Рішення № 8826908, 06.04.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2010 р.Справа № 11/369-10 За позовом фізично особи-підприємця ОСОБА_1 с.Здовбиця, Рівненської області, Здолбунівського району

до державного підприємства дослідне господарство "Зоря" с. Пирогівці Хмельницького району

про стягнення 18608,32 грн.

Суддя

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 10.03.2010р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду області з позовною заявою про стягнення з відповідача ДПДГ «Зоря»18608,32 грн. боргу, що утворився в звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт від 30.08.2008р., з яких 13125,00грн. сума основного боргу, 719,37 грн. 3% річних 3451,45 грн. інфляційні втрати та моральна шкода в розмірі - 1312,50грн.

Ухвалою суду від 24 лютого 2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №11/369-10. Сторони про час і дату розгляду справи повідомлені належним чином. Копії ухвал про порушення провадження у справі сторонам направленні рекомендованими листами. Підтвердженням факту отримання відповідачем ухвали суду є поштове повідомлення №5184198, з датою вручення 26.02.2010р.

Розгляд справи відкладався через неявку в засідання суду представника відповідача.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву не наддав та позовні вимоги не оспорив.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи, оглянувши оригінали документів наданих позивачем в судовому засіданні, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

30 серпня 2008 року між сторонами по справі укладено договір на виконання робіт, відповідно до умов якого, виконавець підприємець ОСОБА_1 зобовязався комбайном класс лексіон 480 надати послуги по збиранню зернових культур на площах замовника ДПДГ «Зоря»розміром 137,5га., а замовник в свою чергу розрахуватися за виконанні роботи по ціні 350,00грн. за 1 га площі.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що остаточний розрахунок за виконанні роботи проводиться по закінченню робіт та підписанню обома сторонами акту здачі-приймання.

Свої зобовязання за даним договором позивач виконав належним чином, підтвердженням чого є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаний сторонами 30.08.2008р.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 48125,00грн.

Однак, на відміну від позивача, свої зобовязання щодо оплати вартості отриманих послуг відповідач виконав частково перерахувавши кошти в сумі 35000грн., підтвердженням чого є виписки з особового рахунку. Таким чином станом на момент розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 13125,00грн.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.. 625 ЦК України нараховано до стягнення 719,37 грн. 3% річних та 3451,45 грн. інфляційних втрат, а також на підставі ст.ст. 23, 225, 611 ЦК України моральну шкоду в розмірі 1312,50грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

30 серпня 2008 року між сторонами по справі укладено договір на виконання робіт, відповідно до умов якого, виконавець підприємець ОСОБА_1 комбайном класс лексіон 480 надав послуги по збиранню зернових культур на площах замовника ДПДГ «Зоря»розміром 137,5га., загальна вартість яких становить 48125,00грн.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобовязання сторони повинні виконувати свої обовязки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок.

Свої зобовязання щодо оплати вартості отриманих послуг відповідач виконав частково перерахувавши кошти в сумі 35000грн., підтвердженням чого є виписки з особового рахунку. Таким чином станом на момент розгляду справи в суді за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 13125,00грн.

10 грудня 2009 року позивач звернувся до боржника про сплату останнім решти суми боргу. Дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Позивач просить суд стягнути з відповідача ДПДГ „Зоря” дану заборгованість.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення 719,37 грн. 3% річних та 3451,45 грн. інфляційних втрат.

Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та річних, вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1312,50грн. моральної шкоди, заявлених позивачем на підставі ст.ст. 23, 225, 611 ЦК України, суд не вбачає підстав у її стягненні, зважаючи на наступне:

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як докази заподіяння моральної шкоди позивач посилається на те, що в звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань (не проведення розрахунку за отриманні послуги) він позбавлений можливості належним чином виконувати свої обовязки по зобовязаннях перед іншими учасниками господарських відносин, і наслідок цього завдано шкоди його діловій репутації.

Однак, стаття 42 ГК України передбачає, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки позивачем не подано суду належних доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги по стягненню моральної шкоди, суд вважає, що у стягненні 1312,50 грн. моральної шкоди необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з віднесенням судових витрат згідно ст. 49 ГПК України, на рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 48, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства дослідне господарство "Зоря" (с. Пирогівці Хмельницького району, код ЄДРПОУ 05453769) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 17295,82 грн. (з яких 13125,00грн. сума основного боргу, 719,37 грн. 3% річних та 3451,45 грн. інфляційні втрати), а також витрати по оплаті державного мита в сумі 172грн.96коп. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя