Рішення № 88290886, 27.02.2020, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/4374/19

№ 2/688/217/20

Рішення

Іменем України

27 лютого 2020 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

секретаря судових засідань Грицак Г.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

11 грудня 2019 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 19 серпня 2016 року отримала кредит у розмірі 18 477,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, в порушення вимог чинного цивільного законодавства України та зазначених умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 20 листопада 2019 року виникла заборгованість в загальному розмірі 40 066,93 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача разом із понесеними ним витратами по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 21 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду на 11 лютого 2020 року. Розгляд справи відкладався через відсутність відомостей про отримання відповідачем судової повістки.

Представник позивача за довіреністю Гребенюк О.С. в судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує, в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечив проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутність суду не надала.

Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 серпня 2016 року сторони уклали Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, за умовами якого АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 18 477,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00%.

Згідно п.1.1.1. вказаної Генеральної угоди сторони домовилися зменшити розмір заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту, а саме відсотки на 819,23 грн., комісію на 120,93 грн., пеню на 0,0 грн., штраф на 634,93 грн. Відповідно до п.1.1.2 Генеральної угоди заборгованість по договору із дати підписання Генеральної угоди складає 19533,41 грн.

За умовами п.2.1 Генеральної угоди відповідач отримала строковий кредит в сумі 18 477,41 грн. на строк 12 місяців з 19 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року в обмін на зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 1,083% в місяць на суму залишку заборгованості по кредиту.

У п.2.2 Генеральної угоди сторони визначили, що у відповідності до ст.ст.212, 611, 651ЦК України у разі прострочення сплати заборгованості, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1575,09 грн.

У вказаній угоді міститься підпис ОСОБА_1 та відповідального працівника банку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України)

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Як вбачається із тексту Генеральної угоди від 19 серпня 2016 року, яка підписана відповідачкою, остання погодилась з розміром наданого їй кредиту, порядком сплати процентів за використання кредитних коштів та розміром фіксованого штрафу у разі недотримання нею своїх зобов`язань.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 20 листопада 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість 40 066,93 грн., яка складається з наступного: 14 967 ,64 грн. – заборгованість за кредитом; 6116,79 грн. – заборгованість по відсотках за користування кредитом; 00,00 грн. – заборгованість за комісією; 18 982,50 грн. – заборгованість за пенею.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 погодилась на умови, викладені у тексті Генеральної угоди від 19 серпня 2016 року, позовні вимоги банку в частині стягнення з неї заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитом за період з 20 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року підлягають задоволенню.

Разом з тим не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідачки відсотків за період з 01вересня 2017 року по 20 листопада 2019 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування.

Зазначений висновок узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12.

Згідно з п.2.8 вказаної Генеральної угоди відповідачка зобов`язалась при порушенні нею умов даної угоди сплатити банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

Проте, як вбачається зі змісту Генеральної угоди від 19 серпня 2016 року розмір пені та порядок її сплати сторонами угоди не визначено.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені, її розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Генеральною угодою від 19 серпня 2016 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Генеральну угоду від 19 серпня 2016 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідачки, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 серпня 2016 року шляхом підписання Генеральної угоди.

Таким чином, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачки пені слід відмовити.

Отже з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в сумі 14 967,64 грн. та заборгованість по відсотках за період з 20 серпня 2016 року по 31 серпня 2017 року в сумі 3862,91 грн., а всього заборгованості на суму 18830,55 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог банку на 47% (18830,55 грн.:40066,93 грн.х100%) з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 902,87 грн. (1921 грн.:100% х47%)

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50), 18 830 (вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 55 к. – заборгованість за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 902 (дев`ятсот дві) грн. 87 к.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: