Рішення № 88303043, 12.03.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.2020 Справа № 905/1965/19 (910/13625/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Новікової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення заборгованості у розмірі 18593,93грн,-

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 18593,93грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 16578,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 1392,60 грн., 3% річних у розмірі 622,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що відповідач не повернув надмірно сплачені позивачем грошові кошти за договором на постачання теплової енергії №1540018-01(595/106) від 10.11.2016.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 910/13625/19; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 10.12.2019.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.12.2019 передано матеріали справи №910/13625/19 за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", м. Київ до відповідача: Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО", м.Курахове про стягнення заборгованості у розмірі 18593,93грн. для розгляду спору в межах справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" (код ЄДРПОУ 00131305).

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 08.01.2020 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв`язку з відкриттям суддею Зекуновим Е.В. провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго", враховуючи ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 08.01.2020, справа №910/13625/19 передана для розгляду судді Зекунову Е.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2020 прийнято до провадження справу 910/13625/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 12.02.2020 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.02.2020 відкладено розгляд справи на 12.03.2020 року.

У судове засідання 12.02.2020 представники сторін не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз`яснено, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (Енергопостачальна організація) та Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (Абонент) укладено договір на постачання теплової енергії №1540018-01 (595-106) (договір), відповідно до п.1.1 якого, предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах, передбачених цим договором.

Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до цього договору, в свою чергу, Абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначенні у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.2.2.1, 2.3.1 договору).

Відповідно до п.2 Порядку розрахунків за теплову енергію (додаток №4 до договору) Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або ж оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії спожитої теплової енергії.

Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в центрі обслуговування клієнтів за адресою: просп. Голосіївський, буд.30Б, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт (п. 5 додаток №4 до договору).

Договір набуває чинності з 01.10.2015 та діє до 15.05.2017 (п.8.1 договору).

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку на який він був укладений; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п.6.4.1.Договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Додатковою угодою від 08.02.2018 до договору №1540018-01 від 10.11.2016 сторони доповнили договір пунктом 8.4 в наступній редакції: Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено одним із сторін.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Позивачем на виконання умов договору, з метою отримання теплової енергії перераховано на рахунок відповідача 62565,45грн. з яких передплата складає 16578,61грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 30425 від 02.12.2016, №114 від 04.01.2017, №1834 від 2704,60грн., №6723 від 17.03.2017, №8449 від 06.04.2017, №12653 від 23.05.2017, №2057 від 17.01.2018, №6343 від 20.02.2018, №7648 від 05.03.2018.

Згідно акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.04.2018 за договором №1540018-01 від 10.11.2016 станом на 01.05.2018 сальдо розрахунків за теплову енергію складає 16578,61грн.

Акт звіряння розрахунків за теплову енергію складено, підписано та скріплено печатками ПАТ «Київенерго» та ПАТ «ПУМБ».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1693 від 27.12.2017 комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуте з володіння та користування публічного акціонерного товариства «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»; комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» зобов`язано забезпечити здійснення усіх необхідних заходів, пов`язаних з прийманням-передачею майна.

Судом встановлено, що рішенням VI сесії VIII скликання Київської міської ради від 24.04.2018 №517/4581 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 №128/1105, від 21.12.2000 №129/1106, від 21.12.2000 №131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 №31/88, від 28.09.2006 №102/159, від 26.04.2007 №474/1135, від 23.10.2013 №274/9762, від 28.07.2016 №854/854, від 20.06.2017 №439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 №1868)» (далі - Рішення №517/4581) відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про теплопостачання», «;Про електроенергетику», «;Про ринок електричної енергії», «;Про житлово-комунальні послуги», враховуючи розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», з метою забезпечення безперебійності технологічного процесу виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, виробництва електричної енергії в місті Києві, підготовки житлово-комунального господарства, об`єктів комунальної інфраструктури та паливно-енергетичного комплексу міста Києва до стабільної роботи в міжопалювальний та осінньо-зимовий період 2018/2019 років, враховуючи необхідність врегулювання питань, пов`язаних з поверненням майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, а також подальшої експлуатації електроенергетичного майна комунальної власності, ризики зупинки ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, які є складовою частиною енергосистеми міста Києва та об`єднаної енергосистеми України, та для недопущення настання таких випадків та можливості виникнення у зв`язку з цим надзвичайних ситуацій техногенного характеру Київська міська рада вирішила:

- для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 №128/1105, від 21.12.2000 №129/1106, від 21.12.2000 №131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 №31/88, від 28.09.2006 №102/159, від 26.04.2007 №474/1135, від 23.10.2013 №274/9762, від 28.07.2016 №854/854, від 20.06.2017 №439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 №1868) (далі - Угода), щодо:

користування майном ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (Завод «Енергія»), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», до 31.07.2018 включно;

користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30.04.2018 включно (пункт 1 Рішення №517/4581);

- внести відповідні зміни до Угоди згідно з додатком до цього рішення (пункт 2 Рішення №517/4581);

- виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації): звернутися до Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Державного підприємства «Енергоринок» з пропозицією вжити невідкладних та узгоджених заходів та опрацювати питання спільної взаємодії щодо надання КП «Київтеплоенерго» дозвільних документів, ліцензій, затвердження тарифів, необхідних для забезпечення безперебійного функціонування паливно-енергетичного комплексу міста Києва (пункт 3 Рішення №517/4581).

У зв`язку з тим, що з 01.05.2018 відповідач припинив діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів тим самим припинив дію пропозиції із надання послуг у сфері теплопостачання.

Таким чином, сума передплати Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" за теплову енергію становить 16578,61грн. (62565,45грн. - 45986,84грн.).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами вих. №КІЕ -15/14 від 28.02.2019, №КІЕ від 27.03.2019, №ЛШУ від 22.04.2019, в яких просив останнього повернути сплачені Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" кошти в сумі 16578,61грн. Дані листи були отримані відповідачем, проте, залишені без відповіді та задоволення.

Однак, станом на дату подачі позову та розгляду справи відповідачем не надано відповіді на листи позивача, при цьому кошти не повернуто.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою, звертаючись з позовом, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережених відповідачем грошових коштів в розмірі 16578,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 1392,60 грн., 3% річних у розмірі 622,72 грн.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таке імперативне врегулювання договірних відносин усуває будь-які сумніви щодо юридичного значення умов договору: вони є юридично обов`язковими, гарантують право учасникам договірних відносин бути впевненими в тому, що кожна зі сторін має виконувати умови договору належним чином, а цивільні права, що ґрунтуються на його умовах, підлягають захисту в тій же мірі і в той же спосіб, що і права, які прямо передбачені актами цивільного законодавства або випливають із них.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Дослідивши зміст договору на постачання теплової енергії №1540018-01 від 10.11.2016, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, правовідносини за яким регулюються ст.714 Цивільного кодексу України та ст.275 Господарського кодексу України. За змістом зазначених норм, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Оскільки з 30.04.2018. АТ «К.Енерго» позбавлено права на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам і у останнього відсутня можливість в подальшому надавати зазначені послуги, то фактично, починаючи з 01.05.2018 теплова енергія позивачу відповідачем не поставлялась.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст.1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння: повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування їй коди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

АТ «ПУМБ» були сплачені кошти в сумі 16 578,61 грн. на підставі договору, однак зобов`язання за цим договором припинилось у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань відповідачем щодо надання послуг з постачання теплової енергії.

Відтак, з огляду на припинення зобов`язань за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно (грошові кошти) - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

За відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 16 578,61 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами-вимогою вих. №КІЕ -15/14 від 28.02.2019, №КІЕ від 27.03.2019, №ЛШУ від 22.04.2019, в якому просив останнього повернути сплачені Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" кошти в сумі 16578,61грн. у зв`язку із зміною постачальника послуг.

Дані листи були отримані відповідачем, проте, доказів повернення відповідачем вказаних грошових коштів позивачу суду не надано.

Відтак, враховуючи, що АТ "К.ЕНЕРГО" припинило діяльність у сфері теплопостачання для юридичних та побутових клієнтів м.Києва, правовідносини сторін за договором на постачання теплової енергії №1540018-01 від 10.11.2016 припинилися, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів виконання умов договору на вказану суму переплати вартості теплової енергії або її повернення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 16578,61грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 01.05.2018 по 31.07.2019 в сумі 622,72грн. та інфляцію в сумі 17971,21грн. за період з травня 2018 року по липень 2019 року.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Як зазначалось вище, позивач звернувся до відповідача з першою вимогою 28.02.2019 за №КІЕ про повернення грошових коштів у розмірі 16578,61грн. Дана вимога була отримана відповідачем 04.03.2019, про що свідчить витяг з сайту Укрпошта, отже прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у даному випадку рахується з 12.03.2019, а не з 01.05.2018, яке вважає позивач.

Підлягають задоволенню 3% річних у сумі 193,49 грн. нараховані за період з 12.03.2019 по 31.07.2019 та інфляційні нарахування за період з квітня 2019 року по липень 2019 року у сумі 98,03грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення заборгованості у розмірі 18593,93грн - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "К.ЕНЕРГО" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (04070, м.Київ, вул.Андріївська, буд.4, код ЄДРПОУ 14282829) суму основного боргу у розмірі 16578,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 98,03 грн, 3% річних у розмірі 193,49 грн. та судовий збір у сумі 1742,90 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 березня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2020 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов