Постанова № 8828261, 18.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 р.           Справа № 2-а-5478/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича,

при секретарі судового засідання: Гонті Інні Олександрівні

за участю представників сторін:

позивача : Якимчук В.І. - представник

відповідача : Романович С.О., Паламарчук Н.М., Скопчак Я.В. - представники

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод"

до: Козятинської обєднаної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :           

Відкрите акціонерне товариство "Бродецький цукровий завод" (надалі –позивач) звернувся з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі –відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0012641501/2 від 29.08.2008 року та №0012641501/3 від 26.11.2008 року.

Позов мотивовано наступним.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість, результати якої оформлені актом №70-15-00371570 від 15.04.2008р.

На підставі даного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0012651501/0 від 24.04.2008 року про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8074,80 грн. з посиланням на порушення п.п.17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( надалі - Закон 2181-ІІІ) та податкове повідомлення-рішення №0012641501/0 від 24.04.2008 року про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 509723,11 грн. з посиланням на порушення п.п.17.1.7. п.17.1. ст. 17 цього ж Закону .

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх спочатку до Козятинської ОДПІ, а потім до ДПА у Вінницькій області. За наслідками розгляду скарг позивача, ДПА у Вінницькій області винесла рішення від 28.08.2008р. №12522/10/25-009, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 11.06.2008 року №0012651501/1 було скасовано, а податкове повідомлення-рішення №0012641501/1 від 11.06.2008р. скасовано частково в сумі 26866,11 грн. та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0012641501/2 від 29.08.2008р. про застосування штрафної фінансової санкції в сумі 480157,00 грн., а 26.11.2008р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0012641501/3 - в сумі 482857,00 грн..

Позивач не погодився з застосованими штрафними фінансовими санкціями, оскільки відповідачем не направлялись вимоги про сплату боргу, натомість були надіслані податкові повідомлення-рішення з визначенням суми штрафу. На думку позивача, така процедура суперечить вимогам Закону 2181- ІІІ, оскільки під поняттям "податкове повідомлення" розуміють письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом.

Крім того, позивач зазначає, що в акті камеральної перевірки податкові зобов'язання позивача, як це передбачено п.6.1 ст. 6 Закону 2181- ІІІ, не визначались, тому у відповідача відсутні підстави вважати узгодженим податкове зобов'язання з нарахування податку на додану вартість та відповідно відсутні підстави застосовувати штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідач в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених в запереченні на позов (а.с.26-29) та просили в позові відмовити, мотивуючи тим, що підстави для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №0012641501/2 від 29.08.2008 року та №0012641501/3 від 26.11.2008 року відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі акту перевірки №7-23-00371570 від 23.02.2005р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000572301/0 від 28.02.2005р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 789000,00грн., в тому рахунку 526000,00 грн. основного платежу. Вказане податкове повідомлення-рішення №0000572301/0 від 28.02.2005р. було оскаржене позивачем до Господарського суду Вінницької області. Постановою Господарського суду Вінницької області позовні вимоги ВАТ "Бродецький цукровий завод" задоволено та скасовано повідомлення-рішення №0000572301/0 від 28.02.2005р.. Однак, в подальшому постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.05.2006р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2006р., постанову Господарського суду Вінницької області від 02.11.2005р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ №0000572301/0 від 28.02.2005р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ є узгодженим з дня прийняття постанови Житомирського апеляційного господарського суду.

23.06.2006 року позивачу було направлено першу податкову вимогу №1/39 від 23.06.2006р., відповідно до якої загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями визначена станом на 22.06.2006р., становить 36455,71 грн. Дата отримання першої податкової вимоги позивачем - 27.06.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30916.

28.07.2006р. позивачу було направлено другу податкову вимогу №2/45 від 28.07.2006р., згідно якої, загальна сума податкового боргу за погодженими податковими зобов'язаннями станом на 28.07.2006р. становить 788555,33 грн. Факт отримання другої податкової вимоги позивачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №32847/4 від 02.08.2006р.

Згідно договору №20 від 02.03.2007р. та рішення ДПА у Вінницькій області від 02.03.2007р. №244 позивачу надано розстрочення по сплаті узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ на суму 106973,00 грн. терміном з 20.04.2007р. по 20.12.2007р., а за несвоєчасну сплату розстроченого податкового зобов'язання з ПДВ понад 90 днів відповідачем застосовано штраф в сумі 53486,50 грн..

