Рішення № 88256516, 04.03.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1294/19

Провадження № 2/463/189/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

з участю секретаря судового засідання Попович Х.І.

представника позивача ОСОБА_5

представника відповідача Червінського І.М.

представника третьої особи ОСОБА_6

в місті Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третьої особи ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни про визнання договору іпотеки недійсним, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, третіх осіб про визнання договору іпотеки нерухомого майна-квартири, що укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. зареєстрований за реєстровим №2171-2172, недійсним та зобов`язання приватного нотаріуса ЛМНО Нор Н.М. зняти заборону відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1 та виключення з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири іпотекою.

Позовні вимоги мотивує тим, що 31.03.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", було укладено договір №015-2008-964, згідно якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 100 000,00 дол. США. В забезпечення виконання зобов`язань сторонами, 31.03.2008 року укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. зареєстрований за реєстровим № 2171-2172, відповідно до якого позивач передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Нор Н.М. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 31.03.2008 року за реєстровим номером №2167, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за номером № 2797422 від 31.03.2008 року. Проте у вказаній квартирі, окрім ОСОБА_3 зареєстровані малолітні діти, а саме: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є спільними дітьми ОСОБА_3 та позивача. Верховний Суд у постанові № 711/4431/17 від 04.07.2018 року вказав на те, що право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження, отже дитина має право користуватися нерухомим майном батьків саме з моменту її народження або з моменту набуття права власності на нерухоме майно одним із батьків (батьками) в незалежності від того, чи зареєстрована така у даному нерухомому майні. Таким чином, оспорюваний договір порушує права малолітнього ОСОБА_2 .

Предметом іпотеки може бути лише майно, яке належить Іпотекодавцю на праві власності. На момент укладення Договору іпотеки, ОСОБА_3 не був власником майна, переданого в іпотеку, оскільки момент набуття права власності ненастав у зв`язку з не проведенням державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .Законодавець чітко вказує на те, що державна реєстрація майна передує вчиненню будь-яких правочинів з таким майном, в тому числі і передачу такого майна в іпотеку. ОСОБА_3 , виконав свої грошові зобов`язання за договором купівлі-продажу, сплативши вартість квартири, встановлену договором, тобто вчинив дії на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об`єкт нерухомого майна. Проте права власності на об`єкт в останнього не виникло, у зв`язку з не проведенням державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже, Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. зареєстрований за реєстровим № 2171-2172, суперечить вимогам ст. 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки Іпотекодавець на момент укладення договору не набув права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки у відповідності до п. 1.1. Право, яке існувало у ОСОБА_3 на момент укладення договору було лише майновим правом по відношенню до об`єкта нерухомості, а тому не могло бути предметом іпотеки. Таким чином, з урахуванням норм законодавства, чинного на момент укладення оспорюваного Договору іпотеки, такий договір є недійсним, оскільки він суперечить Закону України «Про іпотеку».

Окрім цього, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15.02.2018 року у справі № 463/2744/17 судом встановлено, що предметом іпотеки може бути лише майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності. Момент набуття права власності на нерухоме майно, в тому числі і квартиру, у відповідності до норм законодавства, чинного на момент укладення оспорюваного договору, настає після проведення державної реєстрації права власності. На момент укладення Договору іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. зареєстрованого за реєстровим № 2171-2172, ОСОБА_3 не був власником майна, переданого в іпотеку, оскільки момент набуття права власності не настав у зв`язку з не проведенням державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .Таким чином, судом встановлено, що при укладенні Договору іпотеки сторонами не було дотримано вимог законодавства.

Перебіг позовної давності позивачем не пропущено, оскільки строк позовної давності щодо захисту інтересів малолітньої і дитини ОСОБА_2 починається від дня досягнення нею повноліття.

Ухвалою від 01 квітня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, розпочато підготовче провадження у справі, визначено відповідачу строк з дня вручення для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 05 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, на підставі ч.8 ст.83 ЦПК України, вирішено докази, подані представником відповідача, до розгляду не приймати.

В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні, наведеним в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив. Зазначив, що згідно положень частини п`ятої статті 18 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно. Разом з тим статтею 5 Закону передбачено, що Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на

набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Оскільки було укладено кредитний договір на придбання нерухомого майна, яке в послідуючому, після реєстрації права власності, передавалося у іпотеку, то положення ст.5 Закону сторонами дотримані.

