Постанова № 8828219, 12.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 р.           Справа № 2-а-566/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

Суддів: Гонтарука Віктора Миколайовича

                    Мультян Марини Бондівни

при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні

за участю представників сторін:

позивача : Глімбоцької Зої Григорівни, діє на підставі довіреності від 15.09.2009р. №11/2825 (а.с. 13)

відповідача : Рибака Юрія Ігоровича, діє на підставі довіреності від 18.02.2010р. №ІЦ-01-16-2/299 (а.с. 28)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал"

до: Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області

про: визнання протиправним рішення

ВСТАНОВИВ :

17 лютого 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство «Вінницяводоканал» з позом про визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області № ІЦ-02-12/99 від 03.12.2009 року про застосування економічних санкцій на загальну суму 131538 грн. за порушення державної дисципліни цін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькі області прийняла рішення № ІЦ-02-12/99 від 03.12.2009 року про застосування економічних санкцій до комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" на загальну суму 131538 грн. за порушення державної дисципліни цін. Дане рішення позивач вважає таким, що прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства, в зв`язку з чим КП «Вінницяводоканал» змушено звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача не погодився із заявленими позовними вимогами, наголосивши на тому, що Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області, приймаючи рішення про застосування економічних санкцій, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

03.12.2009 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області, за безпідставне стягнення КП «Вінницяводоканал» плати за видачу технічних умов на водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2009 по 01.11.2009р., було прийнято рішення № ІЦ-02-12/99 (а.с.14) про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі 131538 грн.

Дане рішення прийняте відповідачем в зв`язку з порушенням, на думку Державної інспекції з контролю за цінами, позивачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 489 «"Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування", керуючись ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі Закону України "Про ціни і ціноутворення" та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін і тарифів відповідно до статті 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів; введення Урядом України інших методів державного регулювання.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

В акті Держцінінспекції від 24 листопада 2009 року, складеному за результатами перевірки, зазначено "Зважаючи на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №4879 не передбачено стягування плати за технічні умови водопостачання та каналізації сума у розмірі 43 846, 89 грн. є необгрунтовано отриманою і підлягає вилученню до бюджету зі штрафом 200%.".

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №489 "Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування" не регулюється питання ціноутворення, не передбачено поширення встановлених статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" методів державного регулювання цін і тарифів на послуги з видачі технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, та не встановлено на якій, платній чи безоплатній основі вони видаються.

Держцінінспекція, на думку суду, при проведенні планової перевірки КП "Вінницяоблводоканал" на предмет дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та з питань достовірності поданих розрахункових матеріалів для отримання висновків щодо їх економічного обґрунтування вийшла за межі повноважень передбачених законодавством України і здійснила дослідження питання видачі технічних умов для водопостачання та каналізації.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із зазначеними вище нормами актів законодавства України контроль за встановленням КП "Вінницяоблводоканал" цін за видачу технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єктів містобудування з боку Держцінінспекції є безпідставним.

Це підтверджується і нормативно-правовими актами, що визначають повноваження Державної інспекції з контролю за цінами. Зокрема, відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819, основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України і Міністерства фінансів України 03.12.01 N 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 за N 1047/6238, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного, в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області застосувала до КП "Вінницяоблводоканал" економічні санкції за порушення ПКМУ №489, якою не визначається порядок встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 1.4 зазначеної Інструкції визначено конкретний перелік порушень порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, зокрема:

нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов'язкового декларування їх зміни;

завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Пунктом 1.5. зазначеної Інструкції встановлено, що підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено регулювання цін (тарифів), зокрема формування, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних.

Крім того, позивачем було зроблено відповідний запит до Мінрегіонбуду України та отримано відповідь від 13.10.2009р. за №12/19-2-10/23-2023 (а.с.22), відповідно до якої роз'яснено, що витрати, пов'язані з видачею юридичними особами, що є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури, технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування доцільно визначати цими організаціями за відповідно затвердженими показниками(тарифами), обчисленими на підставі обгрунтованих трудовитрат та рекомендованого Мінрегіонбудом показника вартості одного людино-дня.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 16.12.2004 р. № 01-8/3273 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про ціни і ціноутворення" вказано, що згідно із ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Також слід взяти до уваги те, що КП "Вінницяоблводоканал" є суб'єктом господарювання і відповідно до пункту 2.1 Статуту метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення області в наданні якісних послуг та одержання прибутку(копія додається).

Оскільки витрати на виготовлення технічних умов не включаються до розміру тарифу з надання послуг з водопостачання та водовідведення підприємство самостійно, керуючись нормами законодавства, визначило економічно обґрунтовану ціну за цю послугу.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Частина 3 вказаної норми встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (цей критерій ґрунтується на ст. 19 Конституції України, яка передбачає обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи із цих положень закону, суб'єкти владних повноважень повинні бути утворені відповідно до чинного законодавства і діяти на виконання закону, приймати рішення, вчиняти дії у межах своїх повноважень, а також і таких, які не передбачені законом, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації своїх функцій з дотриманням встановленої законом процедури прийняття рішення);

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (рішення, дія суб'єкта владних повноважень повинні бути спрямовані на досягнення належної мети. Якщо рішення прийнято в межах повноважень, але для досягнення результа тів, які не відповідають повноваженням суб'єкта владних повноважень, таке рішення повинно бути визнано протиправним);

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (суб'єкт владних повнова жень при прийнятті рішення чи вчиненні дій враховує ті обставини, на які вказує закон, а також враховує ті обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи прийняття невмотивованих рішень, дій);

4) безсторонньо (неупереджено) (приймаючи рішення, вчиняючи дії, суб'єкт владних повноважень повинен робити це як незаінтересована сторона, поводитися неупереджено, діяти, виходячи із завдань, визна чених законом);

5) добросовісно (при реалізації владних повноважень суб'єкт владних повноважень повинен діяти добросовісно для досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, без корисливих прагнень досягти ви год чи переваг в результаті прийняття рішень та вчинення дій);

6) розсудливо (дія суб'єкта владних повноважень розсудлива тоді, ко ли вона відповідає здоровому глузду та обов'язкам, покладеним на ньо го законом, а також загальноприйнятим моральним стандартам);

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації (відповідно до цього критерію суб'єкт влад них повноважень при прийнятті рішень, дій повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дії за одна кових обставин)

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (дотримання цьо го критерію суб'єктами владних повноважень особливо важливо при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, сво боди та інтереси особи, маючи на меті досягнення балансу між публіч ним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (суб'єкт владних повноважень, приймаючи рішення або дії, які вплива ють на права, свободи та інтереси особи, здійснює ці повноваження глас но із забезпеченням доступу до інформації особі, стосовно якої прийня то рішення чи здійснено дії про надання адміністративних послуг);

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (цей критерій вима гає від суб'єктів владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій дотримуватися визначених у нормативно-правових актах часових рамок, а також приймати рішення або вчиняти дії в межах строків без невиправданого зволікання).

Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повнова жень, їхніх посадових і службових осіб через призму вищезазначених критеріїв, суд, в разі виявлення порушень хоча б одного із цих крите ріїв і за умови порушення прав, свобод та інтересів позивача, має всі підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Беручи до уваги вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення Державною інспекцією з контролю за цінами у Вінницькій області №ІЦ-02-12/99 від 03.12.2009 року про застосування економічних санкцій на загальну суму 131 538 гривень за порушення державної дисципліни цін до комунального підприємства "Вінницяоблвлдоканал" прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, в зв’язку з чим, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області №ІЦ-02-12/99 від 03.12.2009 року про застосування економічних санкцій на загальну суму 131 538 гривень за порушення державної дисципліни цін до комунального підприємства "Вінницяоблвлдоканал".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (21022 м. Вінниця, вул. Київська, 173, код 03339012) 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 17.03.10

Головуючий суддя           Поліщук Ірина Миколаївна

Судді Гонтарук Віктор Миколайович

Мультян Марина Бондівна

12.03.2010