Рішення № 88268054, 12.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4963/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вязун К.Ю.,

представника позивач – Назаренко О.Й.,

представника відповідача – Шевченко Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Під час розгляду справи суд,-

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2019 №Ф-3875-23 у розмірі 10 719,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю формування та направлення вимоги про сплату боргу, оскільки позивач звільнений від обов`язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку із участю в антитерористичній операції на підставі контракту на проходження військової служби.

Ухвалою суду від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у спарві.

03.02.2020 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що від сплати єдиного внеску звільняються лише ті особи, які призвані для участі в антитерористичній операції в порядку мобілізації. Натомість, ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби, що є добровільною формою участі особи для виконання обов`язків військової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

У період із 06.10.2003 по 04.04.2018 ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець та з ознакою незалежна професійна діяльність з 24.07.2013. Станом на 30.01.2020 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

9 березні 2015 року ОСОБА_1 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Контракт укладено на строк до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

17 травня 2018 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 . Відповідно до військового квитка № 0960234 від 07 листопада 1993 року позивач з 2014 року перебуває на посаді командира відділення короткохвильових передавальних радіопристроїв.

В інтегрованій картці по єдиному внеску в автоматичному режимі здійснено нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску:

- за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн;

- за 1 квартал 2019 року в сумі 2457,18 грн;

- за 2 квартал 2019 року в сумі 2457,18 грн;

- за 3 квартал 2019 року в сумі 2457,18 грн.

16 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф 3875-23 на загальну суму 10719,72 грн.

Позивач не погодився із зазначеною вимогою та оскаржив її до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірним у даному випадку є питання щодо поширення на фізичних осіб-підприємців, прийнятих на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду, пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбаченої пунктом 9-2 частини другої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Наведеною нормою передбачено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про поширення на фізичну особу-підприємця, прийнятого на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду, пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбаченої пунктом 9-2 частини другої розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За змістом Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» метою його прийняття є, зокрема запровадження норм щодо поширення соціального захисту на військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом, передбачений законодавством для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації.

Окрім того, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ураховуючи наведене, сплата єдиного внеску роботодавцем позивача за контрактом (Міністерство оброни України в особі ТВО військового комісара Полтавського обласного військового комісаріату) виключає стягнення цього внеску за цей період з позивача як підприємця.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 260/117/19.

Відтак, оскаржена вимога від 16.11.2019 № Ф 3875-23 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно обраного позивачем способу захисту у вигляді зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення суми нарахованого єдиного внеску суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зокрема, абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів № 422 від 07.04.2016 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881.

Приписами частини 4 розділу 5 цього Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Враховуючи приписи зазначеного Порядку суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах зобов`язання головного управління ДПС у Полтавській області відобразити в інтегрованій картці платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум єдиного внеску в розмірі 10719,72 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 10719,72 грн від 16.11.2019 №№ Ф 3875-23, що є підставою для її скасування.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська,4, м.Полтава, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2019 №Ф-3875-23.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) відобразити в інтегрованій картці платника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) показники (операції) щодо виключення з обліку донарахованих сум з єдиного внеску у розмірі 10 719,72 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 березня 2020 року.

Суддя К.І. Клочко