Рішення № 8824786, 02.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.10                                                                                 Справа № 8/60пд

          За позовом Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області,

до Орендного підприємства ресторан «Металург», м. Алчевськ Луганської області, -

про розірвання договору, стягнення 120578 грн. 82 коп. та зобов’язання виконати певні дії.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Волкова Н.З. - головний спеціаліст, - довіреність № 6/01-05-899 від 16.03.10 року; Васильєва Н.М. - головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 6/01-05-263 від 22.01.10 року;

від відповідача –Скупінський О.В. –представник, - довіреністю №1 від 15.03.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

розірвання договору оренди нерухомого майна № 448, укладеного між сторонами по справі 01.05.07 року;

зобов’язання відповідача повернути позивачу вбудоване нежитлове приміщення, площею 751,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Алчевськ, пр. Леніна, 5, та є предметом вищеназваного договору;

стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у сумі 103420,87 грн., 3% річних у сумі 1145,62 грн. та пені у сумі 16012,33 грн., а також судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16.03.10 року до 02.04.10 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 02.04.10 року, представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, мотивуючи його систематичним неналежним виконанням умов договору оренди №448 від 01.05.07 року з боку відповідача.

Вони подали до справи заяву про уточнення позовних вимог (вих. №6/69-э від 15.03.10 року) (відповідач підтвердив факт її отримання), згідно якій позивач просить:

розірвати договір оренди нерухомого майна № 448, укладений між сторонами по справі 01.05.07 року;

зобов’язати відповідача повернути позивачу вбудоване нежитлове приміщення, площею 751,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Алчевськ, пр. Леніна, 5, та є предметом вищеназваного договору;

стягнути з відповідача на користь позивача: основний борг за період з лютого 2009 року по лютий 2010 року у сумі 104076,32 грн., пеню за період з 01.02.09 року по 01.01.10 року у сумі 9486,30 грн. (зменшена позивачем з 16012,33 грн.), 3 % річних у сумі 1185,95 грн. (розрахунки додані до заяви), - а всього 114748,57 грн.

Відповідач визнав факт наявності цього боргу шляхом підписання 10.03.10 року акту звірення взаємних розрахунків станом на 01.03.10 року (додано до справи).

Отже, загальна сума майнових вимог позивачем зменшена, а саме:

первісно заявлено до стягнення 120578,82 грн. (основний борг 103420,87 грн. + пеня 16012,33 грн. + 3% річних 1145,62 грн.);

після уточнення позову заявлено до стягнення 114748,57 грн. (основний борг 104076,32 грн. + пеня 9486,30 грн. + №5 річних у сумі 1185,95 грн.);

інші (немайнові) позовні вимоги залишені без змін.

Керуючись ст. 22 ГПК України, суд приймає цю заяву та враховує її при вирішенні спору по суті.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що, на його думку:

у позивача відсутні будь-які законні підстави для розірвання спірного договору;

укладеним між сторонами договором також не визначено прямі підстави для його розірвання;

відповідач жодним чином не відмовлявся від виконання договору оренди, а лише неодноразово ставив питання перед позивачем про перегляд його умов;

діяльність ресторану є єдиним джерелом прибутку для погашення відповідачем зобов’язань за цим спором перед позивачем. а тому розірвання договору може призвести до неможливості виконання рішення за цим спором;

не заперечуючи проти стягнення боргу з орендної плати, відповідач просить розстрочити його виплату на період з березня 2010 року по серпень 2011 року (графік розстрочки додано до відзиву на позов).

Він, крім того, у судовому засіданні пояснив, що, на його думку, Орендне підприємство ресторан «Металург» є фактично комунальним підприємством, якому спірне приміщення передано Алчевською міською радою в якості засобів виробництва, - однак, жодного документального доказу на підтвердження цих доводів відповідач не надав.

Наданий ним до справи статут відповідача також не містить будь-яких доказів у цій частині.

Позивач повністю заперечує вищезгадані доводи відповідача, вважаючи їх безпідставними, надуманими та такими, що спрямовані на навмисне затягування судового процесу.

З огляду на викладене суд відхилив клопотання відповідача про подальше відкладення розгляду справи «для розшукування ним таких доказів».

У судовому засіданні 02.04.10 року відповідач подав до справи докази сплати:

поточного орендного платежу за березень 2010 року у сумі 27122,62 грн.(платіжне доручення №56 від 29.03.10 року);

частки боргу у сумі 6375,00 грн. (платіжне доручення №57 від 30.03.10 року), - при цьому акцентуючи увагу суду на тому, що відповідач реально демонструє факт вживання заходів до належного виконання договору оренди та погашення боргу.

Представники позивача заперечили проти задоволення клопотання відповідача про розстрочку сплати боргу, що є предметом спору.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.05.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), - укладено договір оренди нерухомого майна №448, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення площею 751,2 кв.м, оціночною вартістю 705540,00 грн., яке перебуває на балансі орендодавця та знаходиться за адресою: місто Алчевськ, просп. Леніна, 5; майно передано в оренду з метою розміщення ресторану (п.1.1).

          Вступ орендаря у володіння і користування майном у термін. вказаний у договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі орендованого майна (п.2.1).

          Передача в оренду нежитлового приміщення не тягне за собою передачу Орендареві права власності на це майно (п. 2.2).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати та за базовий місяць (квітень) становить 17868,72 грн., з урахуванням індексу інфляції. Індекс інфляції для розрахунку орендної плати застосовується з відставанням на 1 місяць. Нарахування ПДВ здійснюється відповідно до чинного законодавства (п.3.1).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за останній місяць перед розрахунковим (п.3.2).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення (враховуючи день сплати) (п.3.6).

Орендар зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.2).

Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього договору у випадку погіршення стану орендованого майна в результаті невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п.8.2).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п.9.1).

За невиконання у встановлений договором термін зобов’язань, передбачених пунктами 5.1-5.9, орендар сплачує штраф у розмірі 0,5% від вартості майна за кожне невиконане зобов’язання (п.9.5).

Договір діє з 01.05.07 року по 30.04.08 року (п. 11.1.) та може бути пролонгований на новий термін у порядку, встановленому п.11.6.

Сторони домовилися, що взаємовідносини, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.11.12.) (а.с.10-12).

Предмет оренди орендарю передано 01.05.07 року, що підтверджується актом передачі майна, підписаним обома сторонами (а.с.13).

До основного договору сторони уклали додаткову угоду №1 від 29.12.08 року, - якою продовжили термін дії договору з 20.12.08 року до 30.11.11 року (а.с.16).

Згідно розрахунку суми позову, наданому позивачем до справи, орендар має борг з орендної плати за період з лютого 2009 року по лютий 2010 включно року у сумі 104076,32 грн., на яку він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував:

пеню за період з 03.03.09 року по 01.01.10 року у сумі 9486,30 грн.;

3% річних у сумі 1185,95 грн., - а всього 114748,57 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Останній майнову частину позову визнав та частково сплатив суму основного боргу у розмірі 6375,00 грн., а тому його залишок на день вирішення спору по суті становить 97701,32 грн.; в іншій частині майнові, а також немайнові вимоги позивача є незмінними.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачу майно у користування за плату на визначений термін (частина 1 ст. 759 ЦКУ, ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

За користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 ст. 762 ЦКУ; ст. 19 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов’язання за вказаним договором, - тобто передав орендареві предмет договору, тим самим виконавши вимоги ст.ст.795-796 ЦКУ та ст. 13 ЗУ №2269-ХІІ.

          Орендар належним чином не виконав умови договору, ст. 19 ЗУ №2269-ХІІ, а також ст.ст. 762 та 797 ЦКУ - про щомісячну сплату повної суми орендної плати за користування майном.

Інший строк оплати, ніж той, що передбачений договором, сторонами додатково узгоджено не було.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язання).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Вищезгаданим договором, укладеним між сторонами, встановлено право орендодавця у разі несвоєчасного або не у повному обсязі перерахування орендарем орендної плати, стягувати на користь бюджету борг відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення (враховуючи день сплати) (п.3.6).

З огляду на цю обставину позивач вірно нарахував пеню за вищезгаданий період.

          Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ передбачено скорочений –річний –термін для стягнення пені, однак, відповідач не скористався своїм правом заявити про застосування терміну позовної давності, - яке грунтується на нормі частини 3 ст. 267 ЦКУ, згідно якій позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          За таких обставин суд стягує пеню у сумі, заявленій позивачем.

          При вирішенні питання про стягнення з відповідача 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Що стосується вимог позивача про розірвання спірного договору та виселення орендаря з орендованого приміщення, то суд при вирішенні спору виходить з наступного.

          По справі є незаперечно доведеним факт систематичної сплати орендарем щомісячної орендної плати у сумі, меншій, ніж визначена договором, внаслідок чого станом на 01.03.10 року утворився основний борг у розмірі 104076,32 грн.

Згідно загальній нормі, встановленій ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Iстотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

          Суд вважає, що порушення у вигляді систематичного неналежного виконання орендарем умов договору шляхом неповної сплати суми місячної орендної плати, внаслідок чого утворився борг у сумі 104076,32 грн., є істотним порушенням стороною умов договору.

          Згідно частині 3 ст. 26 спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

          Позивачем належним чином доведена наявність підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Частинами 1-2 ст. 785 ЦКУ встановлено наступні імперативні норм: у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          Аналогічна норма міститься у частині 1 ст. 27 Закону.

          Вищий господарський суд України у абз. 2 п. 13 Роз’яснення від 25.05.2000 року за №02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»говорить, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов’язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у статті 269 Цивільного кодексу України.

          Припущене орендарем порушення, як уже сказано вище у цьому рішенні, належним чином доведене позивачем.

          Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню: в частині розірвання договору оренди та виселення орендаря –у повному обсязі; в частині стягнення боргу, пені та 3% річних –частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          Суд вважає, що клопотання відповідача щодо розстрочки сплати основного боргу належним чином не мотивоване, а тому не вбачає підстав для його задоволення.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ст.49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду, - при цьому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

державне мито за розгляд немайнової частини спору –у сумі 85,00 грн., оскільки позовні вимоги у цій частині є незмінними;

за розгляд майнової частини спору –у сумі 1147,49 грн. (тобто 1% суми позову, виходячи з загальної суми уточнених позовних вимог у розмірі 114748,57 грн., - при цьому суд не зменшує суму державного мита у зв’язку з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 6375,00 грн., оскільки воно (погашення) мало місце після звернення позивача з позовом до суду).

Відповідно до п.4.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ ГПК України»у разі зменшення позивачем суми позовних вимог державне мито у цій частині не повертається.

Отже, загальна сума державного мита, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1232,49 грн. (85,00 грн. + 1147,49 грн.).

З огляду на викладене у попередньому абзаці витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених майнових вимог, тобто у сумі 224,59 грн.

Решта судових витрат покладається на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16, 258,509,525, 526, 530, 549,560, 610-612, 614, 623, 655, 759,762,795,796 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, 49 та ст.ст.75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Орендного підприємства ресторан «Металург», ідентифікаційний код 13404012, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, просп. Леніна, 5 Луганської області, - на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, ідентифікаційний код 20185674, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 48 Луганської області, - основний борг з орендної плати у сумі 97701 (дев’яносто сім тисяч сімсот одна) грн. 32 коп., пеню у сумі 9486 (дев’ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 30 коп., 3% річних у сумі 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п’ять) грн. 95 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 1232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 49 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 59 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати договір №448 оренди нерухомого майна, укладений 01.05.07 року, у місті Алчевську Луганської області, між Управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради (орендодавець) та Орендним підприємством ресторан «Металург»(орендар), - предметом якого є вбудоване нежитлове приміщення площею 751,2 кв.м, оціночною вартістю 705540,00 грн., яке перебуває на балансі орендодавця та знаходиться за адресою: місто Алчевськ, просп. Леніна, 5 Луганської області.

4.Зобов’язати Орендне підприємство ресторан «Металург», ідентифікаційний код 13404012, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, просп. Леніна, 5 Луганської області, - після набрання законної сили цим рішенням повернути Управлінню економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, ідентифікаційний код 20185674, юридична адреса: місто Алчевськ, вул. Леніна, 48 Луганської області, - вбудоване нежитлове приміщення площею 751,2 кв.м, оціночною вартістю 705540,00 грн., яке перебуває на балансі орендодавця, знаходиться за адресою: місто Алчевськ, просп. Леніна, 5 Луганської області та є предметом договору №448 оренди нерухомого майна, укладеного 01.05.07 року.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6.Решту судових витрат покласти на позивача.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 02.04.10 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 07 квітня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа