Постанова № 88283695, 16.03.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1899/20 2-а/335/103/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

розглянув адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до відповідача Головного управління Державної податкової служби України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття справи про адміністративне правопорушення, з підстав незгоди позивача з постановою від 21.02.2020 року № 3, яка винесена відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що 21.02.2020 року в.о. заступника начальника Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області було винесено відносно позивача, як голови комісії з припинення Комунальної установи «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради, постанову № 3 від 21.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, за те, що на думку відповідача, позивач порушила порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: донараховано єдиного внеску за червень 2016 року, за травень 2017 року, за липень 2017 року, за листопад 2017 року, за січень 2018 року, за квітень 2019 року, за червень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року, у сумі 287544,70 грн. Постановою № 3 від 21.02.2020 року на позивача накладено штраф в сумі 510,00 грн. Позивач вважає висновок про вчинення адміністративного правопорушення безпідставним, оскільки не було здійснено будь-яких донарахувань єдиного внеску за період, що перевірено, у спірних місяцях єдиний внесок нараховувався і сплачувався своєчасно та у повному обсязі. Крім того, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.03.2018 року у справі № 808/273/17. Позивач вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконним та необґрунтованим, тому просить визнати постанову № 3 від 21.02.2020 року протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно неї закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ відповідно до вимог ст.ст. 268, 272, 286 КАС України, призначено судове засідання на 13.03.2020, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

13.03.2020 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому він зазначає, що фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до відомостей про припинення діяльності КУ «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 09.01.2020 року № 26 проведена позапланова виїзна документальна перевірка вищевказаної комунальної установи з питання, зокрема, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.01.2016 року по 15.01.2020 року. За результатами перевірки складено акт від 30.01.2020 року № 33/08-01-05-03/05499174, яким встановлено, зокрема, несвоєчасне подання та відображення (нарахування) суми нарахованого єдиного внеску за червень 2016 року, за травень 2017 року, за липень 2017 року, за листопад 2017 року, за січень 2018 року, за квітень 2019 року, за червень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року. Отже, відповідач вбачав ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, та застосував до позивача адміністративне стягнення. Вважає, що Головне управління ДПС у Запорізькій області діяло в межах своїх повноважень, і у спосіб передбачений чинним законодавством України, тому просить суд в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 13.03.2020 року, представники сторін надали пояснення, аналогічні за своїм змістом тим, які були викладені в письмових заявах по суті справи. Позивач на позовних вимогах наполягає, відповідач проти позову заперечує. В судовому засіданні була оголошена перерва до 16.03.2020 року.

В судове засідання 16.03.2020 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно належним чином. Від позивача, її представника, а також представника відповідача 16.03.2020 року надійшли заяви, в якому вони просять розглянути справу за їхньої відсутності.

Справа розглядається у відповідності до ч. 3 ст. 194 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. На підставі ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу 16.03.2020 року не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , відповідно до розпорядження голови Запорізької обласної ради від 13.11.2019 року № 38-св, є головою комісії з припинення Комунальної установи «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради, виконує обов`язки головного лікаря цієї установи.

З 10.01.2020 року по 23.01.2020 року відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Комунальної установи «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.01.2016 року по 15.01.2020 року, валютного законодавства за період з 10.01.2016 року по 15.01.2020 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 10.01.2016 року по 15.01.2020 року.

За результатами перевірки 30.01.2020 року було складено акт № 33/08-01-05-03/05499174. У вказаному акті перевірки, а саме в пункті 3.1.4.1.3.3.1 акту перевірки «Нарахування єдиного внеску» (сторінки 13-15), зазначено про «несвочасне ... відображення (нарахування) суми нарахованого єдиного внеску» за червень 2016 року, травень 2017 року, липень 2017 року, листопад 2017 року, січень 2018 року, квітень 2019 року, червень 2019 року, серпень 2019 року, вересень 2019 року.

На підставі таких висновків, 17.02.2020 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління Державної податкової служби України у Запорізькій області Супрун Наталією Геннадіївною було складено протокол № 15 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно позивача, ОСОБА_1 .

У графі «суть порушення, частини, статті Кодексу України про адміністративні правопорушення, Податкового кодексу України та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на органи доходів і зборів, що були порушені», зазначено: «ч. 1 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту 1 частини 2 статті 6; частини 2, частини 5 статті 8, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року, донараховано єдиного внеску за червень 2016, за травень 2017, за липень 2017, за листопад 2017, за січень 2018, за квітень 2019, за червень 2019, за серпень 2019, за вересень 2019 всього в сумі 287544,70 грн. згідно акту перевірки № 33/08-01-05-03/05499174 від 30.01.2020».

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення № 3 від 21.02.2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 510 (п`ятсот десять) гривень. У графі «суть порушення» зазначено: «Порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: донараховано єдиного внеску за червень 2016, за травень 2017, за липень 2017, за листопад 2017, за січень 2018, за квітень 2019, за червень 2019, за серпень 2019, за вересень 2019 всього у сумі 287544,70 грн.».

При цьому, в графі «суть порушення» як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові про накладення адміністративного стягнення, не згадується про несвоєчасне подання звіту «Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а згадується лише про: 1) порушення порядку нарахування єдиного внеску; 2) донарахування єдиного внеску за спірні місяці.

В межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення, слід дійти висновку, що відповідач, накладаючи на позивача адміністративне стягнення, вважає, що позивачем було нібито порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та здійснено донарахування єдиного внеску.

З протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що відповідачем звинувачено позивача у порушенні норм п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2, ч. 5 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Ці норми встановлюють: обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; ставку єдиного внеску; строк сплати нарахованого єдиного внеску. Обов`язок платника єдиного внеску подавати звітність передбачено іншою нормою закону, а саме п.4 ч.2 ст.6, посилань на яку ні протокол, ні постанова відповідача не містять.

Про будь-які інші порушення законодавства, що регулює збір та облік єдиного внеску, ні у протоколі, ні у постанові не зазначено. З цих підстав суд відхиляє доводи відповідача стосовно стверджуваних ним порушень строків подання звітності, оскільки це питання перебуває за межами суті порушення, про яке стверджується в протоколі та в постанові. Тому, правову оцінку правомірності накладення на позивача адміністративного стягнення слід надавати в межах того обсягу обвинувачення, який міститься у протоколі і постанові. Отже, для перевірки доводів сторін стосовно оскаржуваної постанови, слід визначити, чи було порушено позивачем порядку нарахування єдиного внеску та чи було донарахування єдиного внеску за спірні місяці.

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). (...) Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Буквальне тлумачення норми ч.8 ст.9 вищевказаного закону (зокрема, словосполучення «сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок») дозволяє дійти висновку, що нарахування єдиного внеску передує його сплаті. Таким чином, єдиний внесок сплачується лише тоді, коли він вже нарахований. Отже, якщо єдиний внесок оплачений, то це означає, що на момент оплати він вже був нарахованим. Таким чином, своєчасна оплата єдиного внеску означає, що і нараховано його теж було своєчасно.

Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.03.2018 року у справі № 808/273/17. У вказаній постанові Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що несвоєчасно подавши Звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2015 року та за червень 2016 року, позивач своєчасно сплачував разом з нарахуванням та виплатою заробітної плати найманим працівникам суми єдиного внеску за ці періоди. На цій підставі Верховний Суд залишив без змін судові рішення, якими було скасовано рішення державної податкової інспекції про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Таким чином, Верховним Судом розмежовано поняття нарахування єдиного внеску та звітування стосовно вже нарахованого єдиного внеску.

На підтвердження того, що Комунальною установою «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради єдиний внесок за вказані в акті, протоколі та постанові місяці було нараховано та сплачено своєчасно, позивач надав суду документи, що підтверджують своєчасність нарахування та сплати єдиного внеску, а саме копії платіжних доручень та виписок. Дослідивши зміст цих доказів у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позивачем, як посадовою особою Комунальної установи «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради, було дотримано вимог законодавства, зокрема п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2, ч. 5 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнобов`язкове державне соціальне страхування», а сам єдиний внесок нараховувався та сплачувався своєчасно, в повному обсязі та в строки, визначені законом.

Що стосується тверджень відповідача про донарахування єдиного внеску, то з цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в акті перевірки, на сторінках 14-15, міститься таблиця, за якою відповідач перевіряв правильність нарахування єдиного внеску. Згідно з таблицею (стовпчики 2, 3, 4), суми єдиного внеску за даними звітів у всіх періодах дорівнюють сумам єдиного внеску за даними перевірки. Відхилення по всіх періодах становить «0,00». Що, в свою чергу, свідчить про правильність нарахування єдиного внеску. З цих підстав, доводи відповідача про те, що Комунальній установі «Обласна туберкульозна лікарня» Запорізької обласної ради було донараховано єдиний внесок, спростовуються змістом самим актом перевірки. Отже, за період, що перевірено, платник нараховував єдиний внесок правильно, і будь-які донарахування єдиного внеску були відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження своїх доводів були надані докази, які відповідачем не спростовані. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, викладені в постанові відповідача твердження про порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та про донарахування єдиного внеску за червень 2016 року, за травень 2017 року, за липень 2017 року, за листопад 2017 року, за січень 2018 року, за квітень 2019 року, за червень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року, не знайшли свого підтвердження, а навпаки спростовуються матеріалами справи, а саме змістом таблиці, викладеної на сторінках 14-15 акту перевірки, а також платіжними дорученнями та виписками банку, копії яких були додані до позовної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, в межах обставин, зазначених у протоколі та постанові, в діях позивача ОСОБА_1 відсутній, суд приходить до висновку, що постанова відповідача № 3 від 21.02.2020 року про накладення на позивача адміністративного стягнення підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 3 від 21.02.2020 року, винесену Головним управлінням Державної податкової служби України у Запорізькій області відносно ОСОБА_1 .

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 , – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.

Суддя Ю.В.Геєць