Ухвала суду № 88295418, 19.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

19 березня 2020 р. Справа № 0240/2797/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши заяву про винесення додаткового судового рішення у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" про стягнення податкового борг,

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області до Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" про стягнення податкового борг.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 адміністративний позов задоволено, а саме: стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують Центральний військовий клінічний санаторій "Хмільник" (код ЄДРПОУ 08482599) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 4 514 463,17 грн.

11.03.2020 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про винесення додаткового судового рішення в адміністративній справі (вх. № 7412). Обгрунтовуючи необхідність прийняття додаткового судового рішення представник позивача зазначив, що в прохальній частині поданої до суду позовної заяви податковий орган просив суд задовольнити позовні вимоги шляхом стягнення заборгованості з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в сумі 4 514 463,17 грн. Разом з тим, судом з приводу стягнення наявної в Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник" заборгованості у вищезазначений спосіб нічого не зазначено. При цьому розгляд даної заяви представник позивача просив здійснити за його відсутності.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином. При цьому від представника позивача надійшло клопотання про розгляд вказаної вище заяви за його відсутності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 252 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на положення ч. 3 ст. 252 КАС України, належне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового позовного провадження.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої-другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Наведений перелік підстав, за яких може бути постановлене додаткове рішення, є вичерпним.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

З наведеного слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Щодо доводів сторони позивача з приводу не вирішення позовної вимоги про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суд зазначає наступне.

В силу п. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.4 ст. 95 Кодексу контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вищевказаною нормою законодавства визначено право податкового органу на підставі рішення суду стягувати кошти у рахунок погашення податкового боргу з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що належить боржнику у випадку відсутності коштів на рахунках у банках обслуговуючого такого платника податків, а тому не потребує додатково рішення суду.

Крім того, в мотивувальній частині рішення суду від 29.01.2019 надана оцінка даній вимозі позивача, а саме зазначено:

"При цьому, суд не вбачає підстав для стягнення наявного у відповідача податкового боргу із рахунків платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, оскільки відповідно до п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість."

Враховуючи те, що рішенням суду вирішено усі позовні вимоги, вирішено питання судових витрат та визначено спосіб виконання судового рішення, у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у справі, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 252 КАС України суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна