Ухвала суду № 88248464, 12.03.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/363/2020

Справа № 419/1141/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Солошенка П.В.,

прокурора Кіби О.С.,

захисника Циби Д.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сєвєродонецька матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018130500000132 від 17.03.2018 року у відношенні:

ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходяться матеріали кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України.

Прокурором до суду було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України, його провина підтверджується зібраними у провадженні доказами.

Під час слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу зазначено наявність доказів у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними о справі доказами, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Про зазначені ризики, окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за вчинене кримінальне правопорушення, свідчать обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 ніде офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків; ОСОБА_1 мешкає у безпосередній близькості до лінії розмежування з непідконтрольною державній владі України територією тому є підстави вважати, що він може виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей з метою ухилення від слідства та суду; крім того, раніше був неодноразово судимий за скоєння злочинів (у тому числі корисливих), обвинувачується у скоєнні двох кримінальних правопорушень у період, коли попередні судимості не погашені і не зняті у встановленому законом порядку, що характеризує ОСОБА_1 як особу, схильну до скоєння кримінальних правопорушень, що у свою чергу свідчить про можливість вчинення нових кримінальних правопорушень; кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.185 КПК України він вчинив під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, таким чином, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1 не дає змоги забезпечити його належну процесуальну поведінку. Судовий розгляд кримінального провадження триває, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які мали місце під час проведення досудового розслідування та попереднього судового розгляду справи у вигляді можливості ОСОБА_1 переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення не перестали існувати й не зменшилися з огляду на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років.

Вислухавши заявлене прокурором клопотання, думку обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора з підстав його необґрунтованості, крім того захисник заявив клопотання про заміну обраного запобіжного заходу на більш м`який – домашній арешт, надавши письмові заперечення на клопотання прокурора, суд дійшов наступних висновків.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 , 28.01.2019 ухвалою Новоайдарського районного суду обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 28.01.2019 року, який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 15.02.2020 ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Отже, при вирішенні питання - обрання, зміні чи скасуванні запобіжного заходу, суд повинен керуватись положеннями ст. 177, 178 КПК України, та повинен врахувати не лише наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 178 КПК України, але і обґрунтованість підозри. Однак, на стадії судового розгляду суд не вправі оцінювати обґрунтованість підозри зібраними органом досудового розслідування доказами, оскільки суд, в такий спосіб, порушить основоположні принципи кримінального судочинства, а саме презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та безпосередність дослідження показань, речей і документів, оскільки надасть судження щодо винуватості особи у позапередбачений законом спосіб.

У зв`язку з чим суд, зберігаючи неупередженість, вважає, що підозра є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України, судом встановленим законом, під час чого оцінювалась обґрунтованість підозри.

Розглядаючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до ст. 178 КПК України, суд враховує характеризуючи та особистісні відомості обвинуваченого, його майновий стан та стан здоров`я, міцність соціальних зав`язків, те, що він ніде не працює, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб не має, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, що йому інкримінується, а також те, що злочин за ч.3 ст.185 КК України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років.

Також, розглядаючи клопотання, суд приймає до уваги наявність у обвинуваченого постійного місця мешкання, його стан здоров`я, те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі Харченко проти України від 10.02.2011 року видно, що тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших джерел, рішення у справі «Лабіта проти Італії» ( 980_009 ) (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

В якості обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором зазначено вагомість доказів про вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання.

Також прокурор, відповідно до ст. 178 КПК України, наводить слабкість міцних соціальних зв`язків, відсутність постійної роботи, наявність судимостей.

Однак, суд вважає, що вагомість доказів про вчинення інкримінованого злочину не може бути самостійною підставою обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також не може було доказом зазначеного вище ризику тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у випадку визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки про даний ризик може свідчити лише конкретні дії особи, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, як то фактичне переховування від органів досудового слідства або суду, показання свідків про намір переховуватись, свідомі направлені дії обвинуваченого. Крім того, прокурор у своєму клопотанні хоча і посилається, на те, що місце мешкання ОСОБА_1 розташоване в безпосередній близькості до лінії розмежування з непідконтрольною територією, що дає підстави вважати, що обвинувачений може виїхати на тимчасово окуповану частину Луганської та Донецької областей, однак не надає інформації щодо зв`язків обвинуваченого з іншою територією та не враховує, що наявність даних обставини не залежать від волі обвинуваченого, про що неодноразово зазначалось в рішеннях ЄСПЛ та практиці ВС, та не може бути підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на думку суду, наведений прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватись від суду, згідно наданого обґрунтування, хоча і наявний, однак його слідує розцінювати у сукупності з іншими наявними матеріалами кримінального провадження, обставинами справи, особи обвинуваченого та характеризуючих його даних.

Суд зауважує, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, суд, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу, немає права встановлювати наявність чи відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, яке інкримінується державним обвинуваченням, так оцінка доказів надається судом лише у нарадчій кімнаті під час постановлення рішення по суті. Однак, як видно з раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого на підставі ухвали слідчого судді, при обранні запобіжного заходу слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, яке інкримінується державним обвинуваченням. Тому, суд, не вдаючись до його оцінки, та на перед не сприймаючи його, як обставину доведеності вини бере його до уваги в якості встановленої обставини, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Також суд зазначає, що зазначення в клопотанні прокурора в обґрунтування наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України відсутність постійного місця роботи, тобто відсутність постійного джерела доходу, як на ризик вчинення нового кримінального правопорушення, то саме тримання під вартою перешкоджає реалізації можливості працевлаштування з метою отримання постійного законного джерела існування, за для задоволення власних потреб.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення інших аналогічних злочинів, суд виходить з предмета кримінального провадження, яким є злочини проти власності. Тим більш, ОСОБА_1 інкримінується два таких факти, не пов`язані з одними тим самими потерпілими, що на думку суду є достатнім для того, щоб вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити аналогічні протиправні дії. При цьому, враховується і те, що ОСОБА_1 був неодноразово судимий за скоєння злочинів (у тому числі корисливих), обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень у період, коли попередні судимості не погашені і не зняті у встановленому законом порядку, що характеризує його як особу, схильну до скоєння кримінальних правопорушень та свідчить про можливість вчинення нових кримінальних правопорушень. Судом приймається до уваги і те, що кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.185 КПК України він вчинив під час дії обраного раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Судом також враховується, що по справі було проведено ряд процесуальних дій, допитано частину свідків обвинувачення по справі, на даний час триває дослідження доказів.

Згідно з рішенням Конституційного суду України № v001p710-17 від 23.11.2017 обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Отже, у судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 цього Кодексу, на який вказує прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Судом також взято до уваги встановлення суддею наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються державним обвинуваченням. Тому, суд, діючи відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, та відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, необхідним змінити запобіжний захід на більш м`який, у вигляді домашнього арешту з покладенням певних обов`язків передбачених ч.5 ст.194 КПК, який на думку суду забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та з метою необхідності контролю за поведінкою обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати саме цілодобовий домашній арешт, який на даний час забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігатиме ризику вчинення іншого кримінального провадження.

Отже, суд приходить до висновку, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу змінились, підстави обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час зменшились, а отже, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, а клопотання захисника про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 більш м`яким – задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 відмовити.

Клопотання захисника про заміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні цілодобово покидати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 днів по 10 травня 2020 року включно.

Відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України, зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 :

1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого чи прокурора;

2) не відлучатися з с.Колядівка Новоайдарського району Луганської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілими по справі;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, адвокату та прокурору, а також надати для викання взводу № 1 роти конвойної служби ГУНП в Луганській області та Сєвєродонецькому відділу поліції ГУНП в Луганській області, Новоайдарському відділу поліції ГУНП в Луганській області.

У відповідності до ст.202 КПК України обвинуваченого негайно звільнити з-під варти.

Суддя В. М. Олійник