Ухвала суду № 88309621, 18.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14699/19

Провадження № 1-кс/947/2481/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Бондаренка Д.Г., захисника підозрюваного – адвоката Стоянова К.С., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Бондаренка Д.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018160000000245 від 14.03.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл, Одеської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15.11.2011 року), ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокуратурою Одеської області здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12018160000000245 від 14.03.2018 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України.

В ході досудового розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 в період з осені 2011 року до березня 2014 року спільно з ОСОБА_3 організував на території держави Україна злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, приймав у ній участь та керував нею, а також організовував вчинення її членами тяжких та особливо тяжких злочинів за наступних обставин.

До складу вказаної злочинної організації увійшов окремий структурний підрозділ під умовною назвою «митний напрямок», у складі якого діяли співробітники митної служби України, яким було відведено роль як представників єдиного органу на території держави, уповноваженого здійснювати контроль митного оформлення вивезення товарів за межі митної території України, оформлювати документальне підтвердження фіктивної (неіснуючої) перевалки нафтопродуктів на судна та вивезення їх за митну територію України з метою прикриття незаконно перерваного транзиту, а також нездійснення реекспорту продукції, виробленої із ввезеної для переробки сировини.

Так, невстановлені досудовим розслідуванням особи за вказівкою ОСОБА_2 , з метою закінчення своїх злочинних намірів щодо ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, у невстановлений час, в неустановленому місці та за неустановлених органом досудового розслідування обставин, залучили до складу злочинної організації працівників державної митної служби України та, зокрема, працівників Південної митниці

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (стосовно яких досудове розслідування проводилося у іншому кримінальному провадженні та обвинувальний акт скеровано до суду), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , та інших невстановлених працівників митниці. Вказані особи, усвідомлюючи факт існування зазначеного злочинного об`єднання, надали свою добровільну згоду на участь у ньому та, в подальшому, своїми діями підтвердили реальність своїх намірів. При цьому ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_1 , було відведено роль активних учасників злочинної організації, які своїми безпосередніми діями завершували митне оформлення нафтопродуктів та здійснювали їх фіктивний випуск за межі митної території України за фактичної відсутності самих товарів.

В порушення норм права, які регулювали митне оформлення транзитних товарів, а також товарів, що переміщуються через митний кордон України в митному режимі прохідний транзит ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , працюючи на відповідних посадах митного поста «Ізмаїл» Південної митниці, в період часу з 23.03.2012 по 05.06.2013 здійснювали митне оформлення вантажів (нафтопродуктів), які мали бути транспортовані за межі митної території України через термінал ТОВ «Агенство Трайтон Сервис Украина», розташований на території Ізмаїльського морського торговельного порту, за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Нахімова, 296, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , працюючи на відповідних посадах відділу митного оформлення № 1 митного поста «Ізмаїл» Південної митниці, в період часу з 07.12.2012 до 28.02.2014 здійснювали митне оформлення вантажів (нафтопродуктів), які мали бути транспортовані за межі митної території України через термінал ТОВ «Лагуна-Рені», розташований на території Ренійського морського торговельного порту, за адресою: Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. № 188.

12.02.2020 року відносно ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15.11.2011 року), ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року).

Враховуючи обґрунтованість підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15.11.2011 року), ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі, вказане клопотання просив задовольнити.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що пред`явлена його підзахисному підозра є необґрунтованою. Крім того, захисник зазначив, що дійсно, ОСОБА_1 направлялася повістка про виклик, однак у ній були відсутні відомості про його процесуальний статус, при цьому у ОСОБА_1 була запланована відпустка. З огляду на викладене, в задоволенні поданого клопотання просив відмовити.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Беручи до уваги вищевказані положення законодавства, слідчому судді належить встановити наявність вищезазначених обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, наявність яких надасть слідчому судді процесуальну можливість застосувати відносно підозрюваного в рамках даного кримінального провадження ту чи іншу міру запобіжного заходу, в зв`язку з чим, слідчий суддя зазначає наступне.

1. Щодо доведеності наявності обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження №12018160000000245 від 14.03.2018 року.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 12.02.2020 року відносно ОСОБА_1 складено письмове повідомлення про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15.11.2011 року), ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), яке було вручено ОСОБА_9 , який від підпису про отримання відмовився у присутності понятих.

