Ухвала суду № 88291190, 24.02.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11860/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Карабань В.М. при секретарі Мирончук В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Макієнка Є.Ю. який діє в інтересах ТОВ «ГУАТО», про скасування арешту майна накладеного ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 42018000000002718,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Макієнко Є.Ю., в інтересах ТОВ «ГУАТО» звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 42018000000002718, а саме з грошових коштів, які знаходяться на рахунках ТОВ «ГУАТО» (код 42086881):№ НОМЕР_1 (гривня), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (долар), відкритих в АТ «Скай Банк» (МФО 351254), адреса: м. Київ, вул. О. Гончара, 76/2.

В судове засідання адвокат Макієнко Є.Ю. не з`явився. До канцелярії суду адвокат Чичкань П.П., який діє в інтересах ТОВ «ГУАТО» подав заяву в якій просить клопотання слухати у його відсутності, клопотання підтримав та просив задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2019 року в рамках кримінального провадження № 42018000000002718, внесеного до ЄРДР від 01.11.2018, за ознаками кримінальних правопорушень передбаченими ч. 1 ст. 203-1, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 209-1, ч. 2 ст. 212 КК України, задоволено клопотання прокурора другого відділу організації і процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, яке здійснюється слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та інших органів досудового розслідування Ковальова І.І. та накладено арешт на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ГУАТО» (код 42086881):№ НОМЕР_1 (гривня), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (долар), відкритих в АТ «Скай Банк» (МФО 351254), адреса: м. Київ, вул. О. Гончара, 76/2.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовно.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінально провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більш того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2019 року при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти на рахунках заявника можуть бути предметом злочину.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, грунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ЕСHR1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, SeriesA №296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73, SeriesA №52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, SeriesA №98).

Стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Підозра посадовим особам заявника не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42018000000002718 від 01.11.2018, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обгрунтування скасування арешту майна.

Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових пропозицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170, 171, 172, 173, 174, 379 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання-задовольнити.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2019 року у кримінальному провадженні №42018000000002718, на майно ТОВ «ГУАТО», а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ГУАТО» (код 42086881)№ НОМЕР_1 (гривня), № НОМЕР_1 (євро), № НОМЕР_1 (долар), відкритих в АТ «Скай Банк» (МФО 351254), адреса: м. Київ, вул. О. Гончара, 76/2.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М. Карабань