Рішення № 8824520, 01.04.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.10                                                                                 Справа № 11/239

За позовом Державного підприємства “Донецька залізниця”в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ

до 1-го відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Краснодонвугілля”, м. Краснодон Луганської області

2-го відповідача - Державного підприємства “Сарненське лісове господарство”, м. Сарни Рівненської області

про стягнення 1023 грн. 36 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

за уачстю представників сторін:

від позивача - Федорова О.А., дов. № Н-01/3308 від 28.09.2009.;

від 1-го відповідача –Сторчевий О.М., дов. № 29 від 26.01.2009;

від 2-го відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з першого відповідача заборгованості по сплаті плати за користування вагонами та зборів за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів на загальну суму 1023 грн. 36 коп., а саме 22 грн. 80 коп. плати за користування вагонами (з ПДВ), 702 грн. 24 коп. збору за маневрову роботу локомотивом (з ПДВ), 170 грн. 88 коп. збору за зважування вантажів (з ПДВ), 127 грн. 44 коп. збору за надання інформації одержувачу вантажу (з ПДВ).

Другий відповідач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надавши суду письмове клопотання про розгляд справи без участі його представника.

          З урахуванням думки присутніх в судовому засіданні представників позивача та 1-го відповідача суд вважає за доцільне клопотання 2-го відповідача задовольнити та розглянути справу без участі його повноважного представника.

          Позов позивачем мотивований фактом невиконання першим відповідачем у справі зобов’язань з оплати користування вагонами, що належать залізниці, збору за маневрову роботу локомотивом, збору за зважування вантажів, збору за надання інформації одержувачу вантажу телеграфом. За доводами позивача згідно з ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальністю перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач вантажу, в даному випадку одержувачем вантажу є відповідач у справі. На підставі викладеного позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача плату за користування вагонами та збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів, на загальну суму 1023 грн. 36 коп. за квітень 2009 року.

Письмовим відзивом від 25.09.2009 № 12/283 на позовну заяву перший відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у відповідності зі ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а тому відповідальність, у тому числі і витрати зі сплати додаткових витрати та зборів за послуги залізниці, повинен нести вантажовідправник, яким відповідач у справі не є.

Письмовим відзивом № 97 від 12.03.2010 на позовну заяву другий відповідач визнав позов в частині сплати боргу у сумі 1023 грн. 36 коп. та заперечив проти вимог позивача про стягнення судових витрат.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

19.04.2009 на транзитній залізничній станції Здолбунів Львівської області були затримані 2 вагони № 63490668 та № 65912451 з вантажем –лісоматеріалами, для здійснення комісійного переважування. У залізничній накладній № 36089750, за якою були відправлені зазначені вагони, вантажовідправником –ПП «Сарни Лісгосп», було зазначено таку масу вантажу у вагонах: вагон № 63490668 –45000 кг та вагон № 65912451 –45000 кг.

За результатами переважування було виявлено невідповідність зазначених у залізничній накладній даних щодо маси вантажу у вагонах фактичній масі вантажу. Так, маса вантажу у вагоні № 63490668 фактично склала 55800 кг, у вагоні № 65912451 маса вантажу фактично склала 55800 кг. За результатами виявлення вказаного порушення складений Акт загальної форми № 116 від 19.04.2009 (а.с. 13).

У квітні 2009 року станцією Сімейкіне Нове Донецької залізниці за накопичувальною карткою № 28040207 від 28.04.2009 на підставі ст.ст. 119, 125 Статуту залізниць України першому відповідачу нараховані плата за користування вагонами та збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів, відповідно до Акту загальної форми попутної станції Здолбунів Львівської залізниці № 116 від 19.04.2009 на суму 1023 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, у тому числі 19 грн. 00 коп. плати за користування вагонами, 142 грн. 40 коп. збору за зважування вантажів один раз, збору за надання інформації одержувачу телеграфом у розмірі 106 грн. 20 коп.

Вимога про стягнення вказаних витрат заявлена позивачем до першого відповідача, проте у зв’язку з тим, що відправником вантажу за вказаною вище залізничною накладною є ДП «Сарненське лісове господарство»і саме цією юридичною особою здійснювалося оформлення перевізних документів на вантаж, вказане підприємство залучене господарським судом до участі у справі як другий відповідач.

Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі за рахунок другого відповідача - ДП «Сарненське лісове господарство», з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом –Статут) накладна - основний документ встановленої форми, оформлений відповідно до вимог Статуту, який надається залізниці відправником разом з вантажем при відправленні. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 1.1 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі –Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 Правил перевезення вантажів графи „Маса вантажу, визначена відправником, кг” та „Спосіб визначення маси” заповнюються вантажовідправником.

Згідно п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Статутом, а саме ст. 24, передбачене право залізниць перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у накладній.

В перевізних документах на вантаж, що був відправлений відповідачем у справі, а саме у залізничній накладній № 36089750, другим відповідачем як відправником вантажу зазначено таку масу вантажу у вагонах: вагон № 63490668 –45000 кг та вагон № 65912451 –45000 кг, що не відповідало фактичній масі вантажу у вказаних вагонах. Допущені під час оформлення перевізних документів на вантаж порушення зафіксовані відповідним Актом загальної форми № 116 від 19.04.2009.

Ст. 119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Правове регулювання порядку та умов користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також тих, що належать підприємствам та орендовані ними /за час затримки на коліях залізниць загального користування/ здійснюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 № 113 /далі –Правила/.

Так, п. 3, п. 4 Правил передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за ''Відомістю плати за користування вагонами /контейнерами/ форми ГУ-46'', яка складається на підставі ''Пам’яток про користування вагонами /контейнерами/ форми ГУ-45'', ''Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, ''Актів загальної форми ГУ-23''. Відомості плати за користування вагонами /контейнерами/ складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

У зв'язку із затримкою вагонів № 63490668 та № 65912451 залізницею надані додаткові послуги, вартість яких заявлена до стягнення за даним позовом: 22 грн. 80 коп. плати за користування вагонами (з ПДВ), 702 грн. 24 коп. збору за маневрову роботу локомотивом (з ПДВ), 170 грн. 88 коп. збору за зважування вантажів (з ПДВ), 127 грн. 44 коп. збору за надання інформації одержувачу вантажу (з ПДВ).

Факт надання залізницею вказаних послуг підтверджений матеріалами справи та відповідачами у справі не спростований.

За доводами позивача згідно з ст. 125 Статуту залізниць України після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальністю перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач вантажу, в даному випадку одержувачем вантажу є перший відповідач у справі.

З такими доводами позивача погодитись не можна, оскільки відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправник несе відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності та неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт порушення другим відповідачем у справі вимог Статуту залізниць України щодо правильного оформлення перевізних документів на вантаж, а саме залізничної накладної. Першим відповідачем у справі –ВАТ «Краснодонвугілля», будь-яких порушень законодавства, що регулює відносини вантажовідправника, вантажоодержувача та залізниці, допущено не було.

За таких обставин підстави для стягнення з першого відповідача додаткових витрат залізниці відсутні, вказані витрати підлягають стягненню з другого відповідача як з вантажовідправника вантажу, яким допущені порушення в оформленні перевізних документів на вантаж.

Позов підлягає задоволенню за рахунок другого відповідача.

У задоволенні позову щодо першого відповідача слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову щодо першого відповідача –відкритого акціонерного товариства «Краснодонвугілля», відмовити у повному обсязі.

          2. Позовні вимоги задовольнити за рахунок другого відповідача –державного підприємства «Сарненське лісове господарство».

3.Стягнути з державного підприємства «Сарненське лісове господарство», Рівненська область, Сарненський район, м. Сарни, вул. Гоголя, буд. 34, код 00992836, на користь Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, в особі Луганської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці, м. Луганськ, вул. Кірова, буд. 44, 22 грн. 80 коп. плати за користування вагонами (з ПДВ), 702 грн. 24 коп. збору за маневрову роботу локомотивом (з ПДВ), 170 грн. 88 коп. збору за зважування вантажів (з ПДВ), 127 грн. 44 коп. збору за надання інформації одержувачу вантажу (з ПДВ), витрати зі сплати державного мита у сумі 51 грн. 18 коп., а також витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення – 02.04.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко

Помічник судді                                                                                С.В. Морозова