Рішення № 88267531, 16.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5913/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Соловйової К.Ю. (згідно ордеру),

представника відповідача – Драгунова А.І. (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу про визнання протиправними дії та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 07 жовтня 2019 року надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу про визнання незаконними дії та скасування припису.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» залишено без руху. Встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

23 жовтня 2019 року до суду від позивача за вх.№38993/19 надійшла заява про усунення недоліків з читабельною копією направлення Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу від 11 липня 2019 року та належним чином оформленою позовною заявою (у двох примірниках), у якій позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» з 23.07.2019 по 24.07.2019, за результатами якої складений акт за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №121/04;

2. Скасувати припис Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу №49 від 29.07.2019 року.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» (вх.№38993/19), відкрито провадження у справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» є власником очисних споруд, що розташовані в Одеській області, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, очисні споруди, Лиманський район, вул. Вокзальна, 65. Діяльністю ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» є збирання безпечних відходів. З 23 по 24 липня 2019 року Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу проведено позапланову перевірку ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» в результаті якої складено акт за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 121/04. Разом із актом позивач 17.08.2019 року також отримав припис №49 від 29.07.2019. Позивач вказує, що перевірку проведено з численними порушеннями чинного законодавства. З наявних у позивача документів незрозуміло яку саме перевірку проведено: планову чи позапланову. Зазначена в направленні підстава для проведення перевірки є абсолютно незаконною. В направленні вказано строк проведення перевірки з 11.07.2019 по 24.07.2019, тобто 10 робочих днів, при цьому ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» є суб`єктом малого підприємництва. Перевірку здійснено за відсутності керівника ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» - ОСОБА_1 . Щодо вимоги 1 припису вказує, що у зв`язку із тим, що ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» не вчинено порушень, зазначених у пунктах 2-12 припису, немає підстав виконувати цю вимогу. Ємності із стічними водами, які розташовані на території підприємства не можуть бути віднесені до виду підземних. Обов`язки водокористувачів, встановлені статтею 44 Водного кодексу України, ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» виконуються в повному обсязі. Підприємству не повідомлено на підставі яких документів, аналізів, висновків, тощо зроблено висновок про порушення вимог законодавства щодо запобігання забрудненню водних об`єктів, в акті перевірки також відсутній детальний опис порушень в цій частині. Позивач вважає результати аналізу відібраних під час перевірки проб незаконними і підробленими, які не дають підстав стверджувати про порушення з боку підприємства. У розумінні статті 3 вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» підприємство за характеристиками своєї діяльності не є суб`єктом, що має здійснювати оцінку впливу на довкілля. Підприємство дотримується вимог щодо запобігання забрудненню та засміченню водних об`єктів та не допускає перевищення встановлених гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у скиді. ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» здійснює скид стічних води у відповідності до встановлених в умовах водокористування нормативів скидання забруднюючих речовин. Підприємство не порушувало Закону України «Про відходи», оскільки наявний укладений договір з підприємством про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів. Підприємством проводиться на початку кожного року для співробітників ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» інструктаж та атестація, що підтверджується копією Журналу реєстрації інструктажів, та довідкою про проведення навчань та атестації співробітників підприємства. Підприємством регулярно здійснюється моніторинг місць збору, зберігання і видалення відходів та вживаються своєчасні заходи для безпечного збору, зберіганню та запобіганню накопичення відходів. Нафтовміщуючі води підприємством не обробляються, оскільки підприємство не приймає такі води на очищення.

Ухвалами суду від 12 грудня 2019 року та 26 грудня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження у даній справі.

26 грудня 2019 року до суду від відповідача за вх.№49367/19 надійшов відзив на позов (т.2 а.с.3-12), у якому відповідач, посилаючись на зміст акту перевірки № 121/04 та припису № 49 від 29 липня 2019 року, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

26 грудня 2019 року усною ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про виклик в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та клопотання представника відповідача про виклик в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (місце роботи: АДРЕСА_1 ).

16 січня 2020 року до суду від позивача за вх.№1908/20 надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.70-75), у якій позивач зазначає, що більшість порушень, начебто виявлених під час перевірки і зазначених у приписі як такі, що мають бути усунені, носять декларативний характер. В акті не вказано, яким чином підприємство вчинило ці порушення. Позивач зазначає, що перевірка є незаконною, проведеною з численними порушеннями закону, зміст акту не відповідає вимогам норм діючого законодавства а припис - надуманий, необґрунтований і незаконний - підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23 січня 2020 року судом закрито підготовче провадження по справі та призначено справу № 420/5913/19 до судового розгляду по суті.

04 березня 2020 року усною ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання представника відповідача про повторний виклик свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» здійснює такі види діяльності за КВЕД: 42.91 Будівництво водних споруд; 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у.; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.31 Штукатурні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.91 Покрівельні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 38.11 Збирання безпечних відходів (основний); 41.10 Організація будівництва будівель; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 42.11 Будівництво доріг і автострад; 42.21 Будівництво трубопроводів; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст.34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно з ч. 1 ст.35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом п. «а» частини першої ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, з-поміж іншого належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про охорону та раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Із наведеного нормативного регулювання вбачається, що контроль за охороною навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів покладено на Держекоінспекцію та її територіальні органи. З цією метою вони в межах своїх повноважень та у визначеному законодавством порядку проводять перевірки, з-поміж іншого, суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У період з 23.07.2019 року по 24.07.2019 року на підставі наказу Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу №256 від 11.07.2019 року «Про проведення позапланової перевірки» (т.2 а.с.13), направлення №000121 від 11.07.2019 року старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу Фурдуй Лариса Володимирівна, ОСОБА_5 , державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Кримсько-Чорноморського округу Слізовський Микола Анатолійович, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повели позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», за результатами якої складено акт №121/04 (т.2 а.с.40-61).

Під час проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «ЕКО-СЕРВІС»:

1) Пункт 3 стаття 14 Кодексу України про надра - відсутність спеціального дозволу на користування надрами;

2) Пункт 9 частини першої статті 44, частина перша статті 49 Водного кодексу України - не дотримуються умови дозволу на спеціальне водокористування ( в частині ведення первинного обліку скиду зворотних стічних вод);

3) Ст. 99, 101, 102, Водного кодексу України, Правила затверджені постановою КМУ від 29.02.1996 № 269, Правила затверджені постановою КМУ від 25.03.1999 №46 - не дотримуються вимоги законодавства України щодо запобігання забрудненню водних об`єктів;

4) Ст. 51 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 ЗУ «Про оцінку впливу на довкілля» - експлуатація очисних споруд здійснюється без наявності оцінки впливу на довкілля у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»;

5) Ст. 44, 70, 101, 102 Водного кодексу України - вимоги щодо запобігання забрудненню та засміченню водних об`єктів не дотримуються (перевищення встановлених гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у скиді);

6) ст. 78, 82, 91, 93 Земельного кодексу України - користування земельною ділянкою здійснюється без правовстановлюючих документів;

7) п. «в» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - не ведеться первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;

8) п. «м» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи» - не забезпечується професійна підготовка, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами, не призначено відповідальних осіб;

9) ч.1 ст.29 Закону України «Про відходи» - моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснюється;

10) ст.17 Закону України «Про відходи» - не визначено склад і властивості відходів, що утворюються: нафтошлам механічної очистки вод стічних;

11) п. «н» ст.17 Закону України «Про відходи» - підприємство не має ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

В акті у розділі IV також зазначено наступне:

«В наявності дозвіл на спец водокористування від 08.08.2017 № 32/ОД/49д-17. Дійсний до 08.08.2020 року. Нормативи ГДС розроблені ТОВ «НВП «Екоресурс», отримані з телефону адвокату (оригінал та/або копії підприємством не представлені у повному обсязі). Скид стічних вод відбувається на очисні споруди повної біологічної очистки потужністю 1200 м3/добу з подальшим дренуванням через системи обвалування та днище ставків-накопичувачів в Дністровський лиман та урочище Дідово болото, 11/ЧЕР/ДНСЛИМ.

Державними інспекторами відібрано проби та складено акти відбору проб води від 23.07.2019 р. № 397. 3гідно результатів досліджень, виявлено перевищення нормативів ГДС у скидах, від експлуатації очисних споруд підприємства.

Встановлено невиконання умов Дозволу в частині ведення первинного обліку скиду зворотних стічних вод. (представлений журнал, який веде черговий оператор очисних споруд не заповнюється у повному обсязі, що необхідно для заповнення стат.звітності за встановленою формою 2 ТП-ВОДГОСП. Сама звітність не представлена. Пристроями та вимірювальною апаратурою, що здійснюють облік об`ємів скидання не оснащено.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 17.08.2018 № 5110345300-32. Термін дії - необмежений.

Документи на землекористування ТОВ «Еко-Сервіс» відсутні.

Висновки державної екологічної експертизи або висновки з оцінки впливу на довкілля відсутній.

Спеціальний дозвіл на користування надрами відсутній.

Первинний облік за утворюванням відходів на підприємстві не ведеться, встановити загальну кількість утворення відходів не має можливості. При цьому представлена декларація про відходи, перевірити достовірність врахованих даних у декларації не є можливим, із-зі відсутності ведення первинної документації у сфері поводження з відходами. Договори та акти виконаних робіт не представлені».

Судом встановлено, що 29.07.2019 року Державною екологічною інспекцією Кримсько-Чорноморського округу було складено припис №49 (т.1 а.с.65-67), яким приписано:

1. Розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з вказівкою термінів. виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану заходів направити до Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського регіону, строк виконання 10 днів після отримання припису.

2. Експлуатацію підземних ємностей із стічними водами здійснювати при наявності спеціального дозволу на користування надрами, строк виконання з 29.07.2019 р.;

3. Безумовно дотримуватися виконання умов дозволу на спеціальне водокористування (в частині ведення первинного обліку скиду зворотних стічних вод), строк виконання з 29.07.2019 р.;

4. Безумовно дотримуватися вимог законодавства України щодо запобігання забрудненню водних об`єктів, строк виконання з 29.07.2019 р.;

5. Експлуатацію очисних споруд здійснювати тільки за наявності оцінки впливу на довкілля у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», строк виконання з 29.07.2019 р.;

6. Дотримуватися вимог щодо запобігання забрудненню та засміченню водних об`єктів не (перевищення встановлених гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у складі), строк виконання з 29.07.2019 р.;

7. Надати правовстановлюючі документи на користування земельною ділянкою, строк виконання до 30.08.2019 р.;

8. Забезпечити ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, строк виконання з 29.07.2019 р.;

9. Забезпечити професійну підготовку, підвищення, кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами, призначити відповідальних осіб, строк виконання з 29.07.2019 р.;

10. Здійснювати моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів, строк виконання з 29.07.2019 р.;

11. Визначити склад і властивості відходів, що утворюються: (нафтошлам механічної очистки вод стічних), строк виконання до 30.08.2019 р.;

12. Оброблення, нафтовміщуючих вод здійснювати тільки при наявності ліцензії на здійснення операції у сфері поводження з небезпечними відходами, строк виконання з 29.07.2019 р.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо складання акту та з вимогами припису, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо посилань позивача на те, що ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» відсутнє у плані комплексних планових заходів державного нагляду (контролю) на 2019 рік суд зазначає, що було здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) позивача.

Щодо посилань позивача на те, що підстава для проведення заходу державного нагляду (контролю) є незаконною а термін перевірки перевищує 5 днів, суд зазначає, що позивачем наказ №256 від 11.07.2017 року «Про проведення позапланової перевірки» не оскаржено, при цьому під час виходу державних інспекторів відповідача 23-24 липня 2019 року для проведення перевірки, представником позивача згідно ордеру серії ОД №459961 від 23.07.2019 року ОСОБА_10 таких інспекторів до перевірки було допущено.

Акт недопуску до перевірки інспекторів Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу позивачем до суду не надано.

В свою чергу, акт перевірки є документом, який лише підтверджує факт проведення перевірки, містить доказову інформацію про виявлені правопорушення та може бути наданий суду під час вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта і не зумовлює виникнення будь-яких прав та обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.

Акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не є актом застосування норм права та не встановлює конкретні приписи, звернені до окремої особи, а самі по собі дії щодо його складання за результатами перевірки уповноваженими особами відповідача не може порушувати прав позивача.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі №803/1130/17.

Таким чином суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» з 23.07.2019 по 24.07.2019, за результатами якої складено акт за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №121/04, задоволенню не підлягають.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пункті 2 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Згідно статті 1 Кодексу законів про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до абзацу 4 статті 14 Кодексу законів про надра, надра надаються у користування для: будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод;

Відповідно до статті 15 Кодексу законів про надра, надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, відповідно до якого дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком (п.2). Без проведення аукціону дозвіл надається у разі будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод (пп.9 п.8).

Судом з наданої позивачем до суду копії схематичного плану компактної установки КУ-2 (т.1 а.с.143) з примітки 1 вбачається, що проект розроблений для будівництва в піскових та суперпіскових ґрунтах при рівневі ґрунтових вод нижче поверхні землі на 2 метри.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що зображена на схемі установка КУ-2 містить підземні споруди (резервуари); також на схематичному плані розташування очисних споруд в смт.Затока (т.1 а.с.144) під номерами 3-23 позначені мулові колодязі. Відтак, позивач у відповідності до вимог Кодексу законів про надра зобов`язаний отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пункті 3 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.9 ч.1 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені органом, що видав дозвіл, без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Форма дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форма нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» 08 серпня 2017 року було видано Державним агентством водних ресурсів України дозвіл на спеціальне водокористування №32/ОД/49д-17 (т.1 а.с.118-121, т.2 а.с.15-18, 21-24), у пункті 4 умов якого встановлено обов`язок користувача систематично вести первинний облік водовідведення.

При цьому, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Суд не приймає до уваги надану позивачем копію «Книга учета ЖБО ООО «Эко Сервис» 2019 г.» (т.1 а.с.122-126) як доказ ведення обліку водовідведення, оскільки з вказаної книги не вбачається та додаткових доказів не надано, яким чином здійснювався такий облік, якими засобами вимірювався об`єм водовідведення, зазначений (як пояснив представник позивача) у другій графі книги обліку.

Таким чином, враховуючи викладене, враховуючи отримання позивачем дозволу на спеціальне водокористування, однією з умов якого є обов`язок водокористувача вести облік водовідведення, приймаючи до уваги не надання до перевірки та до суду належних та достатніх доказів ведення позивачем такого первинного обліку, суд доходить висновку, що вимоги цього пункту припису є правомірними.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пункті 4 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Статтею 99 Водного кодексу України встановлено заборону скидання у водні об`єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

Власники засобів водного транспорту, трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин (стаття 101 Водного кодексу України).

У внутрішні морські води та територіальне море забороняється скидати з суден і плавучих засобів, платформ та інших морських споруд і повітряних суден хімічні, радіоактивні та інші шкідливі речовини, а також радіоактивні або інші відходи, матеріали, предмети та сміття, які можуть спричинити забруднення моря. Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства (стаття 102 Водного кодексу України).

Судом встановлено, що 23 липня 2019 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу, у присутності представника ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» згідно ордеру серії ОД №459961 від 23.07.2019 року ОСОБА_10 , було здійснено відбір проб води, про що складено акт №397 (т.2 а.с.36-37). Так, з акту вбачається, що було здійснено відбір проб зворотних вод очисних споруд - у ставку-відстійнику ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», який на схематичному плані розташування очисних споруд в смт.Затока (а.с.144), як зазначено у судовому засіданні представником відповідача, розташований на ділянці, позначеній під номером 25 «поля фільтрації», а також поверхневих вод Білгород-Дністровського лиману.

При цьому суд зазначає, що поля фільтрації – це ділянка землі, на поверхні якої розподіляють каналізаційні та інші стічні води з метою їх очищення; різновид водоочисної споруди.

Згідно протоколу №434 (м.Одеса) вимірювань показників складу та властивостей проб води від 24.07.2019 року державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу (т.2 а.с.38-39), складеного на підставі вищевказаного акту відбору проб води №397 від 23.07.2019 року встановлено, що у ставку-відстійнику ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» в смт.Затока допущено перевищення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин: азоту амонійного, азоту нітритного, фосфатів та сульфатів.

Таким чином, на підставі викладеного суд доходить висновку про правомірність вимог пункту 4 припису №49 від 29.07.2019 року.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пункті 5 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзаців 1, 3 та 4 статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей. Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище.

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону. Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава (ч.ч.1, 3 ст.2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Відповідно до ч.1, п.8 ч.3 статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України. Перша категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: поводження з відходами: операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення); операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше.

Таким чином, оскільки основним видом діяльності позивача є збирання безпечних відходів, суд доходить висновку, що ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» зобов`язане здійснювати оцінку впливу власної діяльності на довкілля, однак до суду та під час перевірки доказів такої оцінки надано не було.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пункті 6 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Згідно статті 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Судом встановлено, що згідно протоколу №434 (м.Одеса) вимірювань показників складу та властивостей проб води від 24.07.2019 року державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу не встановлено перевищення гранично допустимої концентрації забруднюючих речовин у водах Білгород-Дністровского лиману, куди ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» здійснює скид зворотних вод.

Таким чином суд доходить висновку про необґрунтованість вимог вказаного пункту оскаржуваного припису №49 від 29.07.2019 року.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пункті 7 оскаржуваного припису, суд вважає їх правомірними виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Згідно з ч.1 ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Так, як стверджував у судовому засіданні представник відповідача, у позивача пропонували надати на ознайомлення документи на підтвердження права ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» користування земельною ділянкою, на якій розташовані очисні споруди, однак ні під час перевірки, ні до суду такі документи позивачем не надавались.

Щодо вимог, зазначених відповідачем у пунктах 8-10 оскаржуваного припису, суд зазначає наступне.

Закон України «Про відходи» визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення. Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів (ч.1 ст.1 Закону України «Про відходи»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про відходи» суб`єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов`язана із поводженням з відходами.

Як встановлено вище, ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» є суб`єктом, діяльність якого пов`язана з поводженням з безпечними відходами.

Суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров`я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (п.в ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи»).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про відходи» державному обліку та паспортизації підлягають в обов`язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 року № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів.

Під первинним обліком відходів, згідно з цим порядком, слід розуміти реєстрацію у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Контроль за веденням підприємствами первинного обліку відходів та за їх паспортизацією здійснюється Держекоінспекцією та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами відповідно до їх компетенції (п.10 Порядку).

Таким чином, враховуючи викладене суд доходить висновку, що ведення первинного обліку відходів у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1999 року № 2034 Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів є обов`язком позивача, однак доказів ведення такого обліку позивачем до суду не надано.

При цьому суд зазначає, що укладання позивачем з виробничим управлінням житлово-комунального господарства Затоківської селищної ради договорів про надання послуг із вивезення твердих побутових відходів №21-05/18-ЕС від 21.05.2018 року (т.1 а.с.128) та №27-05/19-ЕС від 27.05.2019 року (т.1 а.с.129) та подання позивачем декларації про відходи (т.1 а.с.130-132) не є доказами ведення первинного обліку відходів згідно вимог вищевказаного порядку.

Відповідно до пункту «м» частини 1 статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Законом України «Про професійний розвиток працівників» у статті 1 визначено, що: атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам, проведення оцінки їх професійного рівня; підтвердження кваліфікації працівників - процедура визначення відповідності професійних знань, умінь і навичок працівників установленим законодавством вимогам і посадовим обов`язкам, проведення оцінки їх професійного рівня шляхом атестації; професійне навчання працівників - процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов`язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про професійний розвиток працівників» основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є, зокрема, організація професійного навчання працівників, стимулювання професійного зростання працівників, забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п`ять років, визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення, проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників.

Суд зазначає, що позивачем до суду та під час перевірки не надано доказів проведення на підприємстві підготовки та підвищення кваліфікації його працівників, а також результатів проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

При цьому, відповідно до довідки ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» (т.1 а.с.105) у відповідності з штатним розписом ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» за 2018-2019 роки на підприємстві рахується кількість робітників 7 чоловік.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (т.1 а.с.133-135), оскільки вказаний журнал є підтвердженням проведення з працівниками позивача навчання з питань охорони праці у відповідності до вимог статті 18 Закону України «Про охорону праці», а не підтвердження виконання роботодавцем – суб`єктом господарювання у сфері поводження з відходами вимог п.«м» ч.1 ст.17 Закону України «Про відходи».

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про відходи» з метою визначення та прогнозування впливу відходів на навколишнє природне середовище, своєчасного виявлення негативних наслідків, їх відвернення та подолання виробники відходів, їх власники, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища здійснюють моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища. Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища. Зазначені підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень. Порядок здійснення державного моніторингу навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391 затверджено Положення про державну систему моніторингу довкілля, відповідно до якого Підприємства, установи і організації незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов`язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані і/або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення (п.10).

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми суд доходить висновку, що позивач як суб`єкт господарювання щодо поводження з відходами зобов`язаний вести моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів. Однак доказів ведення такого моніторингу позивачем до суду не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку про правомірність вимог пунктів 8-10 оскаржуваного припису.

Щодо пунктів 11 та 12 припису №49 від 29.07.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів «в» та «н» частини 1 статті 17 Закону України «Про відходи» суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані: визначати склад і властивості відходів, що утворюються; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів.

Відповідачем у акті 121/04 від 24.07.2019 року та у оскаржуваному приписі стверджується, що в результаті діяльності ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» створюються небезпечні відходи – нафтошлам механічної очистки вод стічних та здійснюється оброблення нафтовміщуючих вод.

При цьому, доказів на підтвердження вказаного відповідачем до суду не надано та з матеріалів справи поводження позивача з такими відходами не вбачається, у зв`язку з чим суд доходить висновку про протиправність вимог пунктів 11 та 12 припису №49 від 29.07.2019 року.

Щодо посилань позивача на докази неправомірності висновків акту №121/04 та вимог припису №49 від 29.07.2019 року, а саме на вихід державних інспекторів відповідача на підприємство 10.07.2019 року, а також щодо пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , суть яких зводиться до дій інспекторів відповідача на території ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» 10.07.2019 року, суд не приймає їх до уваги, оскільки захід державного нагляду (контролю) був проведений 23-24 липня 2017 року на підставі наказу від 11.07.2019 року, акт заходу державного нагляду (контролю) від 24 липня 2017 року та оскаржуваний припис складені з урахуванням акту відбору проб води від 23.07.2019 року, дії, здійснені інспекторами відповідача до 11.07.2019 року, позивачем не оскаржуються, а відтак вони не є предметом розгляду по даній справі.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача з урахуванням вимог статті 9 КАС України підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування припису Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу №49 від 29.07.2019 року в частині пунктів 6, 11 та 12 вимог припису.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 3842,00 грн. згідно платіжного доручення №1981 від 27.09.2019 року (а.с.6).

Зважаючи на вищевикладене та часткове задоволення адміністративного позову (визнано протиправними та скасовано 3-и вимоги оскаржуваного припису з 12-ти, що є 25% від обсягу другої вимоги немайнового характеру, якщо брати 12-ть вимог припису за 100 %), суд дійшов висновку про стягнення з Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» судовий збір у розмірі 480,25 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №1981 від 27 вересня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу №49 від 29.07.2019 року в частині пунктів 6, 11 та 12 вимог припису.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції Кримсько-Чорноморського округу на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» судовий збір у розмірі 480,25 грн., сплачений згідно платіжного доручення №1981 від 27 вересня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО-СЕРВІС» (вул.Центральна, 45, с.Роксолани, Овідіопольський район, Одеська область, 67843, код ЄДРПОУ 32059647).

Відповідач - Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу (просп.Шевченка, 12, м.Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 42335172).

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020 року.

Суддя О.А. Вовченко

.