Рішення № 88266018, 18.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 р. Справа № 120/545/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивачка просить суд:

- визнати протиправним рішення відповідача за № 023830004900 від 06.12.2019 про відмову позивачці у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачці з 27.11.2019 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області № 4-35/0425, № 4-35/0426 від 27.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка безперервно у період з 08.04.2002 по 02.01.2019 працювала на посадах державної служби та була звільнена зі служби у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності. З лютого 2019 року позивачці призначено пенсію відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас позивачка вважає, що має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж роботи на посаді державної служби понад 10 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців. 28.11.2019 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме на пенсію по інвалідності державного службовця. Однак рішенням від 06.12.2019 № 023830004900 відповідач надав відмову. Позивачка з цим рішенням не погоджується, вказує на його незаконність та звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

03.03.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Закон України № 3723-ХІІ від 16.12.1993 "Про державну службу" втратив чинність, а Закон України № 889-VІІІ від 10.12.2015 "Про державну службу" не передбачає положень, які дають можливість перевести позивачку на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Також відповідач зазначає, що з дати набрання чинності Закону № 889-VІІІ, тобто з 01.05.2016, особи з числа державних службовців, яким встановлена інвалідність, втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, відповідач вважає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, статтею 37 Закону № 889-VІІІ передбачаються умови для призначення пенсії по віку у відповідності до цього Закону. Водночас згідно з матеріалами пенсійної справи станом на 01.05.2016 стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, становив лише 15 років 00 місяців 23 дні.

Водночас відповідач наголошує, що наявний страховий стаж позивачки складає 33 роки 5 місяці 29 дні та оскільки дотримано вимоги, визначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ, позивачка набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", після досягнення нею 60-річного віку.

Враховуючи наведене відповідач вважає свою відмову обґрунтованою і такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що починаючи з 08.04.2002 позивачка безперервно працювала на посадах державної служби.

Відповідно до акта огляду МСЕК від 30.10.2018 позивачці встановлено інвалідність ІІ групи (за загальним захворюванням) до 01.11.2019.

Згідно з наказом № 123-к від 29.12.2018 позивачку звільнено з посади начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності – головного бухгалтера Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області з 02.01.2019 у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності.

З лютого 2019 року позивачці призначено пенсію відповідно до ст.ст. 32, 33 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003.

30.10.2019, після проходження чергового огляду, позивачці встановлено інвалідність ІІ групи безтерміново, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 375718 від 30.10.2019.

28.11.2019 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою № 13112 про переведення її з пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності згідно із ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

До заяви про перерахунок пенсії було надано довідку про складові заробітної плати позивачки (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.11.2019 № 4-35/0425 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 27.11.2019 № 4- 35/0426.

Рішенням від 06.12.2019 відповідач відмовив позивачці у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця, зазначивши, що з 01.05.2016 особи з числа державних службовців, яким встановлено інвалідність, втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірах, встановлених статтею 33 цього Закону. Відповідно до ст. 90 Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу", з 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Лише пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ передбачено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії згідно з п. 10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 899-VІІІ, серед яких відсутня форма довідки для призначення пенсії державного службовця по інвалідності. Також у рішенні відповідач зазначив, що позивачка набуде право на призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VІІІ після досягнення 60-річного віку.

Позивачка вказану відмову пенсійного органу вважає незаконною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що гомадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі – Закон № 3723-ХІІ) втратив чинність відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01.05.2016, крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року – страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч. 1. ст. 37 Закону № 3723-ХІІ).

Частиною дев`ятою статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Судом встановлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить понад 10 років і вона є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 375718.

Відтак, оскільки позивачка є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд вважає, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із ст. 37 Закону № 3723-XII, та, відповідно, на переведення з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом №1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.

Посилання відповідача на статтю 90 Закону № 889-VIII, згідно з якою пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV, як на підставу для відмови позивачці у призначенні пенсії по інвалідності на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII, суд вважає безпідставними, оскільки позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності за правилами пунктів 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, якими не передбачено нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку.

Також суд зазначає, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:

типові адміністративні справи – це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;

зразкова адміністративна справа – типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для з зразкового рішення.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 прийнято рішення, яким задоволено позов фізичної особи про визнання протиправною відмову Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у здійсненні переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31.01.2018 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31.01.2018.

Вирішуючи зазначену зразкову справу на користь позивача, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів пенсійного органу, згідно з якими законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, тобто підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж. При цьому судом касаційної інстанції зроблено висновок, що Закон № 3723-XІІ не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку, а також наголошено на тому, що пенсійний орган, як суб`єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства.

Отже, суд визнає цю справу типовою та приходить до переконання, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII.

Відтак позовні вимоги про визнання протиправним оскаржуваного рішення за № 023830004900 від 06.12.2019 та зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачці пенсію по інвалідності державного службовця у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області № 4-35/0425, № 4-35/0426 від 27.11.2019, підлягають задоволенню.

Водночас позивачка помилково просить суд призначити та виплачувати їй пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII починаючи з 27.11.2019, адже, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, з заявою про призначення (перерахунок) пенсії позивачка фактично звернулась 28.11.2019. Отже, беручи до уваги законодавчі вимоги, зокрема положення ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV, саме з цієї дати позивачці має бути призначена та виплачуватись спірна пенсія.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності свого рішення, суд приходить до переконання, що відмова відповідача у переведенні позивачки на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ є необґрунтованою та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл не вирішується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за № 023830004900 від 06 грудня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 28 листопада 2019 року пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області № 4-35/0425, № 4-35/0426 від 27 листопада 2019 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Рішення суду складено та підписано суддею 18.03.2020.

Суддя Сало Павло Ігорович