Рішення № 88271816, 16.03.2020, Броварський міськрайонний суд Київської області

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5829/19

провадження № 2-а/361/46/20

16.03.2020

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого суддіПетришин Н.М.за участю секретаря Плиси В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Дорошенка Максима Леонтійовича, інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 полку 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержанта поліції Чалого Вадима Вікторовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів та відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2019 року до суду звернулася ОСОБА_1 із вищевказаним позовом до інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Дорошенка М.Л., інспектора патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 полку 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержанта поліції Чалого В.В., Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів та відшкодування шкоди.

Виклад обставин та зміст позовних вимог, з якими звертається позивач

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 30 липня 2019 року припаркувала автомобіль днз НОМЕР_1 біля метро Лісова по Броварському проспекту в м. Києві, поруч з іншими транспортними засобами, де він не заважав пішоходам чи проїзду, відповідних забороняючих знаків не було. Через деякий час, повернувшись до автомобіля, останнього там не виявилось. Зателефонувавши до поліції позивачу стало відомо, що вказане вище авто евакуйовано/вилучено та переміщено евакуатором та штраф майданчик. Наступного дня, прибувши до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції позивачу вручили копію Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 30.07.2019 року та копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.07.2019 року. ОСОБА_1 вважає дії інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Дорошенка М.Л. щодо евакуації/вилучення транспортного засобу протиправними, а постанову про накладення адміністративного стягнення, складену інспектором патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 полку 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержантом поліції Чалим В.В. на підставі вказаного Акту незаконною, винесеною з порушенням вимог чинного законодавства та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того, позивач зазначає, що для повернення незаконно евакуйованого автомобіля нею понесені витрати у розмірі 1 796,00 грн., які остання простить сягнути із Департаменту патрульної поліції Національної поліції України як завдану матеріальну шкоду, а також 6 000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідачів.

Позиція відповідача щодо заявлених позовних вимог

28 жовтня 2019 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Дії інспекторів з евакуювання та накладення адміністративного стягнення представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України вважає правомірними та законними, оскільки транспортний засіб, яким керувала позивач, припаркувавши його на узбіччі, створював перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, що підтверджується фото та відеоматеріалами, доданими до письмових пояснень. Позивач не довела, що її дії були вимушеними або ж здійсненими в стані крайньої необхідності.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідач зазначає, що у позовній заяві ОСОБА_1 не наведено причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправними діями заподіювача шкоди й вини останнього у її заподіянні. А докази, надані позивачем не підтверджують обставин, на які вона посилається в обґрунтування заявлених вимог.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

До письмових пояснень на позовну заяву додається оптичний носій із фото та відеозаписом здійсненим за допомогою технічного засобу, що має функції фото і кінозйомки, що був закріплений на форменному одязі інспектора поліції.

Позиція позивача щодо наданих пояснень

04 листопада 2019 року судом долучено до матеріалів справи відповідь на відзив позивача, в якому остання наполягає на позовних вимогах та вказує на наступне. Диск, доданий до письмових пояснень відповідача, на якому міститься фото та відео зйомка не є допустимим доказом у справі, оскільки оскаржувана постанова не містить відомостей (посилань) про технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото/відеозаписи. Крім того, вказаний диск є електронною копією електронного доказу, який не засвідчений електронним цифровим підписом, у зв`язку з чим є недопустимим і не може братися судом до уваги.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином. До початку судового засідання подала заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Відповідачі - інспектор патрульної поліції роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старший лейтенант поліції Дорошенко М.Л., інспектор патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 полку 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержант поліції Чалий В.В., у судове засідання не з`явилися, про місце, час та дату судового засідання повідомлялися належним чином, відзив не подали, причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.

Обставини справи, що встановлені судом

30 липня 2019 року о 10 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Мурманська, 3б, інспектором патрульної поліції роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Дорошенком Максимом Леонтійовичем складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, з якого вбачається, що інспектор у присутності свідків здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Шевроле Авео н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Хоткевича, буд. 20-Б, у зв`язку із порушенням ч. 3 ст. 122 КУпАП та п. 15.9 «г», п. 15.9 «е» Правил дорожнього руху (а.с. 14).

31 липня 2019 року інспектором патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 полку 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержантом поліції Чалим Вадимом Вікторовичем складено відносно водія ОСОБА_1 постанову серії ДП18 № 466148 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 30 липня 2019 року о 10 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Мурманська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку ближче 10 метрів до пішохідного переходу та ближче 30 метрів до посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.п. 15.9. Г, п.п. 15.9. Е Правил дорожнього руху, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 15).

Із копій квитанцій за № 1-1123к, № 1-1140к, № 1-1156к, вбачається, що ОСОБА_1 оплачено послуги з евакуювання та зберігання транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 , а також комісії банку за прийняття платежу (а.с. 16-21).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Ст. 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 5 статті 14 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 (далі - ПДР України) зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Розділом 15 ПДР України, встановлені вимоги щодо здійснення зупинок та стоянок транспортних засобів.

