Рішення № 88282197, 16.03.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6740/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

за участі секретаря Теліціної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначив, що перебував у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року звільнений з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. З січня 2017 року відповідач припинив виплачувати заробітну плату. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з січня по липень 2017 року у загальному розмірі 27119 грн 91коп.

Позивач просить:

-стягнути з АТ «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за січень 2017 року в розмірі 4230грн 58коп, за лютий 2017 року в розмірі 4032грн 92 коп, за березень 2017 року в розмірі 3926грн 51 коп, за квітень 2017 року в розмірі 2550грн 84коп, за травень 2017 року в розмірі 2668грн 32коп, за червень 2017 року в розмірі 805грн 53 коп, за липень 2017 року в розмірі 8905 грн 21 коп, а всього – 27119 грн 91коп.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.27).

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву (а.с.29-32), в якому просив розглянути справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

З наданого представником АТ «Українська залізниця» відзиву вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2; - місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що та у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів (зокрема, до табелів обліку робочого часу) нарахування заробітної плати було припинено з 16 березня 2017 року;

- позивачем не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працював слюсарем-інструментальником 5 розряду у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.5-6).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.5-6).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю Ураїни заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надав розрахункові листи за січень-липень 2017 року, з яких вбачається, що за січень 2017 року йому нараховано заробітну плату в розмірі 4230грн 58 коп (до виплати 2374 грн 09 коп, аванс 990 грн 00коп), за лютий 2017 року нараховано 4043 грн 92 коп (до виплати 1785 грн 62 коп, аванс 1430 грн 00коп), за березень 2017 року нараховано 3926грн 51коп (до виплати 3122грн 29коп), за квітень 2017 року нараховано 2550грн 84коп (до виплати 2028грн 39 коп), за травень 2017 року нараховано 2668грн 32коп (до виплати 2121грн 80коп), за червень 2017 року нараховано 805грн 53 коп (до виплати 640грн 55коп), за липень 2017 року нараховано 8905грн 21коп (до виплати 6779грн 68коп) (а.с.7-10).

На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року відповідачем надано довідки від 30 жовтня 2019 року № 1265 (а.с.35-36), від 30 жовтня 2019 року № 1265/2 (а.с.37), з яких вбачається, що ОСОБА_1 за січень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 4230грн 58коп, до виплати належить 3364 грн 09 копійок (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 866 грн 49коп); за лютий 2017 року нараховано 4043 грн 92 коп, до виплати належить 3215грн 65 коп (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 828грн 27коп); за березень 2017 року нараховано 1857 грн 84коп, до виплати належить 1477 грн 32 коп (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 380 грн 52 коп) за період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Як вбачається з довідки відповідача від 30 жовтня 2019 року № 1265 (а.с.35-36), заробітна плата за січень-лютий 2017 року у загальному розмірі 6579 грн 74 коп перерахована на особовий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ТВБВ 10004/0149 філія - Донецьке обласне управління Ат «Ощадбанк» України, що також підтверджується випискою по зарплатному рахунку позивача № UA 373351060000026208502549184 (а.с.24).

Відповідно до видаткового касового ордеру № 416 ОСОБА_1 16 серпня 2017 року сплачено заробітну плату за березень 2017 року в розмірі 1477 грн 32коп (а.с.39).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 21 січня 2020 року вбачається, що страхувальником – регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (код 40150216) було нараховано ОСОБА_1 заробітну плату в січні 2017 року в розмірі 4230грн 58коп, в лютому 2017 року в розмірі 4043грн 92коп, в березні 2017 року в розмірі 3926грн 51коп, з квітня 2017 року по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати (а.с.61).

Суд вважає належними та допустимими доказами надані позивачем розрахункові листи (табуляграми) за січень - липень 2017 року, оскільки їх видача працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України та ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці», вказані в них відомості відповідачем не спростовані.

Суд зауважує, що довідка від 30 жовтня 2019 року № 1265/2, видана відповідачем, як вбачається з її змісту, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Відповідно до п.п.3,4 вказаної Постанови не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження оплата простою, компенсація за невикористані дні відпустки.

З досліджених судом копій розрахункових листів (табуляграм) вбачається, що в період часу з березня по липень 2017 року ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за час простою (код 340) та компенсація за невикористану відпустку (код 308), що на переконання суду свідчить про те, що в довідці від 30 жовтня 2019 року № 1265/2 зазначені не всі суми, які були нараховані відповідачем позивачу за період роботи з березня по липень 2017 року.

Інших доказів, окрім видаткового касового ордеру № 416 від 16 серпня 2017 року про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за першу половину березня 2017 року (а.с.39) та виписки по зарплатному рахунку позивача № UA 373351060000026208502549184 (а.с.24), з якої вбачається виплата на користь останнього заробітної плати за січень-лютий 2017 року, суду не надано.

Оскільки, як вбачається з розрахункового листа (а.с.8) та індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 21 січня 2020 року (а.с.61) за березень 2017 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 3926грн 51коп, сплачено згідно довідки від 30 жовтня 2019 року № 1265/2 (а.с.37) та видаткового касового ордеру № 416 від 16 серпня 2017 року (а.с.39) 1857 грн 84 коп (за вирахуванням податків отримано 1477грн 32), заборгованість за березень 2017 року становить 2068 грн 67 коп (3926 грн 51коп – 1857 грн 84коп).

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог – стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року в загальному розмірі 16998 грн 57 коп – за березень 2017 року – 2068грн 67коп, за квітень 2017 року – 2550 грн 84коп, за травень 2017 року – 2668 грн 32 коп, за червень - 805 грн 53коп, за липень 2017 року – 8905 грн 21 коп.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з січня по лютий 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки з досліджених доказів, а саме виписки по зарплатному рахунку позивача UA 373351060000026208502549184 (а.с.24) суд дійшов висновку про те, що відповідачем сплачено на користь позивача заробітну плату за січень-лютий 2017 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати його праці відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2019 року відповідач листом від 27 січня 2020 року № 162 повідомив про відсутність доступу до оригіналів фінансових та кадрових документів, а також про те, що з березня 2017 року від бухгалтерії ВП «Дебальцевське локомотивне депо» та особисто від ОСОБА_1 до Дирекції у м.Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати (а.с.68-69).

Припинення нарахування позивачу заробітної плати у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом до уваги.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України (а.с.42-50).

Зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 16998 (шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 57 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 16998 гривень 57 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

В частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 481 (чотириста вісімдесят одна) гривня 63 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 18 березня 2020 року.

Суддя