Рішення № 88259863, 03.02.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3440/20

Справа № 760/17579/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Ступак М.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Солом`янський РВ ДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05.03.2018, зареєстрований в реєстрі за №1-75, що виданий П`ятою Київською державною нотаріальною конторою щодо стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошових коштів на загальну суму 246 028,97 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 18.04.2018 відкрито виконавче провадження ВП №55954416 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 246 028,97 грн. Виконавче провадження відкрито на виконання виконавчого напису від 05.03.2018 №1-75 вчиненого П`ятою Київською державною нотаріальною конторою.

Також, позивач вказує, що про наявність виконавчого провадження та виконавчого напису дізнався після надходження постанови про звернення стягнення на заробітну плату 20.04.2018.

Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, так як позивач не отримував письмової вимоги нотаріуса та/або відповідача щодо усунення порушень, заборгованість перед відповідачем, яку вказано у виконавчому написі, не відповідає дійсності, а з наявних в матеріалах виконавчого провадження документів неможливо встановити її наявність, а у разі наявності - дійсний розмір. При цьому, вказує, що жодних звернень, претензій чи вимог від відповідача позивача не отримував.

Крім того, вважає, що з виконавчого напису нотаріуса не вбачається на підставі яких саме поданих документів, які б підтверджували безспірність та розмір заборгованості, його було вчинено.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позовні вимоги.

09.07.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11.07.2018 позовну заяву залишено без руху на надано позивачу строк для усунення недоліків.

07.08.2018 представником позивача подано уточнену позовну заяву, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 05.03.2018, зареєстрований в реєстрі за №1-75, що виданий П`ятою Київською державною нотаріальною конторою щодо стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошових коштів на загальну суму 246 028,97 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.08.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Сторонам було направлено копію ухвали від 27.08.2018, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

14.09.2018 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.10.2018 справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. У відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Третя особа П`ята Київська державна нотаріальна контора просила розгляд справи проводити за відсутності представника.

Третя особа Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Суд, врахувавши доводи позивача, відповідача, яка позов визнала, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.06.2010 позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачем ОСОБА_2 договір між батьками про сплату аліментів на дитину та участь у її вихованні (а.с. 65), відповідно до умов якого сторони домовились про розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту досягнення дитиною повноліття.

05.03.2018 державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Коробановою О.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 224 344,52 грн., зареєстрований в реєстрі за №1-75 (а.с. 75).

Також, встановлено, що постановою головного державного виконавця Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Максименко М.Ф. від 18.04.2018 при примусовому виконанні виконавчого напису №1-75 виданого П`ятою київською державною нотаріальною конторою у ВП №55954416 звернуто стягнення на доходи боржника - ОСОБА_1 (а.с. 33).

Так, право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст.55), Цивільному кодексі України (ст.16), Цивільному процесуальному кодексі України (ст.4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом законодавства станом на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису був, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів передбачено в Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 зазначеного Порядку.

Так, відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 3.1 п. 3 глави 16 вказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При цьому, стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №61-154 св18.

Так, слід зазначити, що стороною відповідача не надано жодних доказів того, що вона зверталась до позивача з приводу існування вказаної заборгованості, у зв`язку з чим останній був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

За приписами ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, на основі з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: П`ята Київська державна нотаріальна контора, Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений державним нотаріусом П`ятої київської державної нотаріальної контори Коробановою Оленою Валеріївною 05.03.2018 року та зареєстрований в реєстрі за номером 1-75, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 224 344,52 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Букіна