Рішення № 8830897, 31.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.03.10 р.                     Справа № 6/362                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Подколзіної Л.Д.

При секретарі Данилкіной П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерон” м.Донецьк

про стягнення 35 875грн. 85коп.

за зустрічною позовною заявою:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерон” м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ

про стягнення 115 576грн. 70коп.

за участю

представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічною позовною заявою)- Коваленко О.О. – представник по довіреності від 23.12.2009р.

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічною позовною заявою) – Назарова О.О. – представник по довіреності від 19.01.2010р.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому

засіданні оголошувались перерви з 01.03.2010р.

до 16.03.2010р., для представлення сторонами

додаткових документів по справі та з 16.03.2010р.

по 31.03.2010р. для оголошення тексту рішення.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерон” м.Донецьк штрафних санкцій у розмірі 35875грн. 85коп. на підставі договору постачання №25-У від 01.09.2008р.

Позивач у позовній заяві просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти в межах суми позову, що знаходяться на рахунках відповідача в банківських установах. Позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив документально необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому клопотання судом задоволено не було.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.02.2010р. заперечив проти задоволення позовних вимог та пояснив, що згідно додатків № 1 від 29.09.08 р. та № 2 від 29.09.08 р. до укладеного договору в жовтні 2008 р. ТОВ „Аерон" зобов'язалось поставити вугілля марки „П (0-100)": згідно з додатком № 1 - 1000 тонн; згідно з додатком №2-1600тн. Фактично ТОВ ,,Аерон" здійснило постачання вугілля за жовтень 2008 р. за договором № 25-У в обсязі 2401,984 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі продукції за період з 30.09.2008р. по 31.10.2008р. включно. Таким чином, обсяг недопоставленої вугільної продукції за період жовтень 2008 р. складає 198,016 тон. Відповідач заперечив проти нарахування пені та штрафу, посилаючись на п. З ст. 549 ЦК України. Наполягає на тому, що він за договором постачання № 25-У зобов'язалось відвантажити на адресу позивача вугільну продукцію, тобто передати товар, але ніяких грошових зобов'язань за вказаним договором ТОВ „Аерон” на себе не приймало. Відносно вимог позивача про сплату штрафу відповідач наполягає на тому, що позивачем припушено строк позовної давності в один рік.

Позивач у поясненнях щодо розрахунку ціни позову розмежував штрафні санкції у розмірі 35875грн. 85коп. та просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 1575грн. 85коп. та штраф у розмірі 34300грн. Суд приймає до уваги дані пояснення та розглядає справу по суті.

У процесі слухання справи Товариство з обмеженою відповідальністю “Аерон” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ основного боргу у розмірі 87114грн. 15коп., 3% річних у розмірі 5418грн. 11коп., інфляційних у розмірі 23044грн. 44коп. на підставі договору постачання №25-У від 01.09.2008р. (Усього 115576грн. 70коп.), яку ухвалою від 16.02.2010р. суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом по справі №6/362.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на зустрічну позовну заяву від 16.02.2010р. зазначив, що зустрічний позов та розрахунок його ціни підписано не уповноваженою особою. Крім того, зазначив, що розрахунок ціни зустрічного позову є необґрунтованим та недоведеним позивачем.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

У запереченні щодо доводів і тверджень ТОВ „Аерон” від 01.03.2010р. відповідач за зустрічним позовом зазначив, що фактично партії вугілля, вагою 345тонн та 407,228тонн, були відвантажені відповідачем за первісним позовом на адресу позивача ще 27 та 29 вересня 2008р., тобто до підписання сторонами додатків №1 та №2 від 29.09.2008р. договору. До того ж, ці партії вугілля були відвантаженні за ціною 400грн. без ПДВ, яка була погоджена сторонами на вересень 2008р. у відповідних накладних, позаяк у жовтні 2008р. сторони домовились про інші ціни зокрема: 490грн. на постачання вугілля в обсязі 2100тонн, 480грн. на постачання вугілля в обсязі 500тонн. Також вказує на те, що ГК України не забороняє сторонам у договорі визначити відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання будь-якого (не лише грошового) зобов”язання в натурі. Крім того, заперечив проти пропущення ним строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в :

1 вересня 2008р. між з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аерон” м.Донецьк був укладений договір постачання №25-У, згідно умов якого відповідач за первісним позовом (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання поставити покупцю вугільну продукцію (далі вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а позивач за первісним позовом (далі по тексту-покупець) зобов”язався прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах встановлених цим договором.

