнозом: моторний тик. При відвідуванні дитини вдома та на амбулаторних прийомах з дитиною завжди знаходиться мати - ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_1 присутній не був (а.с.72).

З характеристики наданої тренером-викладачем відділення спортивної акробатики Комунального позашкільного навчального закладу «Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1» ОСОБА_9 вбачається, що мати ОСОБА_3 піклується та підтримує доньку, а батько до школи ніколи не з`являвся (а.с.74).

Сусідка ОСОБА_2 також вказує, що доньку ОСОБА_8 відповідачка виховує одна, батька дитини сусідка - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ніколи не бачили (а.с.75, 76).

З розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Гуменюк В.В. від 11.01.2018 року, виконавче провадження №52716802 вбачається, що станом на 01.01.2018 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментам становить 38 000 грн. (а.с.41).

З розрахунку заборгованості по аліментам складеного державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Накул В.Ю., виконавче провадження №52716802 вбачається, що станом на 01.05.2019 року заборгованість по аліментам становить 22 500 грн. (а.с.77).

З розрахунку заборгованості по аліментам складеного державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Шарапою Д.С., виконавче провадження №52716802 вбачається, що станом на 01.06.2019 року заборгованість по аліментам становить 15 000 грн. (а.с.78), в іншій довідці розмір станом на 01.06.2019 року вказаний як 5000 грн. (а.с.97).

Станом на 01.10.2019 року заборгованість по аліментам ОСОБА_1 відсутня (а.с.168).

Сторони не заперечують, що донька ОСОБА_8 проживає з мамою, проте зареєстрована дівчинка разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.96).

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини й протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Втім доказів, винної поведінки ОСОБА_1 в ухиленні від спілкування з донькою з матеріалів справи не вбачається, не відвідування школи та інших закладів позашкільної освіти батьком не може свідчити про його ухилення від виховання доньки.

ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що вона хоче проводити час з гарним батьком, а рідна сестра ОСОБА_1 , яка надавала пояснення як свідок вказала на його бажання бути татом, втім невміння жертвувати своїми інтересами раді доньки. Зважаючи на те, що доказів неможливості зміни ОСОБА_1 на турботливого батька, який бути враховувати інтереси дитини переш за свої, суду не представлено, та враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його рідної доньки ОСОБА_8 .

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

До матеріалів справи додана копія висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-11/1131/2вих від 26.07.2019 року, яким визнано доцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 (а.с.110).

Суд не приймає до уваги вищезазначений висновок, як необґрунтований та безпідставний, орган опіки та піклування приймаючи рішення про доцільність позбавлення батьківських прав оперував лише твердженнями ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , яка вказала, що батько не приймає участі у її виховані. Комісія відзначила, що згідно з висновком про психоемоційний стан малолітньої дитини, виданий Одеським обласним інститутом удосконалення вчителів від 15.05.2015 року №256 необхідно включити батька у життя дівчинки, втім дійшла висновку про необхідність позбавлення позивача батьківських прав. Жодних фактичних доказів на яких ґрунтується такий висновок органу опіки та піклування в самому висновку не відзначено.

Відповідно до ст. ст. 6, 27 названої Конвенції держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини; визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою крім випадків, коли це право обмежене законом.

За ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 157 СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Статтею 158 СК України встановлено, що рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Прийняте рішення органу опіки та піклування є обов`язковим для батьків.

У випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, і тому і батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки га піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Підстав відступати від висновку органу опіки та піклування від 2016 року у суду немає, враховуючи всі матеріали справи та заперечення з боку відповідача.

Доказів негативного впливу ОСОБА_1 на інтереси та розвиток доньки суду не представлено, враховуючи, що зустрічі батька та доньки будуть відбуватися за участі матері, з метою спокою та почуттям захищеності ОСОБА_8 , підстав позбавлять ОСОБА_1 можливості спілкуватися та виховувати дочку у суду немає.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), за участі третьої особи - відділ опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134), про зобов`язання не чинити перешкоди у виховані та спілкуванні з донькою - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у виховані та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити способи участі ОСОБА_1 у виховані малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною кожну другу та третю суботу місяця з 14:00 год. до 19:00 год., у присутності матері, а також, дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків.

Зустрічний позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), третя особи: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303264, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 134), про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 19.03.2020 року.

Суддя: В.Я.Бондар