Рішення № 88268635, 17.02.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2020 року справа № 580/2947/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

позивача: ОСОБА_1 - особисто,

представника відповідача: Ятченко Л.М. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та пені від 26.07.2019 №0017205113.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управління ДФС у Черкаській області листом від 20.04.2018 №17295/23-00-13-0812 за підписом заступника начальника Т.О. Харьковської проінформовано, що станом на 04.04.2018 в позивача відсутня заборгованість щодо сплати єдиного соціального внеску.

Управлінням обслуговування громадян Городищенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області листом від 31.07.2019 №67955/05-02 повідомило, що станом на 31.07.2019 в позивача відсутня заборгованість по страхових внесках та інших платежах до бюджету Пенсійного фонду України.

Позивач зазначає, що до рішення №0017205113 Головним управлінням ДФС у Черкаській області доданий розрахунок штрафних санкцій, з яким погодитись неможливо, тому що: на перетині 5 - того стовбця із 2 - 12 рядками розрахунку вказана сума пені в розмірі 10%, що в 100 разів перевищує встановлений ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI її розмір; розрахунок не містить стовбця із назвою «сума недоїмки» або «розмір несвоєчасно сплаченої суми», тому неможливо встановити з якої суми розраховані пеня чи штраф; відсутня інформація щодо кількості днів прострочення платежу, за які нараховувалась неня (перетин стовбця « 4» з рядками 2-12 розрахунку); в розрахунку наявний шостий стовбець, який не має назви, тому не зрозуміло, яка інформація в ньому відображена; не вказано з якої суми стосується дев`ятий стовбець розрахунку, який має назву просто «сума»; штрафні санкції зазначені в строчках 4 - 7 та 15 - 16 розрахунку є сплаченими відповідно до листа Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.04.2018 № 17295/25-00-13-0812, тому не повинні відображатись в даному розрахунку, а включення їх до сум несплаченого боргу та пені є протиправним та таким, що спричиняє їх подвійну сплату.

Вимоги зазначеного рішення суперечать інформації листа управлінням обслуговування громадян Городищенського відділу обслуговуваним громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 31.07.2019 №67955/05-02, в якому зазначено про відсутність заборгованості позивача по страховим внескам та іншим платежам до бюджету Пенсійного фонду.

Рішення №0017205113 прийняте 26.07.2019 та надіслане позивачу 30.07.2019, тобто з перевищенням 3-х денного строку, встановленого ч. 14 Закону №2464-VI, що підтверджується поштовим конвентом та інформацією з офіційного сайту «УКРПОШТИ» в розділі «відстеження відправлення» за трек - номером 1800100105756.

На підставі наведеного позивач вважає, що до нього безпідставно застосовано штрафні санкції та пеню, тому оскаржене рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (приватний нотаріус) з 26.04.2011 (дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності) по 31.07.2019 (дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності).

Відповідно даних інтегрованої картки платника (копія з електронного носія додається) ОСОБА_1 за кодом класифікації доходів бюджету « 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які проводять незалежну професійну діяльність), що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме несвоєчасно сплачено єдиний внесок за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та II - IV квартали 2018 року, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.07.2019 № 0017205113, відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, вказавши, що ним повністю сплачено ЄСВ відповідно до поданих звітів за 2015 рік у сумі 10593,94 грн., за 2016 рік у сумі 15400 грн., за 2017 рік у сумі 16500 грн., за 2018 рік у сумі 30800 грн., тому ним виконано обов`язки щодо своєчасної сплати ЄСВ.

У додаткових поясненнях до відзиву відповідач зазначив, що згідно Інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 за 2016 рік сальдо на початку року становить 15056,52 грн. (переплата), недоїмка станом на 25.01.2016 рік, яка утворилася за рахунок непогашеного боргу відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 у справі №823/1774/15 за позовом ОСОБА_1 до Смілянської ОДПІ Головного управління ДФС у Черкаській області, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо скасування вимоги про сплату боргу від 08.07.2015 №00003431700 та рішення про застосування штрафних санкцій та донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого внеску.

Стягнення відбувалися відповідно до ч. 3 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

У разі якщо платник має не сплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Отже, погашення боргу відбувалося за рахунок внесених сум сплати єдиного внеску за 2016, 2017, 2018 рік відповідно.

Тобто, навіть при фактах своєчасної сплати позивачем ЄСВ відповідні суми зараховувалися в рахунок сплат недоїмки, штрафів та пені. Відповідно, борг виникав циклічно по несвоєчасному погашенні самостійно нарахованих сум єдиного внеску згідно звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, які подавалися позивачем.

Позивачем сплачувався ЄСВ не в повному розмірі та несвоєчасно, відповідно до Закону України №2464 застосовано штрафні санкції з нарахуванням пені.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що Київський апеляційний адміністративний суд листом від 06.11.2015 направив Смілянській об`єднаній податковій інспекції копію рішення у справі №823/1774/15, яка його отримала ще в листопада 2015 року.

Таким чином, результати судового оскарження у справі №823/1774/15 повинні бути внесеними працівниками відповідача до інформаційних систем Державної податкової служби ще в листопаді 2015 року, а саме: про недоїмку зі сплати єдиного внеску на суму 28958,39 грн. згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.07.2015 № Ф-0003431700, та про штрафні санкції на суму 2895,84 грн. згідно рішення від 15.07.2015 №0003771700. Отже, позивач вважає, що в листопаді 2015 року в нього виник борг по сплаті єдиного внеску на суму 28958,39 + 2895,84=31854,23 грн., тому є помилковими доводи відповідача про донарахування зазначеного боргу лише 25.06.2016.

Згідно розрахунків відповідача наявна станом на 31.03.2016 недоїмка на суму 16797,71 грн. складається з самої недоїмки на суму 13901,87 (28958,39 - 15056,52=13901,87 грн.) та штрафу в розмірі 2895,84 грн. накладеного рішення від 15.07.2015 №0003771700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Станом на 31.03.2016, згідно розрахунків відповідача, виник борг на суму 16797,71 грн. (недоїмка в розмірі 13901,87 грн. + штраф в розмірі 2895,84 грн.). Пояснення відповідача не містять інформації щодо сплати штрафу в розмірі 2895,84 грн. Тому вказаний штраф перейшов у наступні борги зі сплати єдиного внеску. На такі борги починаючи із 28.04.2017, які вже містять нарахований штраф, протиправно відповідач нараховував штраф та пеню.

Також позивач стверджує, що на всі наведені в поясненні відповідача борги по сплаті єдиного внеску йому не надсилались вимоги про сплату боргу (недоїмки), чим позбавлено його можливості сплатити на протязі 10 днів з дня отримання вимоги про сплату богу (недоїмки) борг або оскаржити таку вимогу в встановленому порядку.

Наведені в матеріалах справи відомості містять інформацію яка вказує на те, що штрафи і пеня, які відповідно до додаткового пояснення відповідача від 27.01.2020 б/н ввійшли в рішення відповідача від 26 липня 2019 року №0017205113 за період з 05.05.2016 до 06.02.2016 вже нараховані органами ДПС, до формування зазначеного рішення, та позивачем сплачені.

Позивач вважає, що наведене рішення повторно нараховує вже стягнуті пеню та штраф.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебував на обліку в органах доходів і зборів, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність - приватний нотаріус, з 26.04.2011 по 31.07.2019.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, відповідачем прийнято рішення №0017205113 від 26.07.2019, яким на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 7866,67 грн. за період з 05.05.2016 до 06.02.2019 та нараховано пеню у розмірі 10384,52 грн.

Не погоджуючись із наведеним рішенням відповідач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідачем за наслідками перевірки позивача (акт від 08.07.2015 №170/23-04-17-0208/ НОМЕР_1 ) винесено вимогу від 08.07.2015 №Ф-0003431700 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 28958 грн. 39 коп. та рішення від 15.07.2015 №00033771700 про застосування штрафу у розмірі 10% від основного зобов`язання, що складає 2895 грн. 84 коп.

Вказана вимога від 08.07.2015 №Ф-0003431700 та рішення від 15.07.2015 №00033771700 оскаржені позивачем в судовому порядку та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 у справі №823/1774/15 в задоволенні позову в цій частині відмовлено в повному обсязі.

Враховуючи наявність у позивача переплати в розмірі 15056 грн. 52 коп., недоїмка позивача з єдиного внеску зменшилась на вказану суму і становила 13901 грн. 87 коп. (28958 грн. 39 коп. (згідно вимоги від 08.07.2015 №Ф-0003431700) - 15056 грн. 52 коп. (переплата) = 13901 грн. 87 коп.).

У зв`язку із вищевикладеним, відповідачем винесено вимогу від 03.03.2016 № Ф 467-23 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 16797 грн. 71 коп.

28.04.2016 позивачем поданий в електронній формі звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, згідно якого позивачем самостійно нараховано суму єдиного внеску за вказаний період в розмірі 10593 грн. 94 коп.

Позивачем сплачено 28.04.2016 заборгованість в сумі 10593 грн. 94 коп.

Сума боргу позивача з єдиного внеску у сумі 16797 грн. 71 коп. згідно вимоги від 03.03.2016 № Ф 467-23 частково погашена в порядку календарної черговості його виникнення на суму 10593 грн. 94 коп. та становила 6203 грн. 77 коп., що стало підставою для винесення відповідачем вимоги від 10.05.2016 №Ф 467-23 на вказану суму.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/440/16 від 06 червня 2016 року, яка набрала законної сили 11 серпня 2016 року, в задоволенні позову про визнання незаконними та скасувати вимог про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 № Ф 467-23 та від 10.05.2016 № Ф 467-23, відмовлено повністю.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено правомірність формування зазначених вимог.

За ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, станом на 04.05.2016 у позивача наявний борг в сумі 6203,77 грн. (16797,71 - 10593,94).

Як наслідок, відображена позивачем у звіті за 2015 рік сума ЄСВ 10593,94 грн. вважається несплаченою, оскільки зарахована в порядку календарної черговості за попередні періоди. Відповідно, 04.05.2016 сума фактично не сплаченого ЄСВ за 2015 рік відображена в недоїмці в сумі 10593,94 грн.

Станом на 31.12.2016 рік сума недоїмки становить 16797,71 грн. (10593,94 грн. + 6203,77 грн.).

18.01.2017 позивачем поданий в електронній формі звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік, згідно якого позивачем самостійно нараховано суму єдиного внеску за вказаний період в розмірі 15399 грн. 97 коп.

Платіжним дорученням від 28.04.2017 позивач сплатив 15400 грн. зазначаючи в призначенні платежу сплату ЄСВ за 2016 рік. Однак, дана сума зарахована за погашення заборгованості за минулі роки. Тобто, станом на 30.04.2017 сума недоїмки становить 1397 грн. 71 коп. (16797,71-15400).

03.05.2017 відбулося нарахування ЄСВ позивачу згідно поданого ним звіту за 2016 рік в сумі 15399,97 грн. Отже, сума недоїмки збільшилася до 16797,68 грн.(15399,97+1397,71).

Відповідно, сальдо по недоїмці на 01.01.2018 становить 16797,68 грн.

21.03.2018 позивач сплатив ЄСВ за 2017 рік в сумі 16500 грн., внаслідок чого погашена недоїмка минулих років, залишок якої становить 297,68 грн. (16797,68-16500).

04.04.2018 позивач платіжним дорученням сплатив 300 грн., внаслідок чого сума недоїмки за даними інтегрованої картки платника погашено та станом на 04.04.2018 сума переплати становила 2,32 грн.

Отже, в листі Головного управління ДФС у Черкаській області від 20.04.2018 №17295/23-00-13-0812 правомірно відображено інформацію про відсутність станом на 04.04.2018 в позивача заборгованості щодо сплати єдиного соціального внеску.

При цьому, внаслідок допущених вище порушень, позивачу по результатах погашення частини недоїмки, рішенням про застосування штрафу та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ №0017205113 від 26.07.2019 нараховано:

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 05.05.2016 по 28.04.2017 (359 днів затримки) в сумах 3301,45 грн. (9126,25х0,1%х359) та 1839,25 (20 % від суми боргу) відповідно, від суми боргу 9196,25 грн. (9196,25 грн. х 20%=1839,25 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 05.05.2016-21.03.2018 року (686 днів затримки) в сумах 958,83 грн. (1397,7х0,1%х686) та 279,54 (20 % від суми боргу) відповідно, від суми боргу 1397,7 грн. (1397,7грн. х 20%=279.54 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 04.05.2017-21.03.2018 (322 дні затримки) в сумах 4862,94 грн. (15102,3х01%х322) та 3020,46 (20 % від суми боргу) відповідно, від суми боргу 15102,3 грн. (15102,3 грн. х 20%=3020,46 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 04.05.2017- 04.04.2018 (336 днів затримки) в сумах 100,02 грн. (297,7х0,1%х336) та 59,54 (20 % від суми боргу) відповідно, від суми боргу 297,7 грн. (297,7 грн. х 20%=59,54 грн.).