Зокрема, п.п. «г», «е» п. 15.9 ПДР України передбачено, що зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Ч. 3 ст. 122 КпАП України передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 1 cт. 260 КУпАП з метою припинення адміністративних правопорушень та для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускається тимчасове затримання транспортного засобу.

Відповідно до cт. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 розд. ХІІ наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року № 1395 (далі - Інструкція №1395) тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 КУпАП, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд критично оцінює наданий представником відповідача, як доказ вини позивача, фото та відеозапис про місце розташування та порядок евакуації транспортного засобу позивача, оскільки всупереч вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото/відео фіксацію адміністративного правопорушення. У додатку до оскаржуваної постанови зазначено про акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Дослідивши вказаний акт судом встановлено, що останній не відповідає Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберіганнязатверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 р. № 989. В акті не зазначено особи, яка прийняла на зберігання транспортний засіб, не вказано адреси місця зберігання останнього, не вказано відстань переміщення транспортного засобу на майданчик.

У супереч п. 6 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, працівниками поліції не було залишено на місці, де був автомобіль позивача повідомлення про тимчасове затримання транспортного засобу та необхідність прибуття водія до територіального органу Національної поліції для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Крім того, із досліджених судом фото та відеозапису, наданими до письмових пояснень вбачається, що транспортний засіб, яким керувала позивач не створював перешкод дорожньому руху та не ніс загрози безпеці дорожнього руху, оскільки знаходився на проїзній частині на одному рівні з іншими транспортними засобами, які були припарковані поруч.

З досліджених судом доказів, які знаходяться в матеріалах справи, можна зробити висновок про те, що автомобіль позивача був припаркований з порушенням правил стоянки. Разом з тим, відповідальність, яка передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП України визначає, що порушення водіями правил зупинки, стоянки має створювати перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. При розгляді даної справи стороною відповідача не надано належних доказів того, що порушення позивачем правил стоянки призвело до створення перешкод дорожньому руху або загрози безпеці руху.

Отже, відповідачами не доведена наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, дії працівників поліції щодо евакуації/вилучення транспортного засобу позивача підлягають визнанню неправомірними.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення завданої майнової шкоди, у розмірі 1 796,00 грн., яка включає витрати на оплату евакуатора, зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику, а також витрат на проїзд, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на наступне.

На підтвердження вищевказаних витрат позивачем надано копії квитанцій № 1-1123к, № 1-1140к, № 1-1156к, від 31.07.2019 р. про сплату послуг з евакуювання та зберігання транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 1 296,00 грн. (500,00 грн. + 576,00 грн. + 220,00 грн.), копії квитанцій № 1-1123к, № 1-1140к, № 1-1156к від 31.07.2019 р. про сплату комісії банку за прийняття платежу в розмірі 90,00 грн. (30,00 грн. + 30,00 грн. + 30,00 грн.), які підлягають відшкодуванню.

Також, позивачем надано копії чеків замовлення № 17 від 30.07.2019 року, № 5, № 8, № 11 та № 17 від 31.07.2019 року, із яких неможливо встановити які саме послуги і кому надавалися, тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках (із змінами і доповненнями затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1102) повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов`язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред`явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення.

Таким чином, для того щоб повернути транспортний засіб, позивач була змушена здійснити витрати на оплату евакуатора, зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику та послуги банку.

Згідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

П. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які, зіткнулися з проблемами можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення.

Критеріями для встановлення розміру моральної шкоди, суд вважає незначний період позбавлення позивача транспортного засобу, ступінь вини осіб, що її завдали, дії самого позивача, а також вимоги розумності і справедливості та вважає, що розмір відшкодування повинен складати 500 грн.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 122, 222, 247, 251, 268 КУпАП, ст.ст. 13, 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 2-14, 72-77, 122, 241-250, 268, 286 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати дії інспектора патрульної поліції роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Дорошенка Максима Леонтійовича щодо евакуації/вилучення автомобіля марки Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , шляхом його тимчасового затримання з подальшим примусовим переміщенням для зберігання на спеціальний майданчик - неправомірними.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 466148 від 31 липня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення нею правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з Департамент патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну в результаті незаконного тимчасово затримання транспортного засобу в розмірі 1 386 (одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. та моральну шкоду в розмірі 500 (п`ятсот) грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ,адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Інспектор патрульної поліції роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старший лейтенант поліції Дорошенко Максим Леонтійович, робоча адреса: вул. Народного Ополчення, буд. 9, м. Київ, 03151.

Інспектор патрульної поліції роти № 1 батальйону № 1 полку 1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержант поліції Чалий Вадим Вікторович,робоча адреса: вул. Народного Ополчення, буд. 9, м. Київ, 03151.

Департамент патрульної поліції Національної поліції України,код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048.

Суддя Н.М. Петришин