Рішення № 88279188, 27.02.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/570/19

Провадження № 2/204/61/20 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2019 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила визнати недійсними умови договору споживчого кредитування в частині включення до сукупної вартості споживчого кредиту передбаченої цим договором комісії, зобов`язати відповідача повернути позивачці надлишково сплачені кошти та стягнути моральну шкоду. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що 15 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» було підписано Заяву № 300873384401 на приєднання до Договору банківського обслуговування фізичних осіб. Відповідно до паспорту споживчого кредиту вбачається, що 15 вересня 2017 року в магазині ТОВ «Комфі трейд» (м. Дніпро, вул. Наб. Леніна, б. 31-А) позивачка придбала Телевізор LCD/LED загальна вартість якого становить 30629,01 й окремо послуги складають 6919,99 загальна сума кредиту становить - 36 549,00 грн. Згідно договору споживчого кредитування №300873384401 позивачка мала можливість сплачувати споживчий кредит з пільговим періодом 11 місяців з моменту укладання цього договору. Всі умови договору позивачка зі свого боку виконувала вчасно, добросовісно та завжди вносила кошти достроково. 17 серпня 2018 року позивачка внесла останній обов`язковий платіж за зазначеним Кредитним договором у розмірі 3348,00. 12 жовтня 2018 року позивачка звернулася до ПАТ «ПУМБ» із заявою про видачу довідки про погашення кредиту у повному обсязі. Усним роз`ясненням працівника банку було повідомлено, що хоча й оплачено кредит в повному обсязі і всі платежі здійснювалися вчасно, у позивачки існує борг у розмірі 2198 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн. 47 коп., який виник у зв`язку із комісією за обслуговуванням її кредиту. Хоча перед укладенням кредитного договору позивачці було роз`яснено, що ніяких інших платежів крім визначених у графіку платежів у неї не буде й вона не буде їх сплачувати. Через деякий термін, коли позивачка звернулася до найближчого відділення ПАТ «ПУМБ», із роз`ясненням зазначеного боргу їй було повідомлено, що зазначений борг росте й вона здійснила оплату у розмірі 3348,00 грн., що підтверджується квитанцією. Окремо позивачка зазначає, що такої умови відповідно до якої комісія за обслуговування кредитної заборгованості є щомісячною, в кредитному договорі ніде не зазначено. Такі дії банку по відношенню до позивачки завдали їй суттєву моральну шкоду також вона вважає, що у формі, в якій складено договір (споживчого) кредитування №300873384401 споживачу надана у нечіткий, незрозумілий та двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору, що призвело до введення її в оману. З огляду на вище висловлене, позивачка зазначає що при укладенні Договору № 300873384401 на приєднання до Договору банківського обслуговування фізичних осіб від 15 вересня 2017 року, в діях ПАТ «ПУМБ» містились ознаки нечесної підприємницької практики стосовно споживача кредитних послуг, умови такого договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, справедливості, внаслідок істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, погіршують становище споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним. Оскільки дії відповідача, на думку позивачки, є протиправними, вона просила стягнути з нього моральну шкоду.

В судове засідання позивачка не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, раніше її представник ОСОБА_3 надав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує і просить задовольнити їх в повному обсязі. Справу просив розглянути без його участі та без фіксації технічними засобами, а також зазначив що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки до суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню в повному обсязі по наступним підставам.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 14 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» було підписано заяву № 300873384401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 11), паспорт споживчого кредиту (споживчий кредит 0-11-24 «К») (а.с. 12), відповідно до якого позивачка має сплачувати заборгованість за тілом кредиту, а також передбачені договором відсотки.

В позовній заяві сама позивачка стверджує, що зі свого боку всі умови договору виконувала вчасно, добросовісно та завжди вносила кошти достроково, тобто за весь час з моменту укладання даного договору жодного разу у позивачки не виникало сумніву, що вищевказаний кредитний договір є недійсним, про що також свідчать долучені копії квитанцій про сплату кредиту.(а.с. 7-9).

03 грудня 2019 року від відповідача до суду надійшли наступні документи:

-Виписка/особовий рахунок по кредитному договору №300873384401 від 14.09.2017 року;

-Заява № 300873384401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з графіком платежів з підписом позивачки (а.с. 113);

-Паспорт споживчого кредиту з відміткою про ознайомлення з умовами Закону України «Про споживче кредитування» та орієнтовною вартістю кредиту, також з підписом позивачки (а.с. 114).

Згідно зі ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ;

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо);

3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту;

4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України;

5) види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться;

6) орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.

Якщо кредитодавець пропонує різні способи надання кредиту, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що використання інших способів надання кредиту може мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки.

Якщо платежі за послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, є періодичними, надана споживачу інформація має містити застереження про те, що витрати на такі послуги можуть змінюватися протягом строку дії договору про споживчий кредит;

7) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, які є обов`язковими для отримання кредиту, перелік осіб, яких кредитодавець визначив для надання відповідних послуг (за наявності), а також орієнтовна вартість таких послуг.

У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової чи супутньої послуги, що надаватиметься споживачу третьою особою та є обов`язковою для отримання кредиту, орієнтовна вартість такої послуги визначається за аналогічними, вже укладеними кредитодавцем договорами про споживчий кредит за попередні три місяці, або у разі відсутності таких договорів за середньою вартістю такої послуги, визначеною кредитодавцем за результатами аналізу вартості послуг, що пропонуються щонайменше трьома постачальниками на ринку таких послуг;

8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит;

10) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

11) порядок дострокового повернення кредиту;

12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відповідно до положень вказаної статті Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У частині третій вказаної статті визначений приблизний (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

У відповідності до умов Договору позивач підтверджує своє розуміння і згоду з тим, що до підписання Договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування рахунку та орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Тому, підстав вважати, що позивачу при укладенні договору не було надано інформацію відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» немає.

Також відсутні і підстави вважати, що кредитний договір, укладений сторонами містить несправедливі умови до позивача, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначений (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Частиною ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитний договір, укладений між сторонами, є невірним до нього, оскільки при підписанні даного договору позивач ознайомилася та погодилася з його умовами, а відтак, проаналізувавши умови кредитного договору та встановлені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність в останньому несправедливих умов. А твердження представника позивача стосовно того, що позивачка не підписувала заяву № 300873384401 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту з відміткою про ознайомлення з умовами Закону України «Про споживче кредитування» та орієнтовною вартістю кредиту взагалі не узгоджуються з самою позовною заявою, так як позивачка здійснювала платежі за даним кредитом і даний факт нею не оспорювався. Крім цього, представником позивачки навіть не було заявлено клопотання про проведення експертизи.

Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її завданні. Особа звільняється від відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. З`ясуванню підлягає: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зважаючи на те, що суду не надано належних та допустимих доказів для підтвердження завдання позивачу моральної шкоди, крім цього, позивачеві відмовлено в його інших позовних вимогах та дії відповідача не визнано протиправними або такими, що завдали шкоди позивачеві, суд не вбачає необхідності у задоволенні цієї позовної вимоги.

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 215, 626-628, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним, зобов`язання вчинити певні дії і стягнення моральної шкоди- відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14282829 місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Суддя В.В. Самсонова