15.04.2008р. відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати ПДВ за період з 10.07.2006р. - по 14.04.2008р., результати якої оформлені актом №70-15-00371570 ( а.с.6-8).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р., органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону 2181-ІІІ в частині несвоєчасної сплати ПДВ в сумі 1059820,15 грн. на які було нараховано штрафну санкцію в сумі 517797,91 грн..

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові №0012651501/0 від 24.04.2008 року про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8074,80 грн. з посиланням на порушення п.п.17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. ( надалі - Закон 2181-ІІІ) та податкове повідомлення-рішення №0012641501/0 від 24.04.2008 року про застосування штрафних фінансових санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 509723,11 грн. з посиланням на порушення п.п.17.1.7. п.17.1. ст. 17 цього ж Закону .

Позивач не погодився з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, тому оскаржив їх спочатку до Козятинської ОДПІ, а потім до ДПА у Вінницькій області. За наслідками розгляду скарг позивача, ДПА у Вінницькій області винесла рішення від 28.08.2008р. №12522/10/25-009, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 11.06.2008 року №0012651501/1 було скасовано, а податкове повідомлення-рішення №0012641501/1 від 11.06.2008р. скасовано частково в сумі 26866,11 грн. та винесено нове податкове повідомлення-рішення №0012641501/2 від 29.08.2008р. про застосування штрафної фінансової санкції в сумі 480157,00 грн., а 26.11.2008р. податкове повідомлення-рішення №0012641501/3 - в сумі 482857,00 грн..

Позивач в позовній заяви та його представник в судовому засіданні обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилаються на те, що відповідачем не врахована хронологія сплати податків за даними позивача ( призначення платежу), а також, що податковий орган на власний розсуд відобразив погашення заборгованості зі сплати податкового зобов'язання.

Даючи правову оцінку діям відповідача при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0012641501/2 від 29.08.2008 року та №0012641501/3 від 26.11.2008 року, суд в першу чергу звертає увагу на те, що він повинен діяти у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р. та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р..

Так, відповідно до ст. 2 ЗУ "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Пунктом 6 статті 10 вказаного Закону визначено, що податкові органи забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 вказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181-ІІІ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного ( податкового) місяця.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону 2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до п.п.6.3.2. п.6.3 ст.6 Закону, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Так, згідно п.п.6.2.3. п.6.2 ст. 6 вказаного Закону перша податкова вимога надсилається - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Як зазначалось вище, відповідачем направлялись на адресу позивача як перша так і друга податкові вимоги щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Даний факт підтверджує те, що відповідачем був чітко дотриманий порядок здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 4.4.2 п.4.4 ст.4 даного Закону, податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Так, у податковому роз'ясненні щодо черговості погашення та окремих питань стягнення сум податкового боргу, затвердженого Наказом ДПА України №540 від 13.11.2002 року, зазначено, що п.5.3 ст. 5 Закону 2181-ІІІ встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її погашення. Відстрочення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань відповідно до даного Закону здійснюється в порядку, передбаченому ст.14, шляхом розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань. Іншої можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду сплати податкових зобов'язань, попереднього періоду Закон не передбачає.

Таким чином, кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку (збору, обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання ( п.1.3 ст.1 Закону 2181-ІІІ).

Відповідно до п.п.17.1.7. п.17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, враховуючи те, що податкове зобов'язання з ПДВ є узгодженим з дня прийняття постанови Житомирського апеляційного господарського суду, тобто з 11.05.2006р., вказаний борг , всупереч вимогам п.п.17.1.7. п.17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ, тобто на протязі більше 90 днів наступних за останнім днем граничного строку сплати даної узгодженої суми податкового зобов'язання не погашено, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0012641501/2 від 29.08.2008 року та №0012641501/3 від 26.11.2008 року про застосування до позивача фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім того, слід зазначити, що доводи позивача, відносно того, що в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №0012641501/2 від 29.08.2008 року та №0012641501/3 від 26.11.2008 року помилково зазначено невірний номер акту перевірки, суд не бере до уваги, оскільки даний факт не впливає на застосування самих фінансових санкцій, так як порушення позивача, які встановлені під час перевірки мають місце, а відповідно і штрафні фінансові санкції за такі порушення підлягають стягненню.

В даному випадку, доводи позивача, викладені в позовній заяві, судом визнаються такими, що не можуть вплинути на правомірність прийнятих рішень.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатньо аргументів та доводів, які свідчать що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 23.03.10

Суддя           Сторчак Володимир Юрійович

18.03.2010