В подальшому, згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 з 01.01.2018 платники єдиного внеску, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, за 1 квартал 2018 року термін сплати до 20.04.2018, за 2 квартал 2018 року - до 20.07.2018, за 3 квартал 2018 року - до 20.10.2018, за 4 квартал 2018 року - до 20.01.2019.

19.04.2018 позивач платіжним дорученням сплатив ЄСВ за 1 квартал 2018 року в сумі 12987 грн., тому сума переплати становила 12989,32 грн. (12987+2,32).

Розмір мінімального страхового внеску розраховується з мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 помноженої на базу нарахування - 22% (3723,00 х 22% = 819 грн.).

20.04.2018 за даними інтегрованої картки позивачу нараховано ЄСВ за перший квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. з розрахунку 819,06 х 3 місяці.

В свою чергу, 27.04.2018 позивачем поданий в електронній формі звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, згідно якого позивачем самостійно нараховано суму єдиного внеску за вказаний період в розмірі 16500 грн. Вказана сума відображена в інтегрованій картці трьома частинами 8448 грн. + 5697,86 грн. + 2084,14 грн. = 16500 грн.

Твердження позивача, що він сплатив зазначену суму самостійно нарахованого ЄСВ є безпідставними, оскільки сплачені 21.03.2018 позивачем кошти в сумі 16500 грн. зараховані в рахунок погашення попередньої недоїмки.

Враховуючи сплачені 19.04.2018 позивачем кошти в сумі 12987 грн. та нараховані суми ЄСВ за 2017 рік в сумі 16500 грн. та І квартал 2018 року в сумі 2457,18, недоїмка позивача станом на 02.05.2018 становила 5967,86 грн. (16500+2457,18-12989,32=5967,86), що відображено в інтегрованій картці позивача.

Платіжним дорученням №26 від 26.06.2018 позивач сплатив 4100 грн., тому сума недоїмки склала 1867,86 грн. (5967,86-4100=1867,86).

19.07.2018 позивачу нараховано ЄСВ за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., що збільшило суму недоїмки, яка склала 4325,04 грн. (1867,86+2457,18).

Платіжним дорученням №8 від 01.10.2018 позивач сплатив 2457,18 грн., тому недоїмка зменшена до 1867,86 грн. (4325,04-2457,18).

19.10.2018 нараховано позивачу ЄСВ за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., сума недоїмки становить 4325,04 грн. (1867,86 + 2457,18).

Отже, сума недоїмки на 01.01.2019 становила 4325,04 грн.

11.01.2019 позивачем сплачено ЄСВ в сумі 3 277,00 грн.

21.01.2019 нараховано ЄВ за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. Сума недоїмки становила 3505,22 грн. (4325,4+2457,18-3277).

06.02.2019 позивачем сплачено ЄСВ в сумі 7679 грн., внаслідок чого погашено недоїмку в сумі 3505,22 грн., тому станом на 28.02.2019 переплата становила 4173,78 грн.

Отже, вказана в листі управління обслуговування громадян Городищенського відділу обслуговуваним громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 31.07.2019 №67955/05-02, інформація про відсутність заборгованості позивача по страховим внескам та іншим платежам до бюджету Пенсійного фонду станом на 31.07.2019, не суперечить фактичним обставинам сплати позивачем заборгованості.

