Рішення № 88267738, 10.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006384

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач)

до Поліської митниці Держмитслужби (далі відповідач)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасувати рішення, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Рівненської митниці ДФС щодо підвищення митної вартості автомобіля OPEL MERIVA W0LSD9EP1F4219086, 2015 р.в.;

-скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000730/2 від 26.09.2019 року;

-зобов`язати Рівненську митницю ДФС повернути додатково внесені кошти в розмірі 18624,81 грн. за митною декларацією №UA204010/2019/235188 від 27.09.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Натомість наведені митним органом сумніви для витребування у декларанта додаткових документів не відповідають наведеним критеріям. Також позивач вказав на те, що органом доходів і зборів, в порушення визначеної митним законодавством процедури, не наведено обґрунтованих підстав для неможливості визначення митної вартості товару шляхом послідовного застосування основного методу. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000730/2 від 26.09.2019 року, а тому просить скасувати спірне рішення відповідача.

Позиція відповідача щодо позовної заяви висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та незаконності. Зазначає, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів заявлених до митного оформлення а митною декларацією №UA204010/2019/234094 встановлено, що автоматизованою системою управління ризиками за митною декларацією згенеровано обов`язкові до виконання форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 з повідомленням «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN кодами: W0LSD9EP1F4219086, валюта – EUR, вартість – 5900,00»; транспортний засіб придбано фізичною особою ОСОБА_1 у юридичної особи UAB «Autosilvera» на підставі рахунку від 11.09.2019 SIL №09/11-2, згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 3700 EUR. Крім того, декларантом ненадано документів, що свідчили б про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи тощо), для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Відповідач вважає, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000730/2 від 26.09.2019 року прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Позивачем подано відповідь на відзив на позову заяву. Зазначає, що позивачем при поданні митної декларації було надано наступні документи, що свідчать про факт оплати при купівлі-продажу транспортного засобу: рахунок-фактура з UAB «Autosilvera» договір купівлі-продажу транспортного засобу SIL №09/11-2 від 11.09.2019 із зазначенням вартості товару 3700 EUR, касовий ордер підписаний з представником UAB «Autosilvera» про передачу готівкових коштів у розмірі суми зазначеної в договорі купівлі-продажу 3700 EUR №09/11-2 від 11.09.2019, експортну митну декларацію країни відправлення 19LTVC0100EK2BF155 від 11.09.2019, із зазначенням вартості експортованого товару у сумі 3700 EUR. Вважає, що надані документи, виключають наявність ризиків, заявлене до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортних засіб.

Ухвалою від 04.12.2019 залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 12.12.2019 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 13.12.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.01.2020 року.

23.01.2020 ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 13.02.2020.

13.02.2020 року ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати судом замінено відповідача у справі на Поліську митницю Держмитслужби.

13.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 10.03.2020.

21.02.2020 позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив задоволити позовну вимогу, викладену у п.3 шляхом стягнення з Поліської митниці Держмитслужби коштів у сумі 18624,81 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

10.03.2020 позивач подав заяву про залишення без розгляду позовної вимоги наведеної у п.3 позову.

Відповідач у судове засідання явку уповноважених представників не забезпечив належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

11.09.2019 ОСОБА_1 в Республіці Литва відповідно до рахунку-фактури SIL №09/11-2 від 11.09.2019 у UAB «Autosilvera» (302851839, Vilnius, Laisves pr.60) для власних потреб було придбано автомобіль OPEL MERIVA W0LSD9EP1F4219086, 2015 р.в., вартість якого на день купівлі склала 3700 EUR.

З метою внесення на банківський рахунок UAB «Autosilvera» 302851839 коштів між ОСОБА_1 та представником UAB «Autosilvera» було підписано касовий ордер (09/11-2 від 11.09.2019) про отримання останнім готівкових коштів у розмірі 3700 EUR. Також позивачу було надано експортну декларацію 19LTVC0100EK2BF155 від 11.09.2019, із зазначенням вартості експортованого товару у сумі 3700 EUR.

19.09.2019 було доставлено транспортний засіб OPEL MERIVA W0LSD9EP1F4219086 в митну зону, а 20.09.2019 була подана митна декларація №UA204010/2019/234094 із додатками: квитанція про сплату митних платежів; експортна декларація з Литовської Республіки; касовий ордер про сплату готівкових коштів представнику UAB «Autosilvera», документ про зняття автомобіля з обліку в Республіці Литва; рахунок-фактура (договір купівлі-продажу) автотранспортного засобу; експертне заключення щодо автотранспортного засобу; попередня митна декларація; технічний паспорт транспортного засобу; митна декларація для громадян України; паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду закордон.

Митна вартість автомобіля була визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме за ціною 3400,00 EUR.

За результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідачем направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, таких як: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями. Також повідомлено, що у відповідності до ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант має право за бажанням надати інші документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000730/2 від 26.09.2019 року, яке відповідачем обґрунтовано тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом у зв`язку з тим, що декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

Транспортний засіб придбано фізичною особою ОСОБА_1 у юридичної особи у UAB «Autosilvera» на підставі рахунку від 11.09.2019 SIL №09/11-2 згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 3700 EUR. Однак, декларантом не надано документів, що свідчили про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи тощо) для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

Наданий декларантом касовий ордер від 09.11.2019 №09/11-2 не можливо поширити на заявлений до митного оформлення товар, оскільки в ньому відсутні будь які посилання на товар або товаросупровідні документи.

Надані декларантом до митного оформлення документи (експортна митна декларація, рахунок) містять розбіжності із відомостями заявленими декларантом до митного оформлення в частині реквізитів покупця/отримувача.

З врахуванням положень статті 31 Митного кодексу України наказу МФУ від 31.07.2015 №684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю», наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 із зазначенням вартісного рівня 5900 євро, що перевищує заявлену митну вартість КТЗ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердженої інформації щодо числових значень митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема шляхом надання додаткових документів, таких як: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів»; Наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; Наказу Мінфіну від 31.07.15 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та ст. 31 МКУ.

Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 11 5900,00 євро.

Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 160741,09 грн.

Декларантом надано лист від 26.09.2019 № б/н, яким повідомлено, що додаткові документи надані не будуть, та міститься прохання прийняти рішення без врахування термінів передбачених статтею 53 МК України.

Відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00750, у якій зазначено, що митна вартість не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів; також роз`яснено вимоги виконання яких забезпечує прийняття митної декларації: провести декларування товарів відповідно до статті 257 МК України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 26.09.2019 № UA204000/2019/000730/2 (а.с.17).

В результаті декларантом подано нову митну декларацію від 27.09.2019 №UA204010/2019/235188, після якої у зв`язку із забезпеченням сплати митних платежів, з врахуванням рішення про коригування митної вартості, транспортний засіб було випущено на митну територію України.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.

Положеннями статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Так, митна вартість товару - автомобіля OPEL MERIVA, номер кузова НОМЕР_1 , 2015 р.в, заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору продажу, укладання якого підтверджено рахунком-фактурою SIL №09/11-2 від 11.09.2019 із зазначенням вартості експортованого товару у сумі 3700 EUR (а.с.16).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню (пункт 2 частини другої статті 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій статті 53 МК України наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною четвертою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, подає (за наявності) визначені в ній документи, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини шостої цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митний орган зобов`язаний доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така позиція суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 МК України).

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

При цьому, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Згідно з оспорюваним рішенням №UA204000/2019/000730/2 від 26.09.2019 року про коригування митної вартості товарів, а саме автомобілю OPEL MERIVA номер кузова НОМЕР_1 , 2015 р.в , відповідач вважає, що:

I.Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною рахунку щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом у зв`язку з:

1.Декларантом не подано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2.Транспортний засіб придбано фізичною особою ОСОБА_1 у юридичної особи у UAB «Autosilvera» на підставі рахунку від 11.09.2019 SIL №09/11-2 згідно якого вартість транспортного засобу на експорт становить 3700 EUR. Однак, декларантом не надано документів, що свідчили про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи тощо) для підтвердження формування вартості транспортного засобу на експорт. Вказане свідчить про наявність ризиків, заявлення митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

3.Наданий декларантом касовий ордер від 09.11.2019 №09/11-2 не можливо поширити на заявлений до митного оформлення товар, оскільки в ньому відсутні будь які посилання на товар або товаросупровідні документи.

4.Надані декларантом до митного оформлення документи (експортна митна декларація, рахунок) містять розбіжності із відомостями заявленими декларантом до митного оформлення в частині реквізитів покупця/отримувача.

ІІ.З врахуванням положень статті 31 Митного кодексу України наказу МФУ від 31.07.2015 №684 «Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю», наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 із зазначенням вартісного рівня 5900 євро, що перевищує заявлену митну вартість КТЗ.

ІІІ.Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердженої інформації щодо числових значень митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема шляхом надання додаткових документів, таких як: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

IV.За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів»; Наказу ДФСУ від 11.09.2015 №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України»; Наказу Мінфіну від 31.07.15 №684 «Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів» та ст. 31 МКУ.

Митну вартість товару визначено, на підставі інформації, згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 11 5900,00 євро.

Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 160741,09 грн.

Інших підстав оспорюване рішення не містить.

Тобто підставою для прийняття оспорюваного рішення слугувало, зокрема ненадання декларантом всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, ненадання документів, що свідчили б про факт оплати транспортного засобу (чеки, касові документи).

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та зазначає таке.

З дослідженого рахунку-фактури SIL №09/11-2 від 11.09.2019, у якому вказана ціна автомобіля OPEL MERIVA номер кузова НОМЕР_1 , 2015 р.в, встановлено, що сума коштів, яка підлягала сплаті становить 3700,00 євро (а.с.16).

Також, оплата товару - автомобіля OPEL MERIVA номер кузоваW0LSD9EP1F4219086, НОМЕР_2 р.в, підтверджується прибутковим касовим ордером серія Nr. 09/11-2 від 11.09.2019 року (а.с.17). номер рахунку-фактури та прибуткового касового ордеру співпадає №09/11-2.

Крім того, декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 204000/2019/00750 (а.с.19-20).

Так, декларантом було надано відповідачу, зокрема:

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) SIL №09/11-2 від 11.09.2019:

митна декларація, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №431 б/н від 13.09.2019;

акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу UA204010/2019/233906 від 20.09.2019;

акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів ручної поклажі та багажу UA205010/2019/323679 від 13.09.2015;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 15.07.2015;

висновок проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №В-1559 від 13.09.2015;

висновок проходження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № SIL №09/11-2 від 11.09.2019;

інші некласифіковані документи №19LTVC0100EK2BF155 від 11.09.2019;

інші некласифіковані документи 2019-09-11 №1716519 від 11.09.2019;

платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1461745105.1 від 12.019.2019;

касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №09/11-2 від 11.09.2019;

паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № FH520156 від 16.08.2017;

паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України №000591982 від 02.06.2017;

митна декларації, за якою було відмовлено у виписку товарів №UA204010.2019.234094 від 20.09.2019.

Таким чином, Рівненською митницею не наведено обґрунтованих підстав для подання декларантом додаткових документів (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями).

Орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Твердження відповідача про відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують факт оплати транспортного засобу, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) є безпідставним, оскільки суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім переліку нормативних актів, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Проте, у спірному рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару. При цьому, відсутність додатково витребуваних митницею документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст документів, долучених декларантом для митного оформлення автомобіля.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною рахунку (інвойса) SIL №09/11-2 від 11.09.2019, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено. Тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в інвойсі, поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, у постанові від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а).

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості автомобіля, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним.

Згідно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, вартість транспортного засобу визначено на підставі положень наказу ДМСУ від 13.10.2006 № 885 "Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів"; Наказу ДФСУ від 11.09.2015 № 689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України"; Наказу МФУ від 31.07.2015 № 684 "Про затвердження порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю" та інформації, згідно з формами митного контролю за індексом 105-2 та 106-2 на рівні 7100 євро.

Проте, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу в рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено, що не дає можливості встановити правильність визначеної ціни.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.12.2012 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому не наведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Також Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 по справі № 805/2713/16-а дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 МК України у випадку, зокрема, якщо не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо. З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обгрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Крім того, згідно з Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, код митної формальності 105-2 - це контроль правильності визначення митної вартості товарів, а код митної формальності 106-2 - це витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте, як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі № 803/1582/13-а, заданий Класифікатор митних формальностей передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як "витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів" (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 № 689.

Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки таке прийнято за відсутності у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України, а відтак, поза межами правового поля.

Щодо позовної вимоги позивача у частині, що стосується визнання протиправними дії Рівненської митниці ДФС щодо підвищення митної вартості автомобіля OPEL MERIVA B W0LSD9EP1F4219086, 2015 р.в, то суд вважає, що оцінка таких дій відповідача надається судом при вирішенні спору щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого контролюючим органом і охоплюються такою позовною вимогою і додаткового задоволення не потребують. Тому у її задоволенні слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Поліської митниці Держмитслужби коштів в розмірі 18624,81 грн. за митною декларацією №UA204010/2019/235188 від 27.09.2019, то суд зазначає, що 10.03.2020 позивачем подано заяву про залишення без розгляду вищевказаної позовної вимоги.

З урахуванням поданої позивачем заяви суд прийшов до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення з Поліської митниці Держмитслужби коштів в розмірі 18624,81 грн. за митною декларацією №UA204010/2019/235188 від 27.09.2019.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають обставинам справи та ґрунтуються на положеннях матеріального закону, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.4) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.14, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення з Поліської митниці Держмитслужби коштів в розмірі 18624,81 грн. за митною декларацією №UA204010/2019/235188 від 27.09.2019.

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000730/2 від 26.09.2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Поліської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350097) за рахунок бюджетних асигнувань 768,40 грн. судового збору на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 18.03.2020 року.

Суддя Крутько О.В.