При цьому не погоджується із доводами позивача, про те, що обставини встановлені судовим рішенням у справі Личаківського районного суду м. Львова № 463/2744/17 (рішення від 15.02.2018 року) про те, що предметом іпотеки може бути лише майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності не можуть безапеляційно застосовуватися до сторін цього спору, оскільки в даному випадку сторони спору є різні. Окрім того, відповідач заперечує вимоги позивача з посиланням на рішення ВС від 07.11.2018 року у аналогічній справі № 756/6041/15-ц, яке прийнято після постановлення рішення місцевим та апеляційним судом, де ВС з тим, що Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Представник третьої особи ОСОБА_3. позовні вимоги підтримав.

Третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила. А тому, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі вказаної третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з кредитного договору № 015-2008-964, що укладений 31.03.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал Банк», банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 100 000, 00 дол. США, а останній зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12, 45 % річних в порядку , на умовах та в строки, визначені цим Договором. ( а.с.8-10)

В забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту,31.03.2008 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Універсал Банк» укладено Договір іпотеки (нерухомого майна - квартири), посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. зареєстрований за реєстровим № 2171-2172. У відповідності до п. 1.1 Договору іпотеки ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з трьох житлових кімнат житловою площею 42, 6 кв. м. та кухні. Загальна площа квартири становить56, 6 кв. м. До квартири належить комора в підвальному приміщенні будинку площею 16, кв. м. та належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі - продажу квартири, посвідченого Нор Н.М. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу від 31.03.2008 року за реєстровим номером № 2167, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів за номером № 2797422 від 31.03.2008 року.

Позивачем ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 заявлено вимоги про визнання вище вказаного договору іпотеки недійсним та зобов`язати приватного нотаріуса ЛМНО Нор Н.М. зняти заборону відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 та виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири іпотекою з мотивів того, що на момент укладення договору позивач ОСОБА_3 не був власником майна, переданого в іпотеку, оскільки момент набуття права власності не настав у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також те, що вказаний договір порушує права ОСОБА_2 , який проживає у вказаній квартирі.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 5 Закону було визначено, що Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору (частина п`ята статті 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору).

Окрім того, згідно частини п`ятої статті 18 Закону України «Про іпотеку» у разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Як вбачаєтеся із матеріалів справи, квартира за адресою АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки належить іпотекодержателю на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. від 31 березня 2008 року, зареєстрований за номером №2167, зареєстрований в державному реєстрі правочинів за номером №2797422 від 31 березня 2008 року, реєстраційний номер 22657447.

В судовому засіданні встановлено, що договір купівлі-продажу квартири укладався у один день із договором іпотеки. При цьому дійсно, на час укладення договору іпотеки, право власності на цю квартиру за іпотекодавцем не було зареєстровано. Разом з тим, оскільки статтею 5 Закону України «Про іпотеку» було визначено, що Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому, то сторони на законних підставах уклали договір іпотеки, оскільки іпотекодавець за надані згідно кредитного договору кошти придбав предмет, право власності на яку згодом була зареєстровано на позичальника.

Таким чином, оскільки предметом іпотеки в оспорюваному правочині була квартира, придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2008 року і право власності на цю квартиру згодом було зареєстровано за ним, суд приходить до переконання, що договір іпотеки від 31 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. зареєстрований за реєстровим №2171-2172 відповідає вимогам законодавства, підстави для визнання його недійсним відсутні.

При цьому доводи сторони позивача та третьої особи про встановлення юридичних фактів судовим рішенням у справі Личаківського районного суду м. Львова № 463/2744/17 (рішення від 15.02.2018 року) про те, що предметом іпотеки може бути лише майно, яке належить іпотекодавцю на праві власності не можуть безапеляційно застосовуватися до сторін цього спору, оскільки в даному випадку сторони спору є різні, зокрема позивач є іншим. Окрім того, дійсно, у відповідності до рішення ВС від 07.11.2018 року у аналогічній справі № 756/6041/15-ц, яке прийнято після постановлення рішення місцевим та апеляційним судом, ВС погодився із тим, що в іпотеку може передаватися і майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Таким чином, доводи позивача є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Керуючись положеннями статтей 2, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», третьої особи ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Нор Надії Миколаївни про визнання договору іпотеки нерухомого майна-квартири, що укладений між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Нор Н.М. зареєстрований за реєстровим №2171-2172, недійсним та зобов`язання приватного нотаріуса ЛМНО Нор Н.М. зняти заборону відчуження квартири за адресою АДРЕСА_1 та виключення з Державного реєстру іпотек запис про обтяження квартири іпотекою - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного тексту рішення - 16 березня 2020 року.

Дані сторін у справі:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 );

відповідач Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул.Автозаводська,54/19, код ЄДРПОУ 21133352);

третя особа ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 );

третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Надія Миколаївна (79013, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 46).

Суддя: Гирич С. В.