Внаслідок допущених вище порушень, позивачу по результатах остаточного погашення недоїмки, рішенням про застосування штрафу та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ № 0017205113 від 26.07.2019 нараховано:

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 03.05.2018-27.06.2018 (56 днів прострочення) в сумах 229,6 грн. (4100х0,1%х56) та 820 (20 % від суми боргу) відповідно. Сума боргу становила 4100 грн. (4100 грн. х 20%=820 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 20.07.2018-02.10.2018 (75 днів прострочення) в сумах 44,2 грн. (117,86х0,1%х75) та 117,86 (20 % від суми боргу) відповідно. Сума боргу становила 589,3 грн. (589,3 грн. х 20%=117,86 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 20.07.2018-11.01.2019 (176 днів прострочення) в сумах 328,74 грн. (1867,85х0,1%х176) та 373,57 (20 % від суми боргу) відповідно. Сума боргу становила 1867,85 грн. (1867,85 грн. х 20%=373,57 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 20.10.2018-11.01.2019 (84 днів прострочення) в сумах 118,37 грн. (1409,15х0,1%х84) та 281,83 грн. (20 % від суми боргу) відповідно. Сума боргу становила 1409,15грн. (1409,15 грн. х 20%=281,83 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 20.10.2018-06.02.2019 (110 днів прострочення) в сумах 115,28 грн. (1048,05х0,1%х110) та 209,61 грн. (20 % від суми боргу) відповідно. Сума боргу становила 1048,05 грн. (1048,05грн. х 20%=209,61 грн.);

- пеня та штраф за несвоєчасну сплату з 22.01.2019-06.02.2019 (16 днів прострочення) в сумах 39,31 грн. (2457,2х0,1%х16) та 491,44 грн. (20 % від суми боргу) відповідно. Сума боргу становила 2457,2 грн. (2457,2 грн. х 20%=491,44 грн.).

В контексті встановлених вище обставин суд враховує, що Закон №2464-VІ визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями частини другої статті 8 та статті 12 Закону № 2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №2464-VІ розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. ч. 5, 7 ст. 9 Закону №2464-VІ).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону № 2464-VІ у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VІ передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 25 Закону №2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч. 6 ст. 25 Закону №2464-VІ).

Згідно з частиною десятою статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до частини 13 статті 25 Закону № 2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі Інструкція №449).

Згідно з п.1 розділу VII Інструкції №449, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Положеннями пп. 2 п. 2 розділу VII Інструкції №449 визначено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

В силу вимог ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що умовою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені є несвоєчасна сплата останнім єдиного внеску. При цьому, сплачені платником суми зараховуються в порядку календарної черговості для погашення недоїмки, штрафів та пені.

Позивач помилково вважає, що в строки сплатив суми єдиного соціального внеску, оскільки після прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 у справі №823/1774/15 на позивача покладено обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску в сумі 28958 грн. 39 коп.

Враховуючи наявність у позивача переплати в розмірі 15056 грн. 52 коп., недоїмка позивача з єдиного внеску зменшилась на вказану суму і становила 13901 грн. 87 коп. (28958 грн. 39 коп. (згідно вимоги від 08.07.2015 №Ф-0003431700) - 15056 грн. 52 коп. (переплата) = 13901 грн. 87 коп.).

Тобто, несплаченою залишилась недоїмка в сумі 13901 грн. 87 коп.

Як наслідок, сплата позивачем ЄСВ відповідно до поданих звітів за 2015 рік у сумі 10593,94 грн. - 26.04.2016, за 2016 рік у сумі 15400 грн. - 28.04.2017, за 2017 рік у сумі 16500 грн. - 21.03.2018, та окремими сумами 300 грн. - 04.04.2018, 12987 грн. - 19.04.2018, 4100 грн. - 26.06.2018, 2457,18 грн. - 01.10.2018, 3277 грн. - 11.01.2019, 7679 грн. - 06.02.2019, не призвело до своєчасного погашення заборгованості. Позивач мав окремо погасити заборгованість в сумі 13901 грн. 87 коп., а вже потім подавати звіти та сплачувати ЄСВ відповідно до них.

Сукупність вищевказаних фактичних обставин у справі вказує, що позивач намагається знайти формальні підстави для звільнення від відповідальності за допущені порушення, які виявились у несвоєчасній сплаті єдиного соціального внеску, тому суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Під час судового розгляду справи суд враховує підхід Верховного Суду до оцінки аргументів (доводів) сторін, викладений в постанові від 05 липня 2019 року у справі №815/1938/16. За змістом вказаного, рішення суду може вважатися обґрунтованим, якщо воно містить достатню оцінку тих доводів, які мають значення для правильного вирішення спору. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертав увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Сплачену суму судового збору залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 березня 2020 року.

Суддя В.В. Гаращенко