На підтвердження обґрунтованості підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15.11.2011 року), ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року) сторона обвинувачення наводить наступні матеріали: Особову справу ОСОБА_1 , яка підтверджує призначення останнього на посаду головного інспектора ВМО № 1 м/п «Ізмаїл» та перебування його на вказаній посаді; лист з РСЦ МВС в Київській області від 24.01.2020; лист ДПС України ПРУ від 17.01.2020 про виконання доручення прокуратури Одеської області, щодо отримання відповіді з румунської сторони про те, що судно «NTC OIL» в період з 01.01.2012 по 01.07.2013 не фігурує з поїздками, заходами, зупинками на якорі або транзитом на ділянці відповідальності ОСОБА_10 Охорони, також не зареєстровані/зафіксовані заходи в морські та річкові румунські порти; лист з Філії «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» від 17.01.2020 із додатками щодо інформації про рух суден в зоні дії ЦРРС «Ізмаїл» та інше; лист ДПС України ПРУ від 20.01.2020 про те, що згідно відповіді, що за вих. №04 від 16.01.2019 надійшла до Ізмаїльського прикордонного загону Південного регіонального управління, судно «NTC OIL» ІМО 8013120 в Румунські порти в період з 01.01.2012 по 01.07.2013 не заходило; лист з РСЦ в Одеській області ТСЦ №5141 від 06.04.2017, яким надано перелік автомобілів за наданими власниками; лист автомобільних перевізників ПП «ІЛАНТ» від 27.02.2017 про те, що за період з 01.01.2010 по 31.12.2014 транспортних операцій по перевезенню нафтопродуктів з (до) нафтобаз, розташованих в населених пунктах Одеси не здійснювалось; лист ТОВ «Рентойл» від 06.02.2017; відповідь ТОВ «Племінний завод «Агро-Регіон» від 16.02.2017; лист Київського республіканського «Автоцентру» від 09.02.2017; лист ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» від 13.02.2017; лист ТОВ «ГУВЕР» від 24.04.2017; лист ТОВ «АВАНТАЖ 7» від 13.02.2017; лист ПАТ «Компанія «Райз» від 25.01.2017; лист ТОВ «Укррос-транс» від 12.01.2017; висновок комісійної експертизи Одеського НДЕКЦ від 05.02.2020 №2 Е/0026/02.2020; лист ТОВ «Кредит Євро Лізинг» від 02.02.2017; лист ПП ОСОБА_11 від 03.02.2017; лист ТОВ «Рентойл» від 06.02.2018; лист-повідомлення СПД ОСОБА_12 від 09.2.2017; лист ТОВ «Сокар Енерджі Україна» від 13.02.2017; лист ПП «Ілант» від 20.02.2016; лист ФОП ОСОБА_13 від 10.02.2017; лист ФОП ОСОБА_14 від 13.02.2017; лист ТОВ «Євроавтогаз» від 10.02.2017 та інші матеріли клопотання в сукупності.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України (в редакції Закону України від 15.11.2011 року), ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону України від 05.04.2001 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року), ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону України від 18.04.2013 року).

2. Щодо доведеності наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.

Як вбачається з поданого стороною обвинувачення клопотання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування необхідності застосування відносно підозрюваного виняткового запобіжного заходу сторона обвинувачення посилається на наявність в рамках даного кримінального провадження ризиків у вигляді: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків у зазначеному кримінальному провадженні; знищення, приховання або спотворення підозрюваним будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.

Відтак, слідчому судді належить встановити обґрунтованість вказаних доводів сторони обвинувачення, які в свою чергу мають прямий зв`язок з необхідністю застосування тієї чи іншої міри запобіжного заходу відносно підозрюваного.

Так, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність в рамках даного кримінального провадження ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду, оскільки вказані відомості зумовлюються наявними в матеріалах даного кримінального провадження процесуальними документами, серед яких ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 14.02.2020 року про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_1 та постанова прокурора від 14.02.2020 року про оголошення підозрюваного ОСОБА_1 в розшук. Більше того, слідчим суддею враховується тяжкість інкримінованих підозрюваному ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку подальшого визнання такої особи винною у їх вчиненні у встановленому законом порядку судом, в зв`язку з чим, викладені обставини дають слідчому судді підстави для прийняття висновку про те, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду в рамках даного кримінального провадження наявний. Ті обставини, що підозрюваний ОСОБА_1 самостійно з`явився до слідчого судді, що підтверджується відповідною заявою від 16.03.2020 року, а також характеризуючі підозрюваного матеріали, серед яких відомості про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, оскільки останній на утриманні має малолітню дитину та має місце реєстрації та проживання хоча й применшують існування такого ризику в певній мірі, однак не виключають його.

В частині посилання сторони обвинувачення на наявність в рамках даного кримінального провадження ризику у вигляді можливого знищення, приховання або спотворення підозрюваним будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, слідчий суддя частково погоджується з вказаними доводи сторони обвинувачення, між тим зазначає, що подане стороною обвинувачення клопотання належним чином не обґрунтоване в тій частині, що з нього не вбачається, які саме речі та документи важливі для встановлення обставин кримінальних правопорушень в рамках даного кримінального провадження може знищити, приховати або спотворити підозрюваний ОСОБА_1 .Між тим, з огляду на складність такого кримінального провадження та його обсяги, які зокрема обумовлюються кількістю інкримінованих підозрюваному ОСОБА_1 епізодів злочинної діяльності, слідчий суддя все ж погоджується з тим, що означений ризик в рамках даного кримінального провадження все ж наявний.

Між тим, слідчий суддя не може погодитися з доводами сторони обвинувачення в частині існування ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків в рамках даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не конкретизовано, на яких саме свідків може незаконно впливати підозрюваний ОСОБА_1 , в свою чергу встановити таких осіб самостійно слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості, оскільки до матеріалів даного клопотання в обґрунтування пред`явленої підозрюваному ОСОБА_1 підозри, стороною обвинувачення не було долучено жодного протоколу допиту свідка.

Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено наявність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України стороною обвинувачення не доведений.

3. Щодо обґрунтованості недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи вказане питання, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в його рішеннях. Зокрема, слідчий суддя бере до уваги позицію ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», згідно якої, за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Крім того, слідчий суддя враховує характеризуючі підозрюваного матеріали, а саме: наявність на його утриманні малолітньої дитини, що свідчить про наявність у підозрюваного міцних соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного ОСОБА_1 місця реєстрації та проживання, а також відсутність у нього судимостей.

Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на завдання відповідних запобіжних заходів, а також завдання кримінального провадження, застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останнього відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в повній мірі забезпечить гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваної особи та забезпечить запобігання встановленим слідчим суддею ризикам, передбаченим п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, водночас вказана міра запобіжного заходу в повній мірі відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ як його частини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

Беручи до уваги викладені, встановлені під час розгляду даного клопотання обставини у сукупності, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та про необхідність застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останнього відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196КПК України, слідчий суддя, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області Бондаренка Д.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018160000000245 від 14.03.2018 року – відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, зобов`язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 21.04.2020 року, в межах строків досудового розслідування.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , строком до 21.04.2020 року, наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити для виконання до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.