Рішення № 88267630, 17.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6741/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства “Прогресфарм” (ЄДРПОУ 33137689, місце знаходження: вул. Південна 59, с. В. Дальник, Біляївський район, м. Одеська обл., 67668) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Прогресфарм” до Головного управління ДПС в Одеській області у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007931409 від 20.02.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначає, що представниками ГУ ДФС в Одеській області проведено планову виїзну документальну перевірку ПП “ПРОГРЕСФАРМ” з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, за результатами якої складено акт. На думку позивача, відповідач за результатами перевірки дійшов помилкового висновку щодо безпідставності здійснення документального оформлення нереальних господарських операцій з контрагентами. Позивач вказує, що до перевірки працівникам ГУ ДФС в Одеській області надано договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, акти приймання-передачі та інші документи що підтверджують та відображають реальність господарських операцій.

Позивач вказує, що надані до перевірки первинні документи податковим органом не враховані та не прийняті до уваги.

Ухвалою судді від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання по справі на 09 грудня 2019 року.

12 грудня 2019 року за вх. №47183/19 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем до перевірки не надано акти приймання –передачі ТМЦ, товаро-транспортні накладні, довіреності, додаткові угоди, та інші документи. Також, відповідач звертає увагу на те, що позивачем документально не підтверджено здійснення господарської діяльності з контрагентами.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою суду від 06.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 04 березня 2020 року.

В судове засідання призначене на 04 березня 2020 сторони не з`явились. Повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності сторін.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неявку в судове засідання сторін, суд ухвалив продовжити розгляд заяви в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Приватне підприємство “Прогресфарм” зареєстровано як юридична особа 25.08.2004, перебуває на обліку у Біляївській Державній податкові інспекції з 07.09.2004 року за №235/7 та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.21- оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.46 - оптова торгівля фармацевтичними товарами (основний); 46.69 - оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.74 - роздрібна торгівля медичними й ортопедичними товарами в спеціалізованих магазинах; 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 - дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

У період з 27.12.2018р. по 18.01.2019 р. Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП “ПРОГРЕСФАРМ” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р., в тому числі податку на прибуток за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р., за результатом якої складено акт перевірки від 25.01.2019р. №000039/15-32-14-09/33137689 (а.с.48-94 т.2).

У ході перевірки встановлено порушення ПП “ПРОГРЕСФАРМ”:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, у результаті чого завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2017 рік у сумі 11655620,00 грн.;

- п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту його заниження на 1036961 грн., в т.ч.: - за січень 2016 року в сумі 62901 грн., - за лютий 2016 року в сумі 170003 грн., -за березень 2016 року в сумі 346869 грн., - за квітень 2016 року в сумі 35069 грн., - за травень 2016 року в сумі 307710грн., - за червень 2016 року в сумі 114365 грн., - за жовтень 2016 року в сумі 44 грн.;

- п.2.3 гл.2 Положення “Про ведення касових операцій в національної валюті в Україні”, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 із змінами та доповненнями;

- пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 , п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.2, п. 164.3 ст. 164 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, п. 171.1, п. 171.2 ст. 171, пп. “а” п.176.2 176 Податкового кодексу України, а саме занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за квітень 2016р., всього у сумі 14028,65 грн.;

- п.п.14.1.36., п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3. п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1. п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163, абз. “е” п.п.164.2.17. п.164.2. ст.164, п.167.1. ст.167, п.п.168.1.1, пп. 168.1.2, 168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171. абз. “а” п.176:2 ст.176, п.п.1.1, п.п.1.2, 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме, занижено податкове зобов`язання з військового збору за квітень 2016 року, на загальну суму 958,63 грн.;

- ст.24 Кодексу законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015р. N 413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”, залучено до господарської діяльності працю двадцяти двох робітників - водіїв протягом квітня 2016 року, після звільнення.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2019 р. форми «Р» №0007931409.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податку зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

П. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755- VI, із змінами та доповненнями, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно зп. 189.1 ст. 189 ПКУ, у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов`язаній з постачальником особі, суб`єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 статті 201 нього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Також, пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ(далі - Закон № 996-ХІУ), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на зазначені положення Податкового кодексу України, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 5 Стандарту №16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 11 Стандарту 16 слідує, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №18 «Будівельні контракти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2001 за №433/5624 (далі - Стандарт №18) передбачено, що витрати за будівельним контрактом включають витрати, безпосередньо пов`язані з виконанням даного контракту та загальновиробничі витрати.

Відповідно до п. 13 Стандарту №18 до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з виконанням будівельного контракту, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (включаючи вартість виконаних субпідрядниками робіт) згідно з Стандартом № 16.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Нормами п. 2.2 Положення №88 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі, первинні документи).

Враховуючи вище зазначені норми законодавства слідує, що фінансова та бухгалтерська звітність підприємств (в тому числі собівартість продукції, матеріалів) формується на підставі регістрів бухгалтерського обліку, які, в свою чергу, формуються на підставі первинних бухгалтерських документів.

Разом з тим, в акті перевірки відсутні будь-які записи щодо встановлених порушень Позивача бухгалтерського обліку в частині безпідставного (без наявності відповідного первинного документа) відображення інформації по рахунках бухгалтерського обліку та відповідно віднесення відповідних витрат на субрахунок №903 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)».

Як вбачається з матеріалів справи 12.02.2015р. між ТОВ “КАТРАЛ ПІВДЕНЬ” та ПП “ПРОГРЕСФАРМ” укладено договір поставки продуктів нафтоперероблення №0514, відповідно до п.1.1. постачальник зобов`язується поставити покупцю продукти нафтоперероблення, а покупець прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору (а.с.109-110 т.1).

Відповідно до положень п.2.1, 2.3. вказаного договору №0514, постачальник зобов`язується передати покупцю товар після одержання від нього оплати та відповідної довіреності, передача товару покупцю супроводжується підписанням накладної; прийняти товар на зберігання по акту прийому-передачі від представника покупця та видати йому “дозволи на відпуск” на заправлення товаром у кількості зазначеній в накладній. Покупець зобов`язаний оплатити постачальнику суму, зазначену у рахунку протягом 2-х календарних днів.

На підтвердження реальності укладення вказаного договору ПП “ПРОГРЕСФАРМ” надано: накладні, акти приймання-передач та рахунки (а.с.111-126 т.1).

07.04.2015р. між ПП “ПРОГРЕСФАРМ” та ТОВ “ПРОФЕСІЙНИЙ КЛУБ “РЕАЛ ФАРМА” укладено договір поставки №178/15, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити лікарські засоби, вироби медичного призначення, біодобавки, інші продовольчі та непродовольчі товари на умовах викладених у цьому договорі (а.с.127-130 т.1).

Як зазначено позивачем, ТОВ “ПРОФЕСІЙНИЙ КЛУБ “РЕАЛ ФАРМА” повернуто поставлений ПП “ПРОГРЕСФАРМ” товар, про що свідчать накладні на повернення.

07.04.2015р. між ПП “ПРОГРЕСФАРМ” та ТОВ “ПРОФЕСІЙНИЙ КЛУБ “РЕАЛ ФАРМА” укладено договір про надання маркетингових послуг №030/01, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується особисто за завданням замовника надавати йому інформаційні послуги, які споживаються в процесі здійснення замовником діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги (а.с.7-8, т. 2).

На підтвердження реальності укладення вказаного договору ПП “ПРОГРЕСФАРМ” надано: додатки до акту здачі –приймання робіт (а.с.9-18 т.2).

Всупереч вимогам п. 5. Розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок в акті документальної перевірки факти виявлених порушень законодавства з питань податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладено нечітко, не об`єктивно та неповною мірою, без посилань на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що задекларована Податковим кодексом України презумпція добросовісності платника податків і обов`язок податкового органу доводити факт порушення полягає в тому, що кожний платник податків вважається невинним у вчиненні правопорушення доти. Доки його вина не буде доведена у встановленому порядку і встановлена рішенням суду, що набуло чинності. Всі сумніви щодо вини платника податків у вчиненні правопорушення тлумачаться на його користь.

Відповідно до положень п.2 розділу VIII Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляд контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.2015р. №916, під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на порушення ПП «Прогресфарм» п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Прогресфарм” (ЄДРПОУ 33137689, місце знаходження: вул. Південна 59, с. В. Дальник, Біляївський район, м. Одеська обл., 67668) до Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0007931409 від 20.02.2019 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: вул.Семінарська, буд.5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Прогресфарм” (ЄДРПОУ 33137689, місце знаходження: вул. Південна 59, с. В. Дальник, Біляївський район, м. Одеська обл., 67668) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова

.