Рішення № 88274005, 17.01.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.2020 м. Харків Справа № 905/2186/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,

розглянувши справу № 905/2186/18

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Протей»

про укладення договору,

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Говорун М.Д., за дов.

Суть спору: РВ ФДМУ по Донецькій області звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до ТОВ «Протей» про укладання договору № 4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 16.02.1999р. №327/1999 в редакції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову відповідача в укладанні договору №4 про внесення змін до договору оренди №327/1999 від 16.02.1999р. з огляду на обов`язковість приведення договору оренди у відповідність з приписами чинного законодавства в частині здійснення незалежної оцінки об`єкта оренди і визначення розміру орендної плати з врахуванням вартості майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2019р. у справі №905/2186/18, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019р., у задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ по Донецькій області відмовлено.

Постановою Верховного суду від 08.08.2019р. касаційну скаргу РВ ФДМУ по Донецькій області задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2019р. і постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2019р. у справі № 905/2186/18 скасовано. Справу № 905/2186/18 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Згідно із вказівками, які містяться у постанові Верховного суду, та які в силу приписів ч. 1 ст. 316 ГПК України є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій на підставі встановлених обставин справи прийшли до суперечливих і взаємовиключних висновків. Зокрема, суди встановили, що строк дії договору оренди № 327/99 від 16.02.1999р. (орендодавцем за яким є РВ ФДМУ по Донецькій області, а предметом - державне майно) продовжено на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, проте дійшли до висновків, що (1) позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин належності майна, що є предметом договору оренди, до державної власності, а відповідно і права регіонального відділення Фонду державного майна України виступати його орендодавцем, і (2) враховуючи, що остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому (у 2001 році), перед продовженням (поновленням) договору оренди обов`язково мала бути проведена оцінка. Окрім цього, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки та не встановили, наявність або відсутність яких обставин (фактів) підтверджує лист Маріупольського БТІ від 28.07.2010р. № 366. Отже, вирішуючи спір у справі, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином та не надали правову оцінку обставинам щодо статусу орендованого майна та повноважень РВ ФДМУ по Донецькій області як орендодавця такого майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2019р. визначено суддю Ніколаєву Л.В. для розгляду справи № 905/2186/18.

Ухвалою суду від 16.09.2019р. справа прийнята до провадження господарським судом Донецької області у вказаному складі суду, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.10.2019р. Ухвалою суду від 05.11.2019р. строк підготовчого провадження продовжено до 16.12.2019р. Ухвалами суду від 08.10.2019р., від 20.11.2019р. підготовчі засідання відкладались на 22.10.2019р., на 05.12.2019р. відповідно. У судових засіданнях 22.10.2019р., 05.11.2019р., 05.12.2019р. оголошувались перерви до 05.11.2019р., до 20.11.2019р., до 16.12.2019р. відповідно. Ухвалою суду від 16.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду по суті на 17.01.2020р.

Під час первісного та нового розгляду справи відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву за вх. № 1505/19 від 23.01.2019р., додаткові пояснення до відзиву за вх. № 2845/19 від 11.02.2019р., заперечення до позовної заяви за вх. № 2848/19 від 11.02.2019р., письмові пояснення за вх. № 2112/19 від 18.10.2019р., згідно з якими останній просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, з посиланням на те, що договір оренди №327/99 від 16.02.1999р. продовжено до 16.02.2031р. на тих самих умовах, які були передбачені договором, при цьому, з огляду на приписи ст. 11 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об`єкта оренди має передувати продовженню (поновленню) договору. До того ж, діючим законодавством не передбачено, що оцінка повинна проводитись саме відповідачем. Також відповідач зазначає, що орендоване майно не є нерухомим майном, а є окремим індивідуально визначеним майном, що не увійшло до статутного капіталу ОП «АМП» під час приватизації, щодо якого у позивача є повноваження відповідно до ст. ст. 4, 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, безпідставними є вимоги позивача в частині визначення орендної плати із застосуванням орендної ставки 15% як до нерухомого майна.

Під час первісного та нового розгляду справи позивачем надано до суду письмові пояснення за вх. № 28663/19 від 11.02.2019р., за вх. № 21589/19 від 22.10.2019р., згідно з якими останній є належним орендодавцем майна за договором оренди №327/99 від 16.02.1999р., з огляду на положення ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», а також на те, що об`єкт оренди є нерухомим майном, що відноситься до держаної власності. При цьому, договір не був оскаржений, не скасований, а відтак всі його положення є законними та не повинні доводитись. Одночасно, лист Маріупольського БТІ від 28.07.2010р. № 366, за змістом якого об`єкт оренди є тимчасовою спорудою та не підлягає реєстрації, не є експертним висновком та не може встановлювати статус майна без спеціального дослідження. Крім того, визначення статусу майна не є предметом розгляду справи та не впливає на вирішення спору по суті.

Під час нового розгляду справи судом здійснено запити до ФДМУ від 06.11.2019р., ліквідатору ОП «АМП» від 21.11.2019р. щодо надання інформації про статус орендованого майна та повноважень позивача, як орендодавця такого майна.

16.12.2019р. за вх. № 04-27/2764, за вх. № 04-27/2763, за вх. № 25559/19 господарський суд одержав відповідь ліквідатора «АМП» (вих. № 11-12/2019 від 11.12.2019р.), згідно з якою станом на 01.01.2011р. індивідуально визначене майно у вигляді: покриття площею 5 355 кв. м., яке вкрите залізобетонними плитами; бетонне покриття площею 502 кв. м; загородження довжиною по периметру 348 м, яке змонтовано з залізобетонних плит, що розташовано за адресою: 87533, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 125 на балансі або у власності ОП «АМП» не перебувало, що підтверджується балансом та розшифровкою строки № 30 балансу. Будь-які документи щодо належності вказаного індивідуально визначеного майна до ОП «АМП» або державної власності відсутні (у реєстрі власності державного майна не перебуває).

Представник позивача у судове засідання щодо розгляду справи по суті 17.01.2020р. не з`явився, але про дату, час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 16.12.2019р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.01.2020р.).

Представник відповідача у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 17.01.2020р. проти позову заперечив, просив суд відмовити у його задоволенні.

На підставі ст.240 ГПК України у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті 17.01.2020р. господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

16.02.1999р. між Донецьким РВ ФДМУ (на т.ч. РВ ФДМУ по Донецькій області) (орендодавець, позивач) та ТОВ «Протей» (орендар, відповідач) укладено договір оренди №327/99, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду державне майно - окреме індивідуально визначене майно - частину території автогосподарства, загальною площею - 16 000 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, 125.

Вартість переданого в оренду державного майна станом на 24.04.2001р. становить 81 560 грн. (п. 1.2 в редакції додаткової угоди №1 від 01.06.2001р.).

Відповідно до п. 2.1 договору передача майна в оренду не зумовлює передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар володіє та користується ним на протязі строку оренди.

Майно передається в оренду за актом прийому - передачі (п.2.4 договору).

Згідно п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2001р.) орендна плата визначена відповідно до чинного законодавства, згідно до розрахунку орендної плати і сплачується до державного бюджету щомісяця не пізніше 10 числа наступного за звітним періодом місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів, та в інших випадках передбачених діючим законодавством України (п. 3.2 договору).

Даний договір діє з 16.02.1999р. по 16.02.2015р. (п. 7.1 договору (в редакції договору №3 від 13.12.2005р. про внесення змін до договору оренди від 16.02.1999р.)). За відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, що були передбачені цим договором (п.7.5 договору).

Згідно з Розрахунком орендної плати від 01.06.2001р. вартість майна, переданого в оренду станом на 24.04.2001р. складає 81 560 грн.; орендна ставка складає 10%; орендна плата на рік складає 8 156грн., орендна плата в місяць: 679,67 грн.

За актом прийому - передачі від 01.06.2001р. позивач передав відповідачу державне майно - окреме індивідуально визначене майно - частину території автогосподарства загальною площею 16 000 кв. м., розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 125 для надання ринкових послуг суб`єктам підприємницької діяльності відповідно до договору оренди №327/99.

26.03.2015р. позивач направив відповідачу лист від 10.03.2015р. № 11-06-05-01036 про припинення дії договору оренди, який отримано відповідачем 31.03.2015р.

08.04.2015р. відповідач направив позивачу лист № 8-ІV, згідно з яким зазначив, що договір оренди є продовженим на той самий строк до 16.02.2030р. та на тих самих умовах з огляду на п. 7.1. договору та вимоги ст.17 ЗУ «Про оренду держаного та комунального майна», а також на те, що лист позивача від 10.03.2015р. № 11-06-05-01036 направлений за межами місячного строку, передбаченого договором та законом.

Наказом РВ ФДМУ по Донецькій області №00414 від 23.06.2018р. зобов`язано Відділ з питань оренди державного майна забезпечити внесення змін в частині заміни розділів 1-9 новими розділами 1-12 договору оренди нерухомого майна від 16.02.1999р. №327/99 (строк дії договору оренди до 16.02.2031р.), укладеного між РВ ФДМУ Фонду та ТОВ «Протей», підготувавши договір №4 про внесення змін до вказаного договору. Крім того, вирішено провести перерахунок орендної плати з 17.02.2015р. на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786.

Листом від 26.06.2018р. № 11-05-02950 позивач направив відповідачу для підписання три примірники проекту договору №4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.02.1999р. №327/99, які отримано відповідачем 04.07.2018р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Листом від 20.07.2018р. № 6/VІІ відповідач звернувся до позивача з проханням роз`яснити необхідність підписання нової редакції договору або внесення змін з посиланням на норми діючого законодавства враховуючи наявність діючого договору, строк якого закінчується у 2031 році. Також, зазначив, що до отримання відповідних роз`яснень не вважає за можливе підписувати цей проект договору, оскільки запропоновані зміни до діючого договору є необґрунтованими та недоцільними.

При новому розгляді справи судом встановлено, що 19.10.2005р. між РВ ФДМУ по Донецькій області (орендодавець, позивач) та ТОВ «Протей» (орендар, відповідач) було укладено договір № 2 про внесення змін до договору оренди № 327/1999 від 16.02.1999р., згідно з яким п.1.1 р. 1 договору викладено у наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування - окреме індивідуально визначене майно: покриття площею 5 355 кв. м., яке вкрите залізобетонними плитами; бетонне покриття площею 502 кв. м; загородження довжиною по периметру 348 м, яке змонтовано з залізобетонних плит. Вартість майна визначена згідно з експертною оцінкою станом на 01.11.2000р. у сумі 81 560 грн.».

Також, під час нового розгляду справи відповідачем надано до суду витяг зі звіту з проведення експертної оцінки, який складений 08.11.2000р., та згідно з яким вартість об`єкта експертної оцінки, розташованого за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Краснофлотська,125, станом на 01.11.2000р. складає 81 560 грн.

Спір у справі стосується укладання договору № 4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 16.02.1999р. № 327/1999 в редакції позивача, оскільки при продовженні строку дії оренди відповідачем не здійснено нової оцінки об`єкту оренди та, відповідно, не змінено розмір орендної плати.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу положень ст. 2 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Об`єктами оренди за цим Законом є: нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (ст. 4 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» у редакції станом на 19.10.2005р.

Як вище встановлено судом, між сторонами у справі укладено договір оренди № 327/1999 від 16.02.1999р. з урахуванням договору № 2 від 19.10.2005р. про внесення змін до нього, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування - окреме індивідуально визначене майно: покриття площею 5 355 кв. м., яке вкрите залізобетонними плитами; бетонне покриття площею 502 кв. м; загородження довжиною по периметру 348 м, яке змонтовано з залізобетонних плит, що розташовано за адресою: м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 125.

У п. 3 витягу зі звіту з проведення експертної оцінки, який складений 08.11.2000р., та на підставі якого визначена вартість майна згідно договору № 2 від 19.10.2005р. про внесення до договору оренди № 327/1999 від 16.02.1999р., наведені технічні характеристики конструктивних елементів об`єкту, а саме: об`єкт являє собою частину споруд зовнішнього благоустрою земельної ділянки загальною площею 15 648,5 кв. м., які складаються з: покриття площею 5 355 кв. м., яке складається із залізобетонних плит розміром 2,45 х 3 м, бетонного покриття площею 502 кв. м, загородження довжиною по периметру 348 м, яке змонтовано з залізобетонних плит розміром 6 х 1,17 м, у кількості 116 шт. Крім об`єкта оцінки ділянка, що обстежується, включає ґрунтове покриття площею 9 791 кв. м.

При цьому, земельна ділянка площею 15 648,5 кв. м. належить відповідачу на праві постійного користування відповідно до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 17.11.1999р. № 398/1, що підтверджується державним актом серії ІІ –ДН № 002864 від 13.09.2000р.

З листа Маріупольського БТІ від 28.07.2010р. №366 вбачається, що відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності нерухомого майна від 07.02.2002р. №7/5, зареєстрованого Міністерством юстиції України від 18.02.2002р. реєстрації права власності підлягають лише об`єкти нерухомого майна, що прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, що не пов`язані фундаментом із землею. Тому, розташовані по вул. Краснофлотській, 125 майданчик, огорожа та бетонне покриття є тимчасовими спорудами та реєстрації не підлягають.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 15.10.2019р. відсутні дані про реєстрацію об`єктів, що є предметом договору оренди.

В той же час, зі змісту наявних у справі заяви та листа позивача від 10.03.2015р. № 11-06-05-01036, від 15.05.2015р. № 11-06-05-02129 вбачається, що об`єкт, що є предметом договору оренди № 327/1999 від 16.02.1999р. з урахуванням договору № 2 від 19.10.2005р. про внесення змін до нього, знаходиться на балансі ОП «АМП».

Згідно відповіддю ліквідатора ОП «АМП» від 11.12.2019р. вих. № 11-12/2019, наданою на запит суду, станом на 01.01.2011р. індивідуально визначене майно у вигляді: покриття площею 5 355 кв. м., яке вкрите залізобетонними плитами; бетонне покриття площею 502 кв. м; загородження довжиною по периметру 348 м, яке змонтовано з залізобетонних плит, що розташовано за адресою: 87533, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 125 на балансі або у власності ОП «АМП» не перебувало, що підтверджується балансом та розшифровкою строки № 30 балансу. Будь-які документи щодо належності вказаного індивідуально визначеного майна до ОП «АМП» або державної власності відсутні (у реєстрі власності державного майна не перебуває).

Одночасно, з метою з`ясування статусу орендованого майна та повноважень РВ ФДМУ по Донецькій області як орендодавця такого майна, судом здійснено запит до ФДМУ з приводу надання інформації щодо знаходження в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності орендованого майна, щодо належності такого майна до державної власності, щодо органу, який має повноваження розпорядження цим майном (передання в оренду), щодо балансоутримувача цього майна.

Станом на час вирішення справи по суті судом не одержано відповідь ФДМУ.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що майно, що є об`єктом оренди за договором оренди № 327/1999 від 16.02.1999р. з урахуванням договору № 2 від 19.10.2005р., а саме: окреме індивідуально визначене майно: покриття площею 5 355 кв. м., яке вкрите залізобетонними плитами; бетонне покриття площею 502 кв. м; загородження довжиною по периметру 348 м, яке змонтовано з залізобетонних плит, що розташовано за адресою: м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 125, є окремим індивідуально визначеним рухомим майном.

В матеріалах справи відсутні докази, що спростовують такі обставини. Клопотання про призначення відповідної експертизи з метою визначення належності цього майна до нерухомого позивачем заявлено не було, а силу приписів ч. 3 ст. 13, ч. 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ст. ст. 6, 18 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, органи державної влади, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Отже, з огляду на те, що РВ ФДМУ є державним органом, який зобов`язаний діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, приймаючи до уваги, що в силу положень ст. ст. 4, 5 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» регіональні відділення можуть виступати орендодавцями не лише нерухомого майна, а і окремого індивідуально визначеного майна (рухомого чи нерухомого) підприємств, в т.ч. що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), суд вважає, що у позивача наявні повноваження орендодавця щодо об`єкту оренди за договором оренди № 327/1999 від 16.02.1999р. з урахуванням договору № 2 від 19.10.2005р.

Одночасно, суд враховує принцип презумпції правомірності правочину, який закріплено у ст. 204 ЦК України, а також те, що договір оренди № 327/1999 від 16.02.1999р. не оспорювався сторонами та не визнаний у встановленому порядку недійсним.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні положення містить п. 7.5 договору оренди.

Отже, враховуючи що строк дії договору оренди закінчився 16.02.2015р., приймаючи до уваги відсутність заяв жодної із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, тобто в строк до 16.03.2015р., договір оренди вважається продовженим на той самий термін, а саме до 16.02.2031р., і на тих самих умовах, які були ним передбачені. При цьому, продовження строку дії договору до 16.02.2031р. не заперечується самим позивачем.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Пунктом 2 Методики оцінки об`єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995р. № 629, оцінка об`єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об`єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов`язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об`єкта оренди була проведена більш як три роки тому. Передбачені цією Методикою послуги з проведення незалежної оцінки об`єкта оренди (активів, що входять до складу об`єкта оренди) та аудиторської перевірки об`єкта оренди оплачує орендар. Результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.

За змістом Положення про конкурсний відбір суб`єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 29.08.2011р. № 1270 (що діяло на момент продовження строку дії спірного договору), замовником незалежної оцінки майна визначено регіональні відділення Фонду державного майна України.

Отже, з наведеного вбачається, що оцінка об`єкта оренди проводиться на момент продовження (поновлення) дії договору. При цьому, чинним законодавством не передбачено, що така оцінка повинна проводитися саме орендарем, навпаки, замовниками такої оцінки майна є регіональні відділення Фонду державного майна України.

Тобто, обов`язок щодо своєчасного проведення оцінки, як умови продовження дії договору оренди, в даному випадку, покладається на позивача. Між тим, такий обов`язок позивачем не виконано та оцінка об`єкта оренди на момент продовження строку дії спірного договору, а саме з 16.02.2015р. не проведена.

В свою чергу, відповідальність за бездіяльність або помилку державного органу - відповідного регіонального відділення Фонду державного майна України, яка полягала у своєчасному не проведенні оцінки об`єкта оренди, не пред`явленні заперечень щодо продовження дії договору або ініціюванні питання щодо внесення відповідних змін до нього у встановлений строк, не може бути покладена на відповідача.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. у справі «Рисовський проти України», яке враховується судом, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд вважає, що відповідач, за умов належного виконання ним усіх умов договору, а також відсутності відповідних заперечень позивача протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору, має правомірні очікування на відповідне дотримання умов цього договору з боку позивача, зокрема, щодо продовження користування орендованим майном на тих самих умовах, що визначені договором №327/99 від 16.02.1999р., на наступний термін.

Решта запропонованих змін до договору №327/99 від 16.02.1999р. взагалі не обґрунтована позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Одночасно, інші доводи, посилання учасників судового процесу та докази, надані ними, не прийняті до уваги як такі, що не мають значення для вирішення спору по суті.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 27.01.2020р.

Суддя Л.В. Ніколаєва