Додатком №1 від 29.09.2008р. до договору постачання №25-У від 01.09.2008р. сторони визначили обсяг поставки у жовтні 2008р., який склав 1000тонн.

Додатком №2 від 29.09.2008р. до договору постачання №25-У від 01.09.2008р. сторони визначили обсяг поставки у жовтні 2008р., який склав 1600тонн.

Додатком №3 від 28.10.2008р. до договору постачання №25-У від 01.09.2008р. сторони визначили обсяг поставки у листопаді 2008р., який склав 500тонн.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Позивач за первісним позовом посилається на те, що фактично за жовтень 2008р. відповідач за первісним позовом згідно актам приймання-передачі поставив йому 1649,76тонн вугілля на загальну суму 800136грн. 44коп. Отже, позивач за первісним позовом наполягає на тому, що недопоставка вугілля у жовтні місяці складає 1000тонн на суму 490 000грн., тобто згідно додатку №1 поставка не здійснена у повному обсязі.

Як стверджує позивач згідно додатку №3 від 28.10.2008р. до договору постачання №25-У від 01.09.2008р. відповідач здійснив поставку вугілля об”ємом 486,18тонн на суму 232230грн. 25коп., в свою чергу позивач здійснив оплату поставленого у листопаді вугілля на суму 145116грн. 10коп., а отже поставлене у листопаді відповідачем вугілля позивачем недоплачене у сумі 87114грн. 15коп.

Пунктом 6.9 договору постачання №25-У від 01.09.2008р. сторони передбачили, що за порушення строків виконання сторонами зобов»язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого вугілля за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У зв”язку з чим позивач за первісним позовом наполягає на стягненні з відповідача за первісним позовом пені у сумі 1575грн. 85коп. та штрафу у розмірі 34300грн.

Суд вважає вимоги позивача за первісним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактично ТОВ «Аерон» здійснило постачання вугілля за жовтень 2008 р. за договором постачання №25-У від 01.09.2008р. в обсязі 2 401,984 тонн, що підтверджується наступними документами:

-          актом приймання-передачі вугільної продукції від 30.09.2008р. відвантажено продукції 345,00тн.;

-          актом приймання-передачі вугільної продукції від 15.10.2008р. відвантажено продукції 753, 22тн.;

-          актом приймання-передачі вугільної продукції від 23.10.2008р. відвантажено продукції 549тн.;

-          актом приймання-передачі вугільної продукції від 29.10.2008р. відвантажено продукції 206,994тн.;

-          актом приймання-передачі вугільної продукції від 31.10.2008р. відвантажено продукції 547,762тн.;

Таким чином, суд вважає ствердження позивача про те, що обсяг недопоставленої вугільної продукції відповідачем у жовтні 2008р. складає 1000 тонн є не обґрунтованим та безпідставним, так як обсяг недопоставленої вугільної продукції за даний період складає 198,016тон.

Заперечення позивача за первісним позовом, що поставлена вугільна продукція за накладними №12 від 30.09.2008 р. та № 13 від 30.09.2008 р. не може враховуватись як поставлена на виконання своїх зобов’язань за договором № 25-У згідно з додатком № 1 та № 2, так як ціна поставленого вугілля згідно вказаних накладних є від’ємною від узгодженої сторонами договірної ціни та відвантаження продукції здійснювалось впродовж вересня 2008р., тобто до підписання додатків №1 та №2 до договору № 25-У судом не приймаються до уваги з наступних підстав.

Згідно приписів ст.638 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Суду не надано доказів про збільшення сторонами в договорі об’єму постачання у жовтні 2008 р. окрім передбаченого додатками № 1, №2 від 29.09.08 р. Згідно з наданих суду актів приймання передачі вугільної продукції від 30.09.2008 р. вугілля за накладними №12 від 30.09.2008р. та №13 від 30.09.2008р. було прийнято в рахунок виконання зобов’язань за договором № 25-У від 01.09.2008р.

Щодо вимог позивача про сплату штрафу та пені, слід зазначити, що позивач посилається на порушення зобов'язань у жовтні 2008р. Таким чином, право позивача на стягнення санкцій за порушення зобов’язань у жовтні 2008 р. настало 1 грудня 2008р. Отже, строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені та штрафу сплинув 2 грудня 2009р.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом звернувся до суду с позовом 24.12.2009р., тобто після спливу строку позовної давності. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У запереченнях до первісного позову відповідач заявив про застосування строку позовної давності в один рік.

В підтвердження направлення на адресу суду позову до спливу строку позовної давності позивачем за первісним позовом суду надано фіскальний чек про надсилання поштового відправлення від 30.10.2009р. № 4905500897403, опис та лист УДППЗ „Укрпошта” від 14.12.2009р. № 949-950/0 судом не приймаються до уваги з оглядом на наступне. У фіскальному чеку від 30.10.2009р. № 4905500897403 отримувачем зазначено ТОВ „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ, тобто з квитанції вбачається що лист відправлений за вказаною квитанцією було направлено на адресу ТОВ „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ. Судом отримано позовну заяву 24.12.2009р., про що свідчить штамп канцелярії суду. Клопотання про поновлення строку позовної давності, у зв’язку з пропуском з поважних причин позивачем не заявлено.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачу за первісним позовом у позові слід відмовити, в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

У процесі слухання справи Товариство з обмеженою відповідальністю “Аерон” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ основного боргу у розмірі 87114грн. 15коп., 3% річних у розмірі 5418грн. 11коп., інфляційних у розмірі 23044грн. 44коп. на підставі договору постачання №25-У від 01.09.2008р. (Усього 115576грн. 70коп.)

Зустрічний позов мотивований тим, що на виконання своїх договірних зобов’язань позивач за зустрічним позовом у період з жовтня 2008р. по листопад 2008р. включно відвантажив на адресу ТОВ «Марка-Плюс» вугільну продукцію загальним об»ємом 2888,162тн. на суму 1362686грн. 95коп., про що свідчать квитанції про приймання вантажу залізницею №50538690 від 27.09.2008р., №50538708 від 29.09.2008р., №50538783 від 09.10.2008р., №50538812 від 14.10.2008р., №50538821 від 15.10.2008р., №50538849 від 19.10.2008р., №51348462 від 29.10.2008р., №51348497 від 05.11.2008р. Відвантажена вугільна продукція була прийнята покупцем, що підтверджується актами приймання-передачі вугільної продукції від 30.09.2008р., від 15.10.2008р., від 23.10.2008р., від 29.10.2008р., від 31.10.2008р., від 11.11.2008р. У підтвердження заявлених зустрічних вимог позивач представив суду докази поставки продукції, а саме: квитанції про приймання вантажу залізницею, акти приймання-передачі вугільної продукції і переконав суд у факті поставки вугілля у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ.

          Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що акти приймання-передачі вугільної продукції від 30.09.2008р., від 15.10.2008р., від 23.10.2008р., від 29.10.2008р., від 31.10.2008р., від 11.11.2008р. містять посилання на укладений договір.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що поставка вугільної продукції згідно представлених позивачем актів відбулася в межах договору постачання №25-У від 01.09.2008р.

Пунктом 5.4 укладеного договору сторони встановили, що покупець оплачує постачальнику поставлене вугілля, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі п»яти банківських днів з моменту приймання товару вантажоотримувачем та надання постачальником документів, вказаних в п.2.10 договору. Але відповідач поставлену продукцію частково оплатив на суму 1275572грн. 80коп., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ перед позивачем виникла заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 87 114грн. 15коп., яка до теперішнього часу ним не погашена.

Крім того, позивач 10.07.2009р. надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату боргу, в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку перерахувати грошові кошти в рахунок сплати заборгованості по договору за відвантажену продукцію у сумі 87 114грн. 15коп., але відповідач не відреагував на претензію, заборгованість не сплатив.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов’язання по

оплаті поставленої продукції своєчасно не виконав.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно вказаної статті закону відповідачу нараховані 3% річних у розмірі 5418грн. 11коп. та інфляційні у розмірі 23044грн. 44коп., які також підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем за зустрічним позовом до теперішнього часу поставлена продукція не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічною позовною заявою треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1 ч.2 ст.258, ч.4 ст.267, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аерон” м.Донецьк про стягнення 35875грн. 85коп. відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерон” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” м.Дніпропетровськ про стягнення 115576грн. 70коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Марка-Плюс” (49000 м.Дніпропетровськ, вул.Вокзальна,5; адр.для кореспонденції:49000 м.Дніпропетровськ, пр.Кірова,98д, п/р26009010011301 у ВАТ „Сведбанк” м.Київ, МФО 300164, ЄДРПОУ 33185596) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерон” (83048 м.Донецьк, Київський район, вул.Челюскінців, 189, п/р26000309517001 у Донецькому РУ „Приватбанк” МФО 335496, ЄДРПОУ 30792994) основний борг у розмірі 87114грн. 15коп., 3% річних у розмірі 5418грн. 11коп., інфляційні у розмірі 23044грн. 44коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 155грн. 77коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

У судовому засіданні 31.03.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.04.2010р.          

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя