Рішення № 88295320, 17.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 березня 2020 р. Справа № 120/880/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що Головним управлінням ДФС України у Вінницькій області 07.12.2018 сформовано вимогу №Ф-7380-17у про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн. Разом із тим, вказана вимога належним чином не була вручена позивачу та не була з нею узгоджена, а про вказану вимогу позивач дізналася лише 24.02.2020 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №61343998. Проте, державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесена 20.02.2020 року постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 про стягнення з неї боргу в сумі 15819,54 грн та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн. Крім того, 20.02.2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні ВП № 61096173 винесено постанову про накладення арешту на все майно позивача та винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти позивача на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Вважаючи дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 про стягнення боргу з позивача, а також щодо накладення у виконавчому провадженні ВП № 61343998 арешту на все майно позивача та накладення 20.02.2020 року арешту на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, є протиправними, позивач звернулась до суду.

Ухвалою суду від 05.03.2020 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 17.03.2020 року. Крім того, даною ухвалою суду залучено до участі у справі якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС у Вінницькій області та витребувано з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №61343998.

16.03.2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також надано витребувані судом матеріали виконавчого провадження. Обґрунтовуючи відзив на позовну заяву представник відповідача зазначив, що на виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавче провадження № 61343998 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7380-17у від 07.12.2018, виданої ГУ ДФС у Вінницькій області про стягнення коштів в сумі 15819,54 грн.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Так, заява про відкриття виконавчого провадження, на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7380-17у від 07.12.2018 року, надійшла до відділу 18.02.2020 року, а державним виконавцем, в свою чергу 20.02.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої надіслано сторонам.

Крім того, зазначив, що твердження позивача, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена незаконно та з порушеннями Закону, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7380-17у від 07.12.2018 року пред`явлена до примусового виконання поза межами строку пред`явлення виконавчого документа, є хибним, адже відповідно до частини 5 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Згідно зазначеної норми вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7380-17у від 07.12.2018 року до відділу на виконання надійшла повторно, про що свідчить відмітка державного виконавця на виконавчому документі, а саме: дата завершення 29.11.2019 року, тому строк пред`явлення даного виконавчого документа становить до 29.02.2020 року.

З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Учасники процесу у судове засідання не з`явились та подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що сторони подали клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, суд вважає можливим розглянути адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, судом встановлено, що 28.05.2014 року відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 -АМ НОМЕР_2 ОСОБА_2 змінила ім`я на ОСОБА_1 .

07.12.2018 року Головним управлінням ДФС України у Вінницькій області сформовано вимогу №Ф-7380-17у про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн.

18.02.2020 року Головним управлінням ДПС України у Вінницькій області подано до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) заяву щодо відкриття виконавчого провадження за вимогою №Ф-7380-17у.

20.02.2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 про стягнення з позивача боргу в сумі 15819,54 грн та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн.

Крім того, 20.02.2020 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні ВП № 61096173 винесено постанову про накладення арешту на все майно позивача та постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти позивача на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Вважаючи, що дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 про стягнення боргу з позивача в сумі 15819,54 грн та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн, а також щодо накладення 20.02.2020 року у виконавчому провадженні ВП № 61343998 арешту на все майно позивача та накладення 20.02.2020 арешту на грошові кошти позивача, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, є протиправними позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі – Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень частини 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із частини 1 статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 15 Закону №1404-УІІІ сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до частин 5, 7 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі якщо в заяві стягувана зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Статтею 3 Закону №1404-VIII визначено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до статті 25 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Частиною 1 статті 4 Закону №1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документу, зокрема у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно із частиною 4 статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Так, у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 зазначено, що вимога ГУ ДФС у Вінницькій області №Ф-7380-17у від 07.12.2018 року вступила у законну силу 19.01.2019 року.

Отже, крайній строк звернення ГУ ДФС у Вінницькій області щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф- 7380-17у від 07.12.2018 року міг бути не пізніше 19.04.2019 року.

У той же час, ГУ ДПС у Вінницькій області щодо стягнення з позивача заборгованості на підставі вимоги про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 року звернулось до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції лише 18.02.2020 року, про що свідчить копія заяви, яка міститься у матеріалах справи.

Щодо доводів представника відповідача про те, що ГУ ДПС у Вінницькій області звернулось до органу державної виконавчої служби вчасно, однак виконавче провадження завершено 29.11.2019 року, про що свідчить відповідна відмітка на податковій вимозі, відповідно до частини 2 статті 41, статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а податкову вимогу пред`явлено повторно 18.02.2020 року до виконання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Стаття 37 Закону №1404-VІІІ регулює повернення виконавчого документа стягувачу. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

З аналізу зазначеної статті Закону України "Про виконавче провадження" суд зазначає, що даною нормою закону встановлено підстави для повернення виконавчого документу стягувачу та передбачено десять випадків, у яких безпосередньо зазначено підстави повернення.

Однак, розглянувши долучені до матеріалів справи представником відповідача матеріали виконавчого провадження, суд зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів не вбачається, з яких саме підстав було повернуто вимогу про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 року стягувачу.

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що у тексті оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.02.2020 року ВП №61343998 зазначено, що виконавчий документ - вимога про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 року - вступив у законну силу 19.01.2019 року. Жодних поміток чи застережень стосовно переривання строку звернення із відповідним виконавчим документом чи встановлення іншого строку звернення із даним документом текст оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не містить. Також зазначена вимога про сплату боргу не містить відміток нібито повторного її пред`явлення до виконання.

Суд зазначає, що ані в заяві стягувача, ані в постанові про відкриття виконавчого провадження не зазначено, що виконавче провадження нібито відкрито повторно та про те, що вимога про сплату боргу №Ф-7380-17у від 07.12.2018 року перебувала на виконанні в органах ДВС раніше.

Частиною 2 статті 41 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Разом із тим суд акцентує увагу, що ні в заяві стягувача, ні в постанові державного виконавця не йдеться про те, що виконавче провадження було закінчено та відновлено відповідно до зазначеної вище норми закону.

Суд зазначає, що відповідач у своєму відзиві посилається на те, що 29.11.2019 року виконавче провадження було закінчено на підставі частини 2 статті 41, статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Суд розглянувши матеріали, які долучені до справи, звертає увагу представника відповідача на те, що суду надано окремий аркуш паперу, на якому міститься напис "29.11.19 п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ про в/п д.в.Кушинський А.В.", підпис та печатка із нечітким відтиском.

Так, частина 2 статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із частиною 4, 5 статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55.

За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Висновок щодо обов`язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 02.10.2018 року в справі № 2а-15994/12/2670.

Однак, долучені до матеріалів справи представником відповідача доказ, зокрема окремий аркуш паперу, на якому міститься напис "29.11.19 п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ про в/п д.в.Кушинський А.В.", підпис та печатка із нечітким відтиском не засвідчений із урахуванням наведених правил, що вказує на невідповідність зазначеного доказу нормам КАС України.

Також суд зазначає, що державним виконавцем не долучено до матеріалів справи копій постанови про повернення виконавчого документу стягувачу та відновлення виконавчого провадження як доказів повторного пред`явлення виконавчого документа.

Відтак, зазначені доводи представника відповідача судом визнані необґрунтовані та відхиляються.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 61343998 від 20.02.2020 року винесена з порушенням норм, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпунктів 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з підпункту 9 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У свою чергу, відповідно до пункту 5 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності), серед іншого: вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів); надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

В контексті наведених норм закону прийняття виконавчого документа до виконання, зокрема вимоги про сплату боргу, можливе лише у випадку якщо така вимога є узгодженою.

Відповідно до пункту 4 Розділу V інструкції №449 після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Тобто, вимога про сплату боргу вважається належним чином врученою не тоді коли вона надіслана на адресу платника податків, а лише, у тому випадку коли вона надіслана на адресу платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

Разом із тим, у виконавчому провадженні відсутні будь-які письмові докази стосовного того, що вимога ГУ ДФС у Вінницькій області належним чином вручена та узгоджена з позивачем.

За таких обставин постанова державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 15819,54 грн та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, з метою захисту прав позивача суд вважає за необхідне скасувати постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про арешт майна та грошових коштів боржника від 20.02.2020 року та зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з майна та грошових коштів ОСОБА_2 , накладеного на підставі постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника від 20.02.2020 року.

Суд зауважує, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вказаної норми слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження ВП №61343998 від 20.02.2020 року про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 15819,54 грн. та виконавчого збору в розмірі 1581,95 грн.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з майна ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника від 20.02.2020 року.

Зобов`язати Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також з коштів на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, що належать ОСОБА_3 , накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника від 20.02.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) сплачений ОСОБА_1 при зверненні до суду судовий збір в сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна, 15-а, м. Вінниця, Вінницька область, 21050, код ЄДРПОУ 40143408).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення у повному обсязі виготовлене 17.03.2020 року.

Суддя Мультян Марина Бондівна