Рішення № 88283522, 17.03.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.03.2020

Справа № 334/4942/19

Провадження № 2/334/905/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що 16.12.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/17-40/757-36, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 40000,00 дол. США строком до 15.12.2011 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 15 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Однак ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання, щодо своєчасної сплати кредиту у зв`язку з чим станом на 16.05.2019 року має заборгованість у розмірі 23034,62 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі – 10777,93 дол. США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом складає 10777,93 дол. США; заборгованості за процентами у розмірі – 12256,69 дол. США, в тому числі прострочена заборгованість за процентами складає 12252,26 дол. США.

В зв`язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 23034,62 дол. США, а також судові витрати, які були ними понесені у зв`язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 9112,74 гривень.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повідомлений про розгляд справи, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви на адресу його реєстрації. Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Сторони не звертались до суду з клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні. Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 16 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №014/17-40/757-36, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 40000,00 дол. США строком до 15.12.2011 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі - 15 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до умов п. 3.1. Кредитного договору кредитор надав позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та сплати за користування.

Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, з можливою виданою готівки через касу кредитора.

Таким чином, банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених Кредитним договором: щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п. 1.3. Кредитного договору та остаточне погашення кредиту до 15.12.2011 року на рахунок, визначений п. 4.1. Кредитного договору; щомісячно, до 15 (п`ятнадцятого) числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту, сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок, визначений Кредитним договором.

Відповідно до п. 8.1. Кредитний договір набуває чинності з часу наданню позичальнику кредитних коштів (частини коштів) та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів та пені).

31 березня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, а саме тимчасово на період з 31 березня 2009 року до 31 березня 2010 року Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру визначеного в графіку погашення кредиту (Додаткова угода №1 від 31.03.2009 року).

08 листопада 2010 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, а саме строк кредиту збільшили на 29 календарних місяці, у зв`язку з чим п.1.2 Кредитного договору виклали в наступній редакції: «Кредит надається на 101 місяць з 16.12.2005 року по 15.05.2014 року».

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №014/17-40/757-36/1 сторони дійшли згоди врегулювати виконання позичальником грошові зобов`язання за Кредитним договором.

Також, тимчасово на період з 15 листопада 2010 року до 14 листопада 2011 року Сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди №014/17-40/757-26/1, сторони досягли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором, строк сплати якої настав (Додаткова угода №014/17-40/757-36/1 від 08.11.2010 року).

Отже, з укладенням кредитного договору та додаткових угод до нього у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Проте, всупереч вимогам п. 5.1. Кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, несплатою періодичних платежів на погашення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, на адресу позичальника було направлено повідомлення про неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором за вихідним №114/5-148920 від 28.03.2019 року надавши можливість добровільно врегулювати заборгованість.

Станом на 16.05.2019 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становить 23034,62 дол. США, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі – 10777,93 дол. США, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом складає 10777,93 дол. США; заборгованості за процентами у розмірі – 12256,69 дол. США, в тому числі прострочена заборгованість за процентами складає 12252,26 дол. США.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому о дня сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора.) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 1 ст. 1054 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (п. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19лютого 1993 року №15-93«Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.

Відповідна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року по справі № 373/2054/16-ц.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги законні, обґрунтовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача, заборгованості за кредитним договором у розмірі 23034,62 дол. США.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем, судові витрати на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором від 16.12.2005 року №014/17-40/757-36 у розмірі 23034 (двадцять три тисячі тридцять чотири) долари США 62 центи.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (ЄДРПОУ 14305909) судовий збір у сумі 9112 (дев`ять тисяч сто дванадцять) гривень 74 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Козлова Н. Ю.