Рішення № 88311861, 03.03.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.03.2020

Справа № 320/1847/19

2/937/166/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про виселення,

за участі:

відповідача - ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виселити ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 2310700000:01:029:0055, який належить на праві власності ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що йому на підставі свідоцтва від 02.04.2018, виданого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О. належить вказаний житловий будинок. Раніше зазначене майно належало відповідачу, однак перейшло до позивача в ході виконання рішень судів про стягнення боргу. Відповідач залишається проживати в належному будинку та виселитися у добровільному порядку відмовляється. Тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Від представника позивача надійшла заява, в якій просить розглядати справу за його відсутності. Позов просить задовольнити. Щодо надання відповідачу відстрочки у виконанні рішення суду заперечує.

Від відповідача надійшла заява, в якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги не визнає у зв`язку з тим, що вони з позивачем домовились про те, що ОСОБА_3 віддає йому 11500 доларів США, а той відмовляється від позовних вимог. Наразі залишилося сплатити 5500 доларів США. У випадку задоволення позову просить відстрочити виконання рішення суду до липня 2020 року до отримання урожаю на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні(додає ткопію державного акту на право постійного користування землею).

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що до ОСОБА_1 , на підставі акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником відділу Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Власенком В.В. 31.01.2018, постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженого начальником відділу Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Власенком В.В. 31.01.2018, перейшло право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2310700000:01:029:0055, разом з житловим будинком, розташованим на цій земельній ділянці, в рахунок погашення суми боргу, що підтверджується копіями свідоцтв, виданих 02.04.2018 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.04.2018 /а.с. 6-9/.

Згідно відповіді відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 1432 від 19.03.2019 місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 14/.

Відповідач не бажає добровільно звільнити будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, чим створює перешкоди для здійснення ОСОБА_1 прав власника зазначеного майна.

Згідно ч. 1 ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Із змісту ч. 1 ст. 109 ЖК України, вбачається, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Пунктом 8 ч.1, ч.2 ст.346 ЦК України встановлено, що право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.

Таким чином, оскільки відповідно до свідоцтв, виданих 02.04.2018 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О., право власності на спірні земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок перейшло до позивача в результаті погашення боргу відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про досягнення якихось домовленостей з позивачем щодо сплати певної суми грошей, відмови останнього від позовних вимог тощо суд знаходить їх такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами, позивачем про існування таких домовленостей суд не повідомлено.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Із змісту заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення вбачається, що відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до липня 2020 для збору врожаю на земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні для ведення (селянського) фермерського господарства з метою сплати позивачу залишку боргу 5500 доларів США.

Однак, по-перше, як було вказано вище, жодних доказів на існування будь-яких домовленостей з позивачем щодо предмету позову відповідачем суду не надано. По-друге, суд враховує, що провадження у справі відкрито 03.05.2019, судові засідання неодноразово відкладалися в тому числі за заявою відповідача і за період майже рік розгляду справи відповідачем не було вжито заходів для виконання законних вимог позивача. По-третє, зазначені відповідачем обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи викладені норми законодавства, суд не знаходить підстав для відстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 133, 263, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , про виселення – задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер 2310700000:01:029:0055, який належить на праві власності ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 16.03.2020.

СУДДЯ: Ю.В